Шайбле Олександр Якович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
=== | === Родина === | ||
Олександр | Олександр Шайбле народився [[18 січня]] [[1878|1878 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]<ref>{{Cite web|url=https://www.facebook.com/uinp.gov.ua/posts/949068705247764|видавець=Український інститут національної пам'яті|назва=Олександр Шайбле|дата=18 січня 2018|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref> у лютеранській родині німецьких колоністів, які перебралися до Причорномор’я з Ельзасу (нині регіон Франції, що межує з Німеччиною)<ref name=":2">{{Cite web|url=https://armyinform.com.ua/2023/01/30/general-horunzhyj-oleksandr-shajble/|назва=Генерал-хорунжий Олександр Шайбле — офіцер із когорти творців модерної української армії|дата=30 січня 2023|дата-доступу=19 жовтня 2023|видавець=АрміяInform|автор=Антон Печерський}}</ref>. Його батько Яків Іванович Шайбле мав статус поселянина-власника, володів в [[Аккерманський повіт|Аккерманському повіті]] 50 десятинами землі, а окрім того, мав власність на півдні [[Буджак|Буджака]] та на Херсонщині<ref name=":0">{{Cite web|url=https://tira.city/blogs/73276/akkermanica-oleksandr-shajble-odin-z-tvorciv-armii-ukraini|автор=Олександр Маркевич|назва=Akkermanica: Олександр Шайбле - один з творців армії України|видавець=Тира.City|дата=1 квітня 2020|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>. | ||
З грудня [[1914|1914 року]] — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу. З травня [[1915|1915-го]] — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії. У грудні [[1915|1915 року]] отримав звання полковника. | === Освіта === | ||
Олександр навчався у Кишинівському реальному училищі і після його закінчення [[22 вересня]] [[1898|1898 року]] розпочав військову службу<ref>{{Cite web|url=http://www.grwar.ru/persons/person/749|назва=Шайбле Александр Яковлевич|видавець=Русская армия в Первой мировой войне|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>. [[1900|1900 року]] закінчив Київське піхотне училище<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20080227004203/http://vesna.org.ua/txt/dov/istukr/IIIsh.html|автор=Громадська дія|видавець=Віртуальна Русь|назва=Шайбле Олександр Якович. Довідники/Довідник з історії України|дата=2005|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>, з якого вийшов підпоручиком до 2-го піхотного Софійського полку, розквартированого в Смоленську<ref name=":2" />. [[1907|1907 року]] закінчив Миколаївську академію Генерального штабу в Петербурзі за I розрядом. Після отримання звання штабс-капітана проходив цензове командування у 6-му гренадерському Таврійському полку<ref name=":2" />. | |||
=== Військова кар'єра === | |||
Протягом 1909—1913 років служив на штабних посадах у 8-й Сибірський стрілецькій дивізії (ад'ютант штабу) та 3-му Сибірському армійському корпусі (обер-офіцер для доручень). Наприкінці 1913 року отримав звання підполковника та обійняв посаду ад’ютанта штабу Іркутської військової округи<ref name=":2" />. | |||
З грудня [[1914|1914 року]] — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу. З травня [[1915|1915-го]] — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії. У грудні [[1915|1915 року]] отримав звання полковника<ref name=":1">{{Cite book|url=https://coollib.com/b/178327/read|місце=Київ|видавництво=Темпора|рік=2007|автор=Тинченко Я.|назва=Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>. | |||
За особливі заслуги протягом 1914—1916 років Олександра Шайбле нагородили кількома орденами<ref name=":2" />. | |||
=== На службі Україні === | === На службі Україні === | ||
Після | Лютнева революція застала Олександра Шайбле на посаді командира 315-го піхотного Глухівського полку 79-ї піхотної дивізії, яким він командував до серпня [[1917|1917 року]]. Саме в цей час почалися процеси українізації військових частин російської армії, які привернули увагу полковника й зрештою визначили його вибір на користь служби в збройних силах України<ref name=":2" />. | ||
У листопаді 1917 року Шайбле присвоїли звання генерал-майора і призначили виконувачем обов’язків командувача 23-го армійського корпусу<ref name=":2" />. | |||
==== УНР ==== | |||
Після проголошення Української Народної Республіки Шайбле добровільно зголосився до української армії, яка саме починала формуватися у листопаді-грудні 1917 року<ref name=":2" />. | |||
У лютому-квітні 1918 року Олександр Шайбле служив старшиною (офіцером) Головного управління Генерального штабу Української Народної Республіки, а з березня 1918-го працював у складі комітету з утворення української армії при Військовому міністерстві УНР<ref name=":2" />. | |||
==== Гетьманат Павла Скоропадського ==== | |||
За часів Гетьманату Павла Скоропадського (з квітня до грудня 1918 року) продовжив службу в Генштабі, був членом Військово-ученого комітету Військового міністерства Української Держави, входив до комісії з утворення військових шкіл і академій України. В цей час він став одним з авторів закону про старшинські ранги, схваленого Радою Міністрів у червні 1918 року<ref name=":2" />. | |||
==== Директорія УНР ==== | |||
З [[21 січня]] [[1919|1919 року]] — начальник 2-го генерал-квартирмейстерства штабу Дієвої армії УНР. Із лютого [[1919|1919-го]] обіймав посаду начальника Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР<ref name=":1" />. | |||
У цей час Шайбле входив до складу Комісії зі створення військових шкіл і академій України, а також до постійного складу Ставки Головного Отамана Симона Петлюри. За ініціативою Олександра Шайбле в Армії УНР було поновлено скасовані Директорією старшинські (офіцерські) ранги, введено звання генералів, а в дивізіях створені атестаційні комісії для розгляду питань про підвищення старшини у ранзі<ref name=":2" />. | |||
==== Розробка уніформи Війська УНР ==== | |||
За дієвої участі Олександра Шайбле були розроблені нова уніформа та знаки розрізнення, які нашивалися не на рукавах, а на обшлагах (так званих чохлах) одностроїв. У лютому 1919 року він підготував доповідь на ім’я Військового міністра, в якій виклав основні міркування щодо військової форми<ref>{{Cite book|автор=Ярослав Тинченко|місце=Київ|назва=Дієва армія УНР, листопад 1918 – листопад 1919 рр.|видавництво=Темпора|рік=2017}}</ref>: | |||
{{Цитата|1. Уніформа повінна бути проста, зручна и така, щоби можливо було въ короткій час одягнути армію. | |||
2. Вона повінна бути захистного кольору і одноманітною для всіх родов зброі. | |||
3. Необхідно, щоби вона була з тих матеріялів, котрі маються зараз в інтендантстві. | |||
4. Відзнаки по рангам, по родам зброі і ч. частин повінни бути на комірі і чахлах (обшлагах).}} | |||
Зрештою міркування і пропозиції генерал-хорунжого врахували в описі похідної уніформи старшин і козаків усіх родів зброї у наказі Головної Управи Війська УНР від 24 квітня 1919 року (ч. 276)<ref name=":2" />. | |||
==== Проєкти нагород Війська УНР ==== | |||
У липні 1919 року Головне управління Генерального штабу армії УНР, яке очолював генерал-хорунжий Олександр Шайбле, розробило проєкти і статути двох нових нагород Армії УНР: | |||
* Бойової відзнаки «Республіки» двох ступенів; | |||
* Бойової медалі «Республіки» чотирьох ступенів<ref name=":2" /><ref name=":3">{{Cite book|url=https://chtyvo.org.ua/authors/Tynchenko_Yaroslav/Symvoly_neskorenoi_derzhavy_Nahorody_uriadu_Ukrainskoi_Narodnoi_Respubliky/|назва=Символи нескореної держави. Нагороди уряду Української Народної Республіки, с. 41—48|автор=Ярослав Тинченко|місце=Київ|видавництво=Темпора|рік=2016|дата-доступу=19 жовтня 2023}}</ref>. | |||
Виготовити відзнаку та медаль мали у Німеччині. З цією метою військовий міністр УНР полковник Всеволод Петрів і начальник Головного управління Генерального штабу отаман Олександр Шайбле листом звернулися до посла УНР у Берліні Миколи Порша, який мав розмістити замовлення на виготовлення нагород у Німеччині. До листа додали «Опис бойового хреста „Республіки“» і «Опис бойової медалі „Республіки“», підписані Шайбле, а також докладні кольорові малюнки цих нагород, які виконав П. Омельченко — сотник Дієвої армії УНР<ref name=":3" />. | |||
Станом на 2023 рік невідомо, чи був виготовлений хоча б один комплект нагород. Збереглися лише два комплекти грамот до медалей «Республіки»<ref name=":2" />. | |||
=== Смерть === | === Смерть === |
Версія за 09:41, 19 жовтня 2023
Олександр Якович Шайбле (нар. 18 січня 1878, Аккерман — пом. 23 грудня 1919, Одеса) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
Життєпис
Родина
Олександр Шайбле народився 18 січня 1878 року в Аккермані[1] у лютеранській родині німецьких колоністів, які перебралися до Причорномор’я з Ельзасу (нині регіон Франції, що межує з Німеччиною)[2]. Його батько Яків Іванович Шайбле мав статус поселянина-власника, володів в Аккерманському повіті 50 десятинами землі, а окрім того, мав власність на півдні Буджака та на Херсонщині[3].
Освіта
Олександр навчався у Кишинівському реальному училищі і після його закінчення 22 вересня 1898 року розпочав військову службу[4]. 1900 року закінчив Київське піхотне училище[5], з якого вийшов підпоручиком до 2-го піхотного Софійського полку, розквартированого в Смоленську[2]. 1907 року закінчив Миколаївську академію Генерального штабу в Петербурзі за I розрядом. Після отримання звання штабс-капітана проходив цензове командування у 6-му гренадерському Таврійському полку[2].
Військова кар'єра
Протягом 1909—1913 років служив на штабних посадах у 8-й Сибірський стрілецькій дивізії (ад'ютант штабу) та 3-му Сибірському армійському корпусі (обер-офіцер для доручень). Наприкінці 1913 року отримав звання підполковника та обійняв посаду ад’ютанта штабу Іркутської військової округи[2].
З грудня 1914 року — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу. З травня 1915-го — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії. У грудні 1915 року отримав звання полковника[6].
За особливі заслуги протягом 1914—1916 років Олександра Шайбле нагородили кількома орденами[2].
На службі Україні
Лютнева революція застала Олександра Шайбле на посаді командира 315-го піхотного Глухівського полку 79-ї піхотної дивізії, яким він командував до серпня 1917 року. Саме в цей час почалися процеси українізації військових частин російської армії, які привернули увагу полковника й зрештою визначили його вибір на користь служби в збройних силах України[2].
У листопаді 1917 року Шайбле присвоїли звання генерал-майора і призначили виконувачем обов’язків командувача 23-го армійського корпусу[2].
УНР
Після проголошення Української Народної Республіки Шайбле добровільно зголосився до української армії, яка саме починала формуватися у листопаді-грудні 1917 року[2].
У лютому-квітні 1918 року Олександр Шайбле служив старшиною (офіцером) Головного управління Генерального штабу Української Народної Республіки, а з березня 1918-го працював у складі комітету з утворення української армії при Військовому міністерстві УНР[2].
Гетьманат Павла Скоропадського
За часів Гетьманату Павла Скоропадського (з квітня до грудня 1918 року) продовжив службу в Генштабі, був членом Військово-ученого комітету Військового міністерства Української Держави, входив до комісії з утворення військових шкіл і академій України. В цей час він став одним з авторів закону про старшинські ранги, схваленого Радою Міністрів у червні 1918 року[2].
Директорія УНР
З 21 січня 1919 року — начальник 2-го генерал-квартирмейстерства штабу Дієвої армії УНР. Із лютого 1919-го обіймав посаду начальника Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР[6].
У цей час Шайбле входив до складу Комісії зі створення військових шкіл і академій України, а також до постійного складу Ставки Головного Отамана Симона Петлюри. За ініціативою Олександра Шайбле в Армії УНР було поновлено скасовані Директорією старшинські (офіцерські) ранги, введено звання генералів, а в дивізіях створені атестаційні комісії для розгляду питань про підвищення старшини у ранзі[2].
Розробка уніформи Війська УНР
За дієвої участі Олександра Шайбле були розроблені нова уніформа та знаки розрізнення, які нашивалися не на рукавах, а на обшлагах (так званих чохлах) одностроїв. У лютому 1919 року він підготував доповідь на ім’я Військового міністра, в якій виклав основні міркування щодо військової форми[7]:
1. Уніформа повінна бути проста, зручна и така, щоби можливо було въ короткій час одягнути армію.
2. Вона повінна бути захистного кольору і одноманітною для всіх родов зброі.
3. Необхідно, щоби вона була з тих матеріялів, котрі маються зараз в інтендантстві.
4. Відзнаки по рангам, по родам зброі і ч. частин повінни бути на комірі і чахлах (обшлагах).
Зрештою міркування і пропозиції генерал-хорунжого врахували в описі похідної уніформи старшин і козаків усіх родів зброї у наказі Головної Управи Війська УНР від 24 квітня 1919 року (ч. 276)[2].
Проєкти нагород Війська УНР
У липні 1919 року Головне управління Генерального штабу армії УНР, яке очолював генерал-хорунжий Олександр Шайбле, розробило проєкти і статути двох нових нагород Армії УНР:
Виготовити відзнаку та медаль мали у Німеччині. З цією метою військовий міністр УНР полковник Всеволод Петрів і начальник Головного управління Генерального штабу отаман Олександр Шайбле листом звернулися до посла УНР у Берліні Миколи Порша, який мав розмістити замовлення на виготовлення нагород у Німеччині. До листа додали «Опис бойового хреста „Республіки“» і «Опис бойової медалі „Республіки“», підписані Шайбле, а також докладні кольорові малюнки цих нагород, які виконав П. Омельченко — сотник Дієвої армії УНР[8].
Станом на 2023 рік невідомо, чи був виготовлений хоча б один комплект нагород. Збереглися лише два комплекти грамот до медалей «Республіки»[2].
Смерть
У листопаді 1919 року переїхав до Одеси та захворів на тиф. Помер від важкого перебігу хвороби в одеському шпиталі 23 грудня того ж року. Похований на військовому відділенні Нового цвинтаря в Одесі[6].
Вшанування пам’яті
- 2012 року благодійна ініціатива «Героїка» запропонувала перейменувати вулицю Леніна (нині вул. Михайлівська) на вулицю Олександра Шайбле. Міська рада, більшість якої становили члени «Партії регіонів», та комісія з питань найменування обʼєктів міського підпорядкування, увічнення памʼяті видатних діячів і подій відхилили цю пропозицію та встали на захист назви на честь Леніна — лідера більшовиків та керівника Червоного терору[9][10].
- 2018 року Верховна Рада України встановила 18 січня ювілейною датою на честь 140-річчя від дня народження Олександра Шайбле[11].
Примітки
- ↑ Олександр Шайбле, Український інститут національної пам'яті, 18 січня 2018, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 2,00 2,01 2,02 2,03 2,04 2,05 2,06 2,07 2,08 2,09 2,10 2,11 2,12 2,13 Антон Печерський: Генерал-хорунжий Олександр Шайбле — офіцер із когорти творців модерної української армії, АрміяInform, 30 січня 2023, переглянуто 19 жовтня 2023
- ↑ Олександр Маркевич: Akkermanica: Олександр Шайбле - один з творців армії України, Тира.City, 1 квітня 2020, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Шайбле Александр Яковлевич, Русская армия в Первой мировой войне, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Громадська дія: Шайбле Олександр Якович. Довідники/Довідник з історії України, Віртуальна Русь, 2005, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 6,0 6,1 6,2 Тинченко Я.: Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання — Київ : Темпора, 2007., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Ярослав Тинченко: Дієва армія УНР, листопад 1918 – листопад 1919 рр. — Київ : Темпора, 2017.
- ↑ 8,0 8,1 Ярослав Тинченко: Символи нескореної держави. Нагороди уряду Української Народної Республіки, с. 41—48 — Київ : Темпора, 2016., переглянуто 19 жовтня 2023
- ↑ На Одещині вважають "некоректним" перейменовувати вулицю Леніна, Історична правда, 11 вересня 2012, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ «Перейменування вулиці Леніна є некоректним», Героїка, 7 вересня 2012, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році, Верховна Рада України, 8 лютого 2018, переглянуто 30 серпня 2021