Шайбле Олександр Якович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
 
(Не показано 29 проміжних версій цього користувача)
Рядок 4: Рядок 4:
|ім'я = Шайбле Олександр Якович
|ім'я = Шайбле Олександр Якович
|дата народження = [[18 січня]] [[1878]]
|дата народження = [[18 січня]] [[1878]]
|місце народження = [[Аккерман]]
|місце народження = [[Аккерманський повіт]]
|дата смерті = [[23 грудня]] [[1919]]
|дата смерті = [[23 грудня]] [[1919]]
|місце смерті = [[Одеса]]
|місце смерті = [[Одеса]]
|діяльність = генерал-хорунжий Армії УНР, Військовий комісар Директорії України (в.о)
|діяльність = генерал-хорунжий Армії УНР, начальник Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР
|національність=[[Історія німців у Білгороді-Дністровському|німець]]
|національність=[[Історія німців у Білгороді-Дністровському|німець]]
}}
}}
}}
}}
'''Олександр Якович Шайбле''' ({{нар}} [[18 січня]] [[1878]], [[Аккерман]] — {{пом}} [[23 грудня]] [[1919]], [[Одеса]]) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
'''Олександр Якович Шайбле''' ({{lang-de|Alexander Jakowlewitsch Schaible}}; {{нар}} [[18 січня]] [[1878]], [[Аккерманський повіт]] — {{пом}} [[23 грудня]] [[1919]], [[Одеса]]) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР; активно працював над створенням організаційної структури та символіки Української армії, зокрема над старшинськими рангами, нагородами, знаками розрізнення та уніформою.
 
З лютого 1919 року обіймав посаду начальника Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. Входив у постійній склад Ставки Головного Отамана Симона Петлюри.


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Олександр Шайбле народився [[18 січня]] [[1878|1878 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]<ref>{{Cite web|url=https://www.facebook.com/uinp.gov.ua/posts/949068705247764|видавець=Український інститут національної пам'яті|назва=Олександр Шайбле|дата=18 січня 2018|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref> у родині німецьких  колоністів, які перебралися до Причорномор’я з Ельзасу (нині регіон Франції, що межує з Німеччиною). Його батько Яків Іванович Шайбле мав статус поселянина-власника, володів в [[Аккерманський повіт|Аккерманському повіті]] 50 десятинами землі, а окрім того, мав власність на півдні [[Буджак|Буджака]] та на Херсонщині<ref name=":0">{{Cite web|url=https://tira.city/blogs/73276/akkermanica-oleksandr-shajble-odin-z-tvorciv-armii-ukraini|автор=Олександр Маркевич|назва=Akkermanica: Олександр Шайбле - один з творців армії України|видавець=Тира.City|дата=1 квітня 2020|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>.


=== Початок військової кар’єри ===
=== Родина ===
Олександр навчався у Кишинівському реальному училищі і після його закінчення [[22 вересня]] [[1898|1898 року]] розпочав військову службу<ref>{{Cite web|url=http://www.grwar.ru/persons/person/749|назва=Шайбле Александр Яковлевич|видавець=Русская армия в Первой мировой войне|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>. [[1900|1900 року]] закінчив Київське піхотне училище<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20080227004203/http://vesna.org.ua/txt/dov/istukr/IIIsh.html|автор=Громадська дія|видавець=Віртуальна Русь|назва=Шайбле Олександр Якович. Довідники/Довідник з історії України|дата=2005|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>, з якого вийшов підпоручиком до 2-го піхотного Софійського полку (Смоленськ). [[1907|1907 року]] закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за I розрядом, служив на штабовій посаді в Омській військовій окрузі<ref name=":1">{{Cite book|url=https://coollib.com/b/178327/read|місце=Київ|видавництво=Темпора|рік=2007|автор=Тинченко Я.|назва=Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>. Напередодні Першої світової війни [[1914]]—[[1918]] років Шайбле служив старшим ад'ютантом штабу Іркутського військового округу, підполковник ([[1913]])<ref name=":0" />.
Олександр Шайбле народився [[18 січня]] [[1878|1878 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]<ref>{{Cite web|url=https://www.facebook.com/uinp.gov.ua/posts/949068705247764|видавець=Український інститут національної пам'яті|назва=Олександр Шайбле|дата=18 січня 2018|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref> у лютеранській родині німецьких колоністів, які перебралися до Причорномор’я з Ельзасу (нині регіон Франції, що межує з Німеччиною)<ref name=":2">{{Cite web|url=https://armyinform.com.ua/2023/01/30/general-horunzhyj-oleksandr-shajble/|назва=Генерал-хорунжий Олександр Шайбле — офіцер із когорти творців модерної української армії|дата=30 січня 2023|дата-доступу=19 жовтня 2023|видавець=АрміяInform|автор=Антон Печерський}}</ref>. За іншою інформацією, народився в селі Кльостіц [[Аккерманський повіт|Аккерманського повіту]] (нині село Весела Долина Болградського району)<ref name=":6">{{Cite book|назва=Das Bild der Heimat. Beiträge zur Geschichte der Kolonie Klöstitz in Bessarabien, S. 96|автор=Arnold Mammel|рік=1993|видавництво=Mühlacker|місце=Stuttgart}}</ref>.


З грудня [[1914|1914 року]] — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу. З травня [[1915|1915-го]] — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії. У грудні [[1915|1915 року]] отримав звання полковника. З лютого [[1917|1917 року]] — командир 315-го піхотного Глухівського полку. Осінню [[1917|1917 року]] отримав звання генерал-майора, в. о. командувача XXIII армійського корпусу<ref name=":1" />.
Матір — Анна-Марія, уроджена Болендер (1857—1935). Батько — Яків Іванович Шайбле (1855—1924)<ref name=":6" />, мав статус поселянина-власника та володів в [[Аккерманський повіт|Аккерманському повіті]] 50 десятинами землі, а окрім того, мав власність на півдні [[Буджак|Буджака]] та на Херсонщині<ref name=":0">{{Cite web|url=https://tira.city/blogs/73276/akkermanica-oleksandr-shajble-odin-z-tvorciv-armii-ukraini|автор=Олександр Маркевич|назва=Akkermanica: Олександр Шайбле - один з творців армії України|видавець=Тира.City|дата=1 квітня 2020|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>.
 
=== Освіта ===
Початкову освіту Олександр отримав удома, а середню — в Кишинівському реальному училищі. У вересні [[1898|1898 року]] вступив до Київського юнкерського піхотного училища. Серед його однокурсників були майбутні старшини українського війська: генерал-хорунжий Олександр Пилькевич і полковники Микола Воскобойников та Леонід Савчинський<ref name=":5">{{Cite web|url=https://chornomorka.com/archive/22428/a-16527.html|видавець=Чорноморські новини|автор=Василь Вельможко|назва=Генерал Армії УНР з Аккермана|дата-доступу=19 жовтня 2023|дата=12 січня 2023}}</ref>.
 
У серпні [[1900|1900 року]] закінчив училище за першим розрядом — підпоручика<ref name=":5" /><ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20080227004203/http://vesna.org.ua/txt/dov/istukr/IIIsh.html|автор=Громадська дія|видавець=Віртуальна Русь|назва=Шайбле Олександр Якович. Довідники/Довідник з історії України|дата=2005|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref> і потрапив до 2-го піхотного Софійського полку, який дислокувався в Смоленську<ref name=":2" />. Протягом 1905—1907 років навчався у Миколаївській академії Генерального штабу в Петербурзі, де отримав звання штабс-капітана. Тут з Олександром також навчалися майбутні генерали-хорунжії Армії Української Держави та УНР Олександр Рябінін-Скляревський і Павло Панченко-Криворотенко<ref name=":5" />.
 
Наступні два роки проходив цензове командування у 6-му гренадерському Таврійському полку<ref name=":5" /><ref name=":2" />.
 
=== Військова кар'єра ===
[[Файл:Шайбле Олександр Якович (офіцер російської імператорської армії).jpg|міні|праворуч|200px|Шайбле — офіцер російської імператорської армії]]
Протягом [[1909]]—[[1913]] років служив на штабних посадах у 8-й Сибірський стрілецькій дивізії (ад'ютант штабу) та 3-му Сибірському армійському корпусі (обер-офіцер для доручень). Наприкінці 1913 року отримав звання підполковника та обійняв посаду ад’ютанта штабу Іркутської військової округи<ref name=":2" />.
 
З грудня [[1914|1914 року]] — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу.
 
[[1915|1915 року]] під час Першої світової війни потрапив на Південно-Західний фронт Російської імперії. З травня [[1915|1915-го]] — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії<ref name=":5" />. У грудні 1915 року отримав звання полковника<ref name=":1">{{Cite book|url=https://coollib.com/b/178327/read|місце=Київ|видавництво=Темпора|рік=2007|автор=Тинченко Я.|назва=Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>.
 
За особливі заслуги протягом 1914—1916 років Олександра Шайбле нагородили кількома орденами<ref name=":2" />.


=== На службі Україні ===
=== На службі Україні ===
Після утворення Української Центральної Ради і проголошення незалежності УНР зголосився до української армії. У березні [[1918|1918 року]] вступив до комітету з утворення української армії Військового міністерства УНР, згодом — до Військово-ученого комітету Військового міністерства Української Держави. З [[21 січня]] [[1919|1919 року]] — начальник 2-го генерал-квартирмейстерства штабу Дієвої армії УНР. З лютого [[1919|1919-го]] обіймав посаду начальника Головного Управління Генерального штабу Дієвої армії УНР<ref name=":1" />.  
Лютнева революція застала Олександра Шайбле на посаді командира 315-го піхотного Глухівського полку 79-ї піхотної дивізії, яким він командував до серпня [[1917|1917 року]]. Саме в цей час почалися процеси українізації військових частин російської армії, які привернули увагу полковника й зрештою визначили його вибір на користь служби в Збройних силах України<ref name=":2" />.
 
У листопаді 1917 року Шайбле присвоїли звання генерал-майора і призначили виконувачем обов’язків командувача 23-го армійського корпусу<ref name=":2" />.
 
==== УНР ====
[[Файл:Coat of Arms of UNR.svg|міні|праворуч|190px|Герб УНР]]
Після проголошення Української Народної Республіки Шайбле добровільно зголосився до української армії, яка саме починала формуватися у листопаді-грудні [[1917|1917 року]]<ref name=":2" />.  
 
У лютому-квітні [[1918|1918 року]] Олександр Шайбле служив старшиною (офіцером) Головного управління Генерального штабу Української Народної Республіки, а з березня 1918-го працював у складі комітету з утворення української армії при Військовому міністерстві УНР<ref name=":2" />.
 
==== Гетьманат Павла Скоропадського ====
З квітня 1918 року, після приходу Павла Скоропадського до влади, продовжив службу в Генштабі, був членом Військово-ученого комітету Військового міністерства Української Держави, входив до комісії з утворення військових шкіл і академій України. В цей час він став одним з авторів закону про старшинські ранги, схваленого Радою Міністрів у червні 1918 року<ref name=":2" />.  
 
==== Директорія УНР ====
З [[21 січня]] [[1919|1919 року]] — начальник 2-го генерал-квартирмейстерства штабу Дієвої армії УНР. Із лютого [[1919|1919-го]] обіймав посаду начальника Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР<ref name=":1" />.
 
У цей час Шайбле входив до складу Комісії зі створення військових шкіл і академій України, а також до постійного складу Ставки Головного Отамана Симона Петлюри. За ініціативою Олександра Шайбле в Армії УНР було поновлено скасовані Директорією старшинські (офіцерські) ранги, введено звання генералів, а в дивізіях створені атестаційні комісії для розгляду питань про підвищення старшин у ранзі<ref name=":2" />.
 
<gallery mode="packed" heights="250" caption="">
Члени Директорії та військовики УНР.jpg|Члени Директорії та військовики УНР, Кам'янець-Подільський, [[1919]]
Військова місія Штабу Східного фронту в Царгороді.jpg|Військова місія Штабу Східного фронту в Константинополі, 1919
</gallery>
 
==== Розробка уніформи Війська УНР ====
За дієвої участі Олександра Шайбле були розроблені нова уніформа та знаки розрізнення, які нашивалися не на рукавах, а на обшлагах (так званих чохлах) одностроїв. У лютому 1919 року він підготував доповідь на ім’я Військового міністра, в якій виклав основні міркування щодо військової форми<ref>{{Cite book|автор=Ярослав Тинченко|місце=Київ|назва=Дієва армія УНР, листопад 1918 – листопад 1919 рр.|видавництво=Темпора|рік=2017}}</ref>:
{{Цитата|1. Уніформа повінна бути проста, зручна и така, щоби можливо було въ короткій час одягнути армію.
 
 
2. Вона повінна бути захистного кольору і одноманітною для всіх родов зброі.
 
 
3. Необхідно, щоби вона була з тих матеріялів, котрі маються зараз в інтендантстві.
 
 
4. Відзнаки по рангам, по родам зброі і ч. частин повінни бути на комірі і чахлах (обшлагах).}}
Зрештою міркування і пропозиції генерал-хорунжого врахували в описі похідної уніформи старшин і козаків усіх родів зброї у наказі Головної Управи Війська УНР від 24 квітня 1919 року (ч. 276)<ref name=":2" />.
 
<gallery mode="packed" heights="250" caption="">
Похідний мундир (френч) Армії УНР.jpg|Зразок похідного мундира (френча) відповідно до наказу Ч. 276
Сотник Армії УНР в уніформі.jpg|Сотник Армії УНР в уніформі з відзнаками на рукавах відповідно до наказу Ч. 276
</gallery>
 
==== Проєкти нагород Війська УНР ====
У липні 1919 року Головне управління Генерального штабу армії УНР, яке очолював генерал-хорунжий Олександр Шайбле, розробило проєкти і статути двох нових нагород Армії УНР:
 
* Бойової відзнаки «Республіки» двох ступенів;
* Бойової медалі «Республіки» чотирьох ступенів<ref name=":2" /><ref name=":3">{{Cite book|url=https://chtyvo.org.ua/authors/Tynchenko_Yaroslav/Symvoly_neskorenoi_derzhavy_Nahorody_uriadu_Ukrainskoi_Narodnoi_Respubliky/|назва=Символи нескореної держави. Нагороди уряду Української Народної Республіки, с. 41—48|автор=Ярослав Тинченко|місце=Київ|видавництво=Темпора|рік=2016|дата-доступу=19 жовтня 2023}}</ref>.
 
Виготовити відзнаку та медаль мали у Німеччині. З цією метою військовий міністр УНР полковник Всеволод Петрів і начальник Головного управління Генерального штабу Олександр Шайбле листом звернулися до посла УНР у Берліні Миколи Порша, який мав розмістити замовлення на виготовлення нагород у Німеччині<ref name=":3" />.
 
До листа додали «Опис бойово­го хреста „Республіки“» і «Опис бойової медалі „Рес­публіки“», підписані Олександром Шайбле, а також докладні кольорові малюнки цих нагород, які виконав П. Омельченко — сотник Дієвої армії УНР<ref name=":3" />.
 
<gallery mode="packed" heights="280" caption="Малюнки бойової відзнаки «Республіки», додані до замовлення на виготовлення нагород у Німеччині">
Проєкт Бойової відзнаки «Республіки».jpg
Проєкт Бойової медалі «Республіки».jpg
</gallery>
 
Станом на 2023 рік невідомо, чи був виготовлений хоча б один комплект нагород. Збереглися лише два комплекти грамот до медалей «Республіки»<ref name=":2" />.  


=== Смерть ===
=== Смерть ===
У листопаді [[1919|1919 року]] переїхав до [[Одеса|Одеси]] та захворів на тиф. Помер від важкого перебігу хвороби в одеському шпиталі [[23 грудня]] того ж року. Похований на військовому відділенні Нового цвинтаря в Одесі<ref name=":1" />.
У листопаді 1919 року Шайбле прибув до [[Одеса|Одеси]], де відбувалися переговори про перехід Української Галицької Армії на бік російської Добровольчої армії під командуванням Антона Денікіна. Делегація Директорії не змогла тоді відвернути укладання сепаратної угоди між УГА і так званими збройними силами півдня Росії й змушена була визнати підпорядкування УГА денікінцям<ref name=":2" />.
 
Під час перебування в Одесі Олександр Шайбле важко захворів на черевний тиф, епідемія якого вирувала тоді як в УГА, так і в Дієвій Армії УНР. Від тяжкого перебігу хвороби 22 грудня 1919 року Олександр Шайбле помер в одеському шпиталі у віці 41 року. Наступного дня Олександра поховали на військовій ділянці Нового (Другого християнського) цвинтаря в Одесі<ref name=":2" /><ref name=":5" /><ref name=":1" />. Могила не збереглася<ref name=":5" />.
 
== Військові звання ==
 
* Підпоручик ([[9 серпня]] [[1900]])
* Поручик (9 серпня [[1903]])
* Штабс-капітан ([[7 травня]] [[1907]])
* Капітан ([[6 грудня]] [[1909]])
* Полковник (6 грудня [[1915]])
* Генерал-майор ([[21 листопада]] [[1917]])<ref name=":4">{{Cite web|url=http://www.grwar.ru/persons/person/749|назва=Шайбле Александр Яковлевич|видавець=Русская армия в Первой мировой войне|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>
 
== Нагороди ==
 
* Орден св. Станіслава III ст. ([[3 серпня]] [[1910]])
* Орден св. Анни III ст. ([[12 квітня]] [[1913]])
* Орден св. Станіслава II ст. з мечами ([[6 грудня]] [[1914]], [[3 вересня]] [[1916]])
* Орден св. Анни II ст. з мечами ([[18 липня]] [[1915]], [[11 січня]] 1916)
* Орден св. Анни IV ст. ([[28 вересня]] 1915)
* Орден св. Володимира III ст. з мечами ([[27 листопада]] 1916)
* Орден св. Володимира IV ст. з мечами і бантом ([[30 листопада]] 1916)<ref name=":4" />


== Вшанування пам’яті ==
== Вшанування пам’яті ==
Рядок 34: Рядок 130:
{{примітки}}
{{примітки}}


== Посилання ==
* [https://t.me/knugosvit/169 Радіопередача про Олександра Шайбле на радіо «На хвилі Корсуня»]
[[Категорія:Військові]]
[[Категорія:Уродженці Білгорода-Дністровського]]
[[Категорія:Уродженці Білгорода-Дністровського]]

Поточна версія на 10:38, 11 листопада 2023

Шайбле Олександр Якович.jpg
Ім'я
Шайбле Олександр Якович
Національність
Діяльність
генерал-хорунжий Армії УНР, начальник Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР

Олександр Якович Шайбле (нім. Alexander Jakowlewitsch Schaible; нар. 18 січня 1878, Аккерманський повіт — пом. 23 грудня 1919, Одеса) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР; активно працював над створенням організаційної структури та символіки Української армії, зокрема над старшинськими рангами, нагородами, знаками розрізнення та уніформою.

З лютого 1919 року обіймав посаду начальника Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. Входив у постійній склад Ставки Головного Отамана Симона Петлюри.

Життєпис

Родина

Олександр Шайбле народився 18 січня 1878 року в Аккермані[1] у лютеранській родині німецьких колоністів, які перебралися до Причорномор’я з Ельзасу (нині регіон Франції, що межує з Німеччиною)[2]. За іншою інформацією, народився в селі Кльостіц Аккерманського повіту (нині село Весела Долина Болградського району)[3].

Матір — Анна-Марія, уроджена Болендер (1857—1935). Батько — Яків Іванович Шайбле (1855—1924)[3], мав статус поселянина-власника та володів в Аккерманському повіті 50 десятинами землі, а окрім того, мав власність на півдні Буджака та на Херсонщині[4].

Освіта

Початкову освіту Олександр отримав удома, а середню — в Кишинівському реальному училищі. У вересні 1898 року вступив до Київського юнкерського піхотного училища. Серед його однокурсників були майбутні старшини українського війська: генерал-хорунжий Олександр Пилькевич і полковники Микола Воскобойников та Леонід Савчинський[5].

У серпні 1900 року закінчив училище за першим розрядом — підпоручика[5][6] і потрапив до 2-го піхотного Софійського полку, який дислокувався в Смоленську[2]. Протягом 1905—1907 років навчався у Миколаївській академії Генерального штабу в Петербурзі, де отримав звання штабс-капітана. Тут з Олександром також навчалися майбутні генерали-хорунжії Армії Української Держави та УНР Олександр Рябінін-Скляревський і Павло Панченко-Криворотенко[5].

Наступні два роки проходив цензове командування у 6-му гренадерському Таврійському полку[5][2].

Військова кар'єра

Шайбле — офіцер російської імператорської армії

Протягом 1909—1913 років служив на штабних посадах у 8-й Сибірський стрілецькій дивізії (ад'ютант штабу) та 3-му Сибірському армійському корпусі (обер-офіцер для доручень). Наприкінці 1913 року отримав звання підполковника та обійняв посаду ад’ютанта штабу Іркутської військової округи[2].

З грудня 1914 року — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу.

1915 року під час Першої світової війни потрапив на Південно-Західний фронт Російської імперії. З травня 1915-го — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії[5]. У грудні 1915 року отримав звання полковника[7].

За особливі заслуги протягом 1914—1916 років Олександра Шайбле нагородили кількома орденами[2].

На службі Україні

Лютнева революція застала Олександра Шайбле на посаді командира 315-го піхотного Глухівського полку 79-ї піхотної дивізії, яким він командував до серпня 1917 року. Саме в цей час почалися процеси українізації військових частин російської армії, які привернули увагу полковника й зрештою визначили його вибір на користь служби в Збройних силах України[2].

У листопаді 1917 року Шайбле присвоїли звання генерал-майора і призначили виконувачем обов’язків командувача 23-го армійського корпусу[2].

УНР

Герб УНР

Після проголошення Української Народної Республіки Шайбле добровільно зголосився до української армії, яка саме починала формуватися у листопаді-грудні 1917 року[2].

У лютому-квітні 1918 року Олександр Шайбле служив старшиною (офіцером) Головного управління Генерального штабу Української Народної Республіки, а з березня 1918-го працював у складі комітету з утворення української армії при Військовому міністерстві УНР[2].

Гетьманат Павла Скоропадського

З квітня 1918 року, після приходу Павла Скоропадського до влади, продовжив службу в Генштабі, був членом Військово-ученого комітету Військового міністерства Української Держави, входив до комісії з утворення військових шкіл і академій України. В цей час він став одним з авторів закону про старшинські ранги, схваленого Радою Міністрів у червні 1918 року[2].

Директорія УНР

З 21 січня 1919 року — начальник 2-го генерал-квартирмейстерства штабу Дієвої армії УНР. Із лютого 1919-го обіймав посаду начальника Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР[7].

У цей час Шайбле входив до складу Комісії зі створення військових шкіл і академій України, а також до постійного складу Ставки Головного Отамана Симона Петлюри. За ініціативою Олександра Шайбле в Армії УНР було поновлено скасовані Директорією старшинські (офіцерські) ранги, введено звання генералів, а в дивізіях створені атестаційні комісії для розгляду питань про підвищення старшин у ранзі[2].

  • Члени Директорії та військовики УНР, Кам'янець-Подільський, 1919

    Члени Директорії та військовики УНР, Кам'янець-Подільський, 1919

  • Військова місія Штабу Східного фронту в Константинополі, 1919

    Військова місія Штабу Східного фронту в Константинополі, 1919

Розробка уніформи Війська УНР

За дієвої участі Олександра Шайбле були розроблені нова уніформа та знаки розрізнення, які нашивалися не на рукавах, а на обшлагах (так званих чохлах) одностроїв. У лютому 1919 року він підготував доповідь на ім’я Військового міністра, в якій виклав основні міркування щодо військової форми[8]:

1. Уніформа повінна бути проста, зручна и така, щоби можливо було въ короткій час одягнути армію.


2. Вона повінна бути захистного кольору і одноманітною для всіх родов зброі.


3. Необхідно, щоби вона була з тих матеріялів, котрі маються зараз в інтендантстві.


4. Відзнаки по рангам, по родам зброі і ч. частин повінни бути на комірі і чахлах (обшлагах).

Зрештою міркування і пропозиції генерал-хорунжого врахували в описі похідної уніформи старшин і козаків усіх родів зброї у наказі Головної Управи Війська УНР від 24 квітня 1919 року (ч. 276)[2].

  • Зразок похідного мундира (френча) відповідно до наказу Ч. 276

    Зразок похідного мундира (френча) відповідно до наказу Ч. 276

  • Сотник Армії УНР в уніформі з відзнаками на рукавах відповідно до наказу Ч. 276

    Сотник Армії УНР в уніформі з відзнаками на рукавах відповідно до наказу Ч. 276

Проєкти нагород Війська УНР

У липні 1919 року Головне управління Генерального штабу армії УНР, яке очолював генерал-хорунжий Олександр Шайбле, розробило проєкти і статути двох нових нагород Армії УНР:

  • Бойової відзнаки «Республіки» двох ступенів;
  • Бойової медалі «Республіки» чотирьох ступенів[2][9].

Виготовити відзнаку та медаль мали у Німеччині. З цією метою військовий міністр УНР полковник Всеволод Петрів і начальник Головного управління Генерального штабу Олександр Шайбле листом звернулися до посла УНР у Берліні Миколи Порша, який мав розмістити замовлення на виготовлення нагород у Німеччині[9].

До листа додали «Опис бойово­го хреста „Республіки“» і «Опис бойової медалі „Рес­публіки“», підписані Олександром Шайбле, а також докладні кольорові малюнки цих нагород, які виконав П. Омельченко — сотник Дієвої армії УНР[9].

  • Малюнки бойової відзнаки «Республіки», додані до замовлення на виготовлення нагород у Німеччині
  • Проєкт Бойової відзнаки «Республіки».jpg
  • Проєкт Бойової медалі «Республіки».jpg

Станом на 2023 рік невідомо, чи був виготовлений хоча б один комплект нагород. Збереглися лише два комплекти грамот до медалей «Республіки»[2].

Смерть

У листопаді 1919 року Шайбле прибув до Одеси, де відбувалися переговори про перехід Української Галицької Армії на бік російської Добровольчої армії під командуванням Антона Денікіна. Делегація Директорії не змогла тоді відвернути укладання сепаратної угоди між УГА і так званими збройними силами півдня Росії й змушена була визнати підпорядкування УГА денікінцям[2].

Під час перебування в Одесі Олександр Шайбле важко захворів на черевний тиф, епідемія якого вирувала тоді як в УГА, так і в Дієвій Армії УНР. Від тяжкого перебігу хвороби 22 грудня 1919 року Олександр Шайбле помер в одеському шпиталі у віці 41 року. Наступного дня Олександра поховали на військовій ділянці Нового (Другого християнського) цвинтаря в Одесі[2][5][7]. Могила не збереглася[5].

Військові звання

Нагороди

Вшанування пам’яті

  • 2012 року благодійна ініціатива «Героїка» запропонувала перейменувати вулицю Леніна (нині вул. Михайлівська) на вулицю Олександра Шайбле. Міська рада, більшість якої становили члени «Партії регіонів», та комісія з питань найменування обʼєктів міського підпорядкування, увічнення памʼяті видатних діячів і подій відхилили цю пропозицію та встали на захист назви на честь Леніна — лідера більшовиків та керівника Червоного терору[11][12].
  • 2018 року Верховна Рада України встановила 18 січня ювілейною датою на честь 140-річчя від дня народження Олександра Шайбле[13].

Примітки

  1. ↑ Олександр Шайбле, Український інститут національної пам'яті, 18 січня 2018, переглянуто 30 серпня 2021
  2. ↑ 2,00 2,01 2,02 2,03 2,04 2,05 2,06 2,07 2,08 2,09 2,10 2,11 2,12 2,13 2,14 2,15 Антон Печерський: Генерал-хорунжий Олександр Шайбле — офіцер із когорти творців модерної української армії, АрміяInform, 30 січня 2023, переглянуто 19 жовтня 2023
  3. ↑ 3,0 3,1 Arnold Mammel: Das Bild der Heimat. Beiträge zur Geschichte der Kolonie Klöstitz in Bessarabien, S. 96 — Stuttgart : Mühlacker, 1993.
  4. ↑ Олександр Маркевич: Akkermanica: Олександр Шайбле - один з творців армії України, Тира.City, 1 квітня 2020, переглянуто 30 серпня 2021
  5. ↑ 5,0 5,1 5,2 5,3 5,4 5,5 5,6 Василь Вельможко: Генерал Армії УНР з Аккермана, Чорноморські новини, 12 січня 2023, переглянуто 19 жовтня 2023
  6. ↑ Громадська дія: Шайбле Олександр Якович. Довідники/Довідник з історії України, Віртуальна Русь, 2005, переглянуто 30 серпня 2021
  7. ↑ 7,0 7,1 7,2 Тинченко Я.: Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання — Київ : Темпора, 2007., переглянуто 30 серпня 2021
  8. ↑ Ярослав Тинченко: Дієва армія УНР, листопад 1918 – листопад 1919 рр. — Київ : Темпора, 2017.
  9. ↑ 9,0 9,1 9,2 Ярослав Тинченко: Символи нескореної держави. Нагороди уряду Української Народної Республіки, с. 41—48 — Київ : Темпора, 2016., переглянуто 19 жовтня 2023
  10. ↑ 10,0 10,1 Шайбле Александр Яковлевич, Русская армия в Первой мировой войне, переглянуто 30 серпня 2021
  11. ↑ На Одещині вважають "некоректним" перейменовувати вулицю Леніна, Історична правда, 11 вересня 2012, переглянуто 30 серпня 2021
  12. ↑ «Перейменування вулиці Леніна є некоректним», Героїка, 7 вересня 2012, переглянуто 30 серпня 2021
  13. ↑ Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році, Верховна Рада України, 8 лютого 2018, переглянуто 30 серпня 2021

Посилання

Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Шайбле_Олександр_Якович&oldid=8361