Шайбле Олександр Якович
 | |
|
Ім'я
Шайбле Олександр Якович
|
|
|
Національність
німець
|
|
|
Діяльність
генерал-хорунжий Армії УНР, Військовий комісар Директорії України (в.о)
|
Олександр Якович Шайбле (нар. 18 січня 1878, Аккерман — пом. 23 грудня 1919, Одеса) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
Життєпис
Олександр Шайбле народився 18 січня 1878 року в Аккермані[1] у родині німецьких колоністів, які перебралися до Причорномор’я з Ельзасу (нині регіон Франції, що межує з Німеччиною). Його батько Яків Іванович Шайбле мав статус поселянина-власника, володів в Аккерманському повіті 50 десятинами землі, а окрім того, мав власність на півдні Буджаку та на Херсонщині[2].
Початок військової кар’єри
Олександр навчався у Кишинівському реальному училищі і після його закінчення 22 вересня 1898 року розпочав військову службу[3]. 1900 року закінчив Київське піхотне училище[4], з якого вийшов підпоручиком до 2-го піхотного Софійського полку (Смоленськ). 1907 року закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за I розрядом, служив на штабовій посаді в Омській військовій окрузі[5]. Напередодні Першої світової війни 1914—1918 років Шайбле служив старшим ад'ютантом штабу Іркутського військового округу, підполковник (1913)[2].
З грудня 1914 року — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу. З травня 1915-го — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії. У грудні 1915 року отримав звання полковника. З лютого 1917 року — командир 315-го піхотного Глухівського полку. Осінню 1917 року отримав звання генерал-майора, в. о. командувача XXIII армійського корпусу[5].
На службі Україні
Після утворення Української Центральної Ради і проголошення незалежності УНР зголосився до української армії. У березні 1918 року вступив до комітету з утворення української армії Військового міністерства УНР, згодом — до Військово-ученого комітету Військового міністерства Української Держави. З 21 січня 1919 року — начальник 2-го генерал-квартирмейстерства штабу Дієвої армії УНР. З лютого 1919-го обіймав посаду начальника Головного Управління Генерального штабу Дієвої армії УНР[5].
Смерть
У листопаді 1919 року переїхав до Одеси та захворів на тиф. Помер від важкого перебігу хвороби в одеському шпиталі 23 грудня того ж року. Похований на військовому відділенні Нового цвинтаря в Одесі[5].
Вшанування пам’яті
- 2012 року благодійна ініціатива «Героїка» запропонувала перейменувати вулицю Леніна (нині Михайлівська) на вулицю Олександра Шайбле. Міська рада, більшість якої становили члени «Партії Регіонів», відхилила пропозицію та захищала назву лідера більшовицької партії Леніна.
- 2018 року Верховна Рада встановила 18 січня ювілейною датою на честь 140-річчя від дня народження Олександра Шайбле[6].
Примітки
- ↑ Олександр Шайбле, Український інститут національної пам'яті, 18 січня 2018, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 2,0 2,1 Олександр Маркевич: Akkermanica: Олександр Шайбле - один з творців армії України, Тира.City, 1 квітня 2020, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Шайбле Александр Яковлевич, Русская армия в Первой мировой войне, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Громадська дія: Шайбле Олександр Якович. Довідники/Довідник з історії України, Віртуальна Русь, 2005, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 5,0 5,1 5,2 5,3 Тинченко Я.: Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання — Київ : Темпора, 2007., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році, Верховна Рада України, 8 лютого 2018, переглянуто 30 серпня 2021