Галин Мартирій Андрійович
Мартирій Андрійович Галин (нар. 14 квітня 1858, с. Гура Роша (тепер Козацьке) — пом. 1943) — член товариства «Просвіта» в Аккермані; лікар-хірург, доктор медицини; один із засновників Українського наукового товариства у Києві, яке працювало під керівництвом Михайла Грушевського.
Автор перших наукових хірургічних праць, опублікованих українською мовою, та перших українських словників медичної термінології.
Мартирій Галин приятелював із багатьма українськими діячами, зокрема з Лесею Українкою, Михайлом Грушевським, Іваном Франком, Миколою Костомаровим та Михайлом Драгомановим[1]. Коли Леся Українка 1891 року відвідувала Шабо, вона гостювала у Мартирія та писала про це своїй матері[2].
Автор публіцистичної статті «Українці на Басарабщині» (1931), в якій розглянув історію українців у регіоні та проблеми національної самосвідомості.
До 1920 року підписувався як «Галін»[3].
Життєпис
Ранні роки та освіта
Народився 14 квітня 1858 року. Батько — Андронік Галин, православний священик, син священика Івана (Іоана). Матір — Ганна Степанівна, уроджена Твердієвич[3]. 1882 року Мартирій закінчив курс у Новоросійському університеті (Одеса) та отримав ступень «кандидата природничих наук»[4].
1886 року закінчив Імператорську військово-медичну академію (Росія), де під час навчання написав дві роботи, які конференція академії відзначила золотими медалями: «Качественное и количественое определение пищи, употребляемой крестьянами сел: Гура Роши и Староказачьего Аккерманского уезда, Бессарабской губернии» і «О всасивании грануляционніми поверхностями»[5].
Початок кар'єри
З 1886 року проходив військову службу у Києві, зокрема у Київському військовому госпіталі. 1896 року Мартирія призначили старшим ординатором Київського військового госпіталю, а у вересні 1899 року відрядили на навчання у Францію та Німеччину[4][6].
Відрядження в Китай
1900 року його відрядили на Далекий Схід, де він взяв участь в медичному забезпеченні експедиційних військ Російської імперії під час придушення «боксерського» повстання в Китаї. 6 серпня 1900 року Мартирія Андрійовича назначили корпусним лікарем 1-го Сибірського армійського корпусу та залишили на посаді консультанта Київського військового госпіталю[4].
Він активно брав участь у медичних операціях і виказався відзнаками за свою службу, отримавши орден святого Станіслава 2-го ступеню та срібну медаль «За похід в Китай»[7].
Українське наукове товариство
1907 року відбулося перше зібрання Українського наукового товариства, завданням якого було «допомагати розробленню і популяризації українською мовою різних галузей науки». Його головою обрали Михайла Грушевського. Серед перших 16 членів УНТ — відомих українських вчених — був і Мартирій Галин. Згодом він очолив окрему медичну секцію УНТ[8].
Під керівництвом М. Галина медична секція проводила засідання, на яких доповідали провідні учені-медики. Доповіді на засіданнях секції виголошували українською мовою, а частину з них публікували в «Збірнику медичної секції УНТ в Києві». Протягом 1908 року секція провела 10 засідань, на яких було розглянуто ряд наукових робіт[8].
Мартирій Галин — автор перших доповідей на медичну тематику українською мовою: «Симуляція в хірургії», «Походження кил» і «Хірургічні спостереження і примітки»[7].
Саме Мартирій Галин, вперше, після більше ніж 200 років російського поневолення, 17 лютого 1908 року на засіданні УНТ у Києві виголосив наукову доповідь українською мовою — на тему «Симуляція в хірургії»[5]. Матеріали доповіді того ж року опублікували в «Записках Українського Наукового Товариства» в Києві, що стало першою науковою публікацією українською мовою в Наддніпрянській Україні[9].
Деякі праці Мартирія зберігаються в Національній науковій медичній бібліотеці України[4].
Медичні словники
Окрім активної участі в роботі медичної секції УНТ, Мартирій Галин працював над українською медичною термінологією та склав термінологічний словник. Його робота у цьому напрямку була визнана значущою, і 1918 року фрагменти його словника «Українська медична термінологія» опублікували в українському науково-медичному журналі «Українські медичні вісті»[8].
1920 року в Києві випустили «Російсько-Український медичний словник» М. Галина, а 1926 року в Празі (Чехія) — «Медичний латинсько-український словник», за підтримки Спілки українських лікарів[8].
Українські визвольні змагання
1918 року, після приходу Павла Скоропадського до влади, М. А. Галин отримав посаду корпусного лікаря 4-го Київського корпусу. У цей самий час йому доручили створити та очолити комісію з реорганізації Київського військового госпіталю в Український військово-медичний інститут. Однак, коли Директорія УНР прийшла до влади, діяльність комісії зупинили[6].
Був керівником Термінологічної комісії Міністерства народного здоров'я та опікування та генерал-хорунжим санітарної служби Української Армії[8].
Ревізійна комісія в Берліні
1920 року в Берліні Галин входив у Ревізійну комісію, яка переглядала справи Фінансової агентури УНР, коли нею керував Григорій Супрун[10].
Комісію очолював Іван Мірний — колишній генеральний (державний) писар УНР (1917—1918), директор канцелярії Міністерства закордонних справ УНР та Української Держави (1918) та член партії есерів. Третім членом комісії був Євген Сокович — колишній міністр шляхів УНР (1918) та український консул у Женеві (Швейцарія), інженер і член партії українських есерів[10].
В Аккермані
1920 року Мартирій Андрійович повернувся на рідну Бессарабію та оселився в Аккермані, де брав участь у культурно-національній діяльності[11].
1929 року перебував у Галаці, де працював над публіцистичною статтею «Могила гетьмана Мазепи» для тижневика «Тризуб» (опублікована у № 18 за 1930 рік)[12].
1931 року в ілюстрованому календарі «Приятель» (Чернівці) опублікували ще одну статтю Мартирія — «Українці на Басарабщині», в якій він зробив огляд історії українців на теренах Бессарабії[13].
Окрім того, 1931 року став жертводавцем Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, Чехія[14]. Наступного 1932 року разом із українцями міста Аккермана привітав із 20-річчям організацію «Пласт» у Празі[15].
Привітання організації «Пласт»
Із 1933 року був членом-кореспондентом Українського лікарського товариства у Львові, публікувався у виданнях Українського наукового Інституту у Берліні. В 1930-х роках у виданні Українського воєнно-історичного товариства у Польщі — журналі «За державність» — вийшли його спомини «Спостереження й враження військового лікаря з часів великої війни й революції»[6].
Товариство «Просвіта»
1936 року Мартирій Галин став членом місцевого товариства «Просвіта»[1]. Того ж року дав коментар кореспонденту львівської газети «Діло» Роману Галіяну, який опублікували в статті «Басарабія — забута країна»[16].
Помер Мартирій Андрійович Галин у Бессарабії 1943 року[17].
Особисте життя
Був одружений[2]. Приятелював із багатьма українськими діячами, зокрема з Лесею Українкою, Михайлом Грушевським, Іваном Франком, Миколою Костомаровим та Михайлом Драгомановим[1]. У червні 1890 року відвідав Івана Франка у Львові[18].
Коли Леся Українка 1891 року відвідувала Шабо, вона гостювала у Мартирія та писала про це своїй матері[2].
Див. також
Примітки
- Коментарі
- Джерела
- ↑ 1,0 1,1 1,2 С. Нечаїв: До 100-річчя видання «Російсько-українського медичного словника» Мартирія Галина, с. 77–79, Українські медичні вісті, 16 травня 2023, переглянуто 27 червня 2023
- ↑ 2,0 2,1 2,2 31.08.1891 р. До матері, Леся Українка — Енциклопедія життя і творчості
- ↑ 3,0 3,1 С. Нечаїв Тисячоліття української медицини як шлях до лікарського самоврядування: київський вимір // Українські медичні вісті. 2020. Т. 12. № 2. С. 93
- ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 Галин Мартирій Андрійович (1858-1943), Національна наукова медична бібліотека України, 14 квітня 2023, переглянуто 5 липня 2023
- ↑ 5,0 5,1 Важинський, Я.: Термінологічна концепція доктора медицини Мартирія Галина (окремі аспекти) — Суми : Сумський державний університет, 2015., переглянуто 5 липня 2023
- ↑ 6,0 6,1 6,2 Стаття «Галин Мартирій Андрійович» на Вікіпедії
- ↑ 7,0 7,1 Поворознюк Р. В.: Соціокультурні передумови розвитку медичного перекладу в Україні на початку ХХ століття — Херсон : Науковий вісник Херсонського державного університету, 2016., переглянуто 5 липня 2023
- ↑ 8,0 8,1 8,2 8,3 8,4 Л. О. Симоненко: О. Мартирій Галин – укладач перших українських медичних словників (1856–1943) — Термінологічний вісник, 2017., переглянуто 5 червня 2023
- ↑ Нечаїв С.: 25-річчя відновлення часопису Всеукраїнського Лікарського Товариства «Українські Медичні Вісті» — Українські медичні вісті; Т. 14, № 3–4 (92–93), 2022., переглянуто 5 липня 2023
- ↑ 10,0 10,1 Павло Гай-Нижник: Фінансова агентура УНР у Берліні: саботаж і дискредитація європейських валютно-економічних і дипломатичних планів уряду директорії (1919—1921 рр.), с. 790 — Київ : Україна дипломатична, 2015., переглянуто 5 липня 2023
- ↑ Марія Джура: Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники — Луцьк : Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2015., переглянуто 22 травня 2023
- ↑ Т. Г. Рендюк: Гетьман Іван Мазепа: українсько-молдовсько-румунські шляхи. С. 114 — Чернівці : Букрек, 2009., переглянуто 5 червня 2023
- ↑ Приятель: ілюстрований калєндар на рік 1931 — Бібліотека ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2023., переглянуто 1 липня 2023
- ↑ Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р. Národní archiv - Ruské a ukrajinské emigrantské spolky a organizace v ČSR, Praha, Poděbrady. Číslo fondu: 820. Číslo pomůcky: 1012. Společnost přátel Ukrajinské hospodářské akademie v Poděbradech se sídlem v Praze. Stanovy Společnosti přátel Ukrajinské hospodářské akademie v Poděbradech.
- ↑ Молоде життя — Прага, Чехія : Пласт, 1932, листопад., переглянуто 5 червня 2023
- ↑ Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
- ↑ Я. В. Ганіткевич: Галин Мартирій, Енциклопедія сучасної України, 2006, переглянуто 5 липня 2023
- ↑ Лист № 39 // Записки наукового товариства імені Шевченка, № 240, 2000, с. 669