Долина Джинів

Аккерманські кучугури на «Карті частин Молдови, Бесарабії і Булгарії» (знята б. 1820)

Категорії

Історія Білгорода-Дністровського

Долина Джинів

Останнє редагування: 6 березня 2024

Долина Джинів (тур. Камр-ал-кум) — історична місцевість на південь від Аккермана; піщаний масив, частина Аккермансько-шабських кучугур.

Пустеля Камр-ал-кум описана османським мандрівником Евлія Челебі, який відвідав Аккерман у другій половині 1650-х років.

Історія

Камр-ал-кум — назва північної частини Аккермансько-шабських кучугур, піщаного масиву, із барханами і своїми міні-бурями, що простягався на міських околицях Аккермана вздовж Дністровського лиману. З турецької може буде перекладено як «каштановий пісок» (кумрал кум).

Евлія Челебі (1611—1682)

Долина Джинів описана в «Книзі подорожі» османського мандрівника Евлія Челебі, який відвідав Аккерман у другій половині 1650-х років: «У середині фортеці всі будинки дивляться на схід сонця, на ріку Дністер, в бік Чорного моря та пустелі Камр-ал-Кум». «Говорять, що в кінці кінців місто буде занесене піском». «Весь час із піска виринає велика кількість бугрів, потім вони провалюються, виникають в іншому місці».

Опис Евлія Челебі

Опис страшної долини Камр-ал-кум

Хай буде відомо благочестивим братам [мусульманам], що ці Аккерманські долини до потопу всі були морем. Коли Іскандер Дворогий [Александр Македонський] за наказом самого бога прорубав Чорноморську протоку і примусив [Чорне море] текти до Середземного [води відійшли], і ці місця залишились краєм незалюднених, безплодних пісків. Злі духи — джини — облюбували ці долини і поселились тут. І до самого початку епохи Сасанідів ця безкрайня рівнина була місцем відпочинку джинів.

За часів останніх Навширванів пехліван на імʼя Салсал, закінчуючи свою подорож, прибув на цю Аккерманську землю. І що ж він побачив? Місце для фортеці з приємною водою і повітрям. Але неподалік знаходився притулок джинів. Зібравши відразу своїх мудреців, він за [всіма правилами] науки виготовив для джинів великий талісман і викарбував на ньому:

«Хай знову вони мешкають в Камр-ал-кумі і, помилуй боже, нехай не ходять вони на синів адамових, а сини адамові нехай не ходять до них».

І з того часу ця піщана долина є місцем, що вселяє страх і жах, а той, хто входить до неї, дивується і приголомшується.

[Якось сталося так, що] бунтівливі козаки замислили на своїх семидесяти чайках напасти на передмістя Аккерману, [висадились] і вступили в цей Камр-ал-кум, але й вони всі загинули. А потім всі їх каіки, як військову здобич, забрали жителі Аккерману. І ось з тих пір козаки і не помишляють про Аккерман.

[А місце це] — ніби піщане море. Весь час із піска виринає велика кількість бугрів, потім вони провалюються, виникають в іншому місці… Це — величне, вселяюче жах видовище.

Одного разу ми з пʼятьма-десятьма друзями набрались сміливості і — хто на коні, хто пішки, — захопивши вʼязки очерету, попрямували туди, [по дорозі] втикаючи очеретини в пісок, аби по цих мітках повернутись назад. І ось, набравшись хоробрості, цілу годину ми валандались по цих пісках, вимучені, втомлені. Дехто з нас знайшов луки, черевики, палиці, стріли джинів, інші познаходили казани, сковорідки, миски, піки. Коли ми вже закінчували пошуки, подув безплідний вітер; він повалив очеретини, які ми втикали в пісок; наша дорога зникла. Одразу ж, ще й оком не встигли мигнути, як ми всі повернули назад і, посідавши на коней, приїхали до Аккермана.

У мистецтві

• 2021 року Олександр Населенко — український фотограф із Білгорода-Дністровського — включив серію фотографій з «Долини джинів» у свою фотовиставку «Світло та слід».

Примітки

Література

• Челебі, Евлія. (1997) Книга подорожі. Північне Причорноморʼя. Одеса: «Гермес»
• Фортеці та міста Північно-Західного Причорномор’я (XV-XVIII ст.) / Красножон А. В.; за ред. А. В. Федорука. – Одеса: Чорномор’я, 2018. – 312 с. : 206 іл.