Румунська окупація (1918—1940)
Румунська окупація 1918—1940-х років — процес військового, політичного та культурного захоплення Аккермана, як і Буджака в цілому, Королівством Румунія після повалення монархії в Російській імперії.
Історія
Сфатул Церій
У жовтні 1917 року в Кишиневі відбувся з'їзд Військового комітету бессарабських молдаван. За прикладом Української Центральної Ради в Києві, на з'їзді постановили створити вищий орган державної влади — Сфатул Церій (Крайова Рада) зі 120 членів (пізніше число збільшили до 150). При цьому для молдаван виділили 84 мандати (70%), а для інших національностей і немолдовських громадських організацій — 30% мандатів[1]. Відсоток мандатів молдаван контрастував із відсотком молдовського населення Бессарабії за останнім переписом населення 1897 року — 47,58%[2].25 червня 1918 року румунська влада ув'язнила в Аккермані українських державних делегатів полковника Черепанова та його заступників[3].
Аккерман перейменували у Четатя-Албе.
Королівськими декретами румуни роздавали землю офіцерам, чиновникам бессарабської адміністрації, священикам, колишнім членам Сфатул Церій. Великі земельні наділи в Буджаку отримали румунські офіцери — особливо багато їх осіло в Аккерманському повіті[4].
Економіка
Після окупації до Румунії вивезли обладнання аккерманської трамвайної майстерні, прядильної фабрики, рибоконсервного і горілчаного заводів та пароплавної майстерні[5].
В Аккермані створили господарський орган — Повітова сільськогосподарська палата м. Четатя-Албе. Палата володіла державними землями, контролювала стан землеробства і тваринництва, займалася питаннями розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Окрім того, регулювала ціни на товари і робочу силу, реєструвала торгово-промислові заклади та слідкувала за станом рибальства[6].
Румунізація
У березні 1938 року басарабська православна єпископська рада наказала правити богослуження в церквах і каплицях виключно румунською мовою[7].
Примітки
- ↑ Автономія Бесарабії // Нова Рада, №197, 29.11.1917
- ↑ Іван Новосівський: Нарис історії права Буковини і Басарабії. С. 112 — Нью-Йорк : Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, 1986., переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Діло, №143, 28 червня 1918
- ↑ Вєтрова, 2013, с. 49
- ↑ Вєтрова, 2013, с. 51
- ↑ Вєтрова, 2013, с. 48
- ↑ В Басарабії заборонено богослуження у старославянській мові // — Діло, №66, 26.03.1938
Посилання
- Вєтрова, Г.: Особливості економічного розвитку Південної Бессарабії у складі королівської Румунії (1918–1940 рр.), Краєзнавство — № 1, 2013, переглянуто 16 грудня 2023
- «Українці в Румунії», «Україна й Бесарабія», «Розбудова нації» — № 9, вересень 1928, Прага.
- Фонди 501—927 Одеського архіву, що мають документи часу румунської окупації
- Справа Бесарабії // Народна Часопись, №85 18.04.1918
- Румунія про прилученє Бесарабії // Народна Часопись, №110 24.05.1918
- Нарис історії права Буковини і Басарабії // Записки наукового товариства імені Шевченка, №199, 1986