Історія українців у Білгороді-Дністровському: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 10: Рядок 10:
* 5 родин (11%) — з Кілійського повіту
* 5 родин (11%) — з Кілійського повіту
* 1 (2 %) — з-за Дунаю
* 1 (2 %) — з-за Дунаю
* 7 родин (17 %) — з молдовський повітів (Кишинівський, Сорокський, Оргєєвський)
* 7 родин (17 %) — з молдовських повітів (Кишинівський, Сорокський, Оргєєвський)
* 2 родини (4,5 %) — з Хотинської раї
* 2 родини (4,5 %) — з Хотинської раї
* 4 родини (9 %) — з Тираспольського повіту
* 4 родини (9 %) — з Тираспольського повіту
Рядок 33: Рядок 33:


=== 1917—1918 ===
=== 1917—1918 ===
У жовтні [[1917|1917 року]] в Кишиневі відбувся з'їзд Військового комітету бессарабських молдаван. На ньому постановили створити вищий орган державної влади Сфатул Церій (Крайова Рада) зі 120 членів (пізніше число збільшили до 150). При цьому для молдаван виділили 84 мандати (70%), а для інших національностей і немолдовських громадських організацій — 30% мандатів. Відсоток мандатів молдаван був у великій суперечності до відсотка молдовського населення Бессарабії за останнім переписом населення 1897 року — 47,58%<ref name=":1">{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/ukrainica/novosivskyj-i-narys-istoriyi-prava-bukovyny-i-basarabiyi/|назва=Нарис історії права Буковини і Басарабії. С. 112|автор=Іван Новосівський|видавництво=Записки Наукового Товариства ім. Шевченка|місце=Нью-Йорк|рік=1986|дата-доступу=12 липня 2023}}</ref>.
23 квітня 1917 року київська газета «Нова Рада» повідомляла, що в Аккермані організовано Українську громаду м. Акермана і незабаром видаватимуть газету «Вільна Україна»<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44621/?PageNumber=3 Нова Рада, №19, 23 квітня 1917]</ref>.
 
Від [[Аккерманський повіт|Аккерманського повіту]] до 3-го складу Української Центральної Ради ([[8 серпня]] [[1917]] — [[31 березня]] [[1918]]) був обраний [[Пантелеймон Богацький]]<ref>{{Cite book|url=https://chtyvo.org.ua/authors/Verstiuk_Vladyslav/Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_dovidnyk/|автор=В. Верстюк, Т. Осташко|назва=Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — с. 212|місце=Київ|рік=1998|видавництво=Національна академія наук України|дата-доступу=6 грудня 2023}}</ref>.
 
У жовтні [[1917|1917 року]] в Кишиневі відбувся з'їзд Військового комітету бессарабських молдаван. За прикладом Української Центральної Ради в Києві, на з'їзді постановили створити вищий орган державної влади Сфатул Церій (Крайова Рада) зі 120 членів (пізніше число збільшили до 150). При цьому для молдаван виділили 84 мандати (70%), а для інших національностей і немолдовських громадських організацій — 30% мандатів<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44699/?PageNumber=3&ArticleId=1685316&Search=%22%D0%B1%D0%B5%D1%81%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%96%D1%97%22 Автономія Бесарабії] // Нова Рада, №197, 29.11.1917</ref>. Відсоток мандатів молдаван контрастував із відсотком молдовського населення Бессарабії за останнім переписом населення [[1897|1897 року]] — 47,58%<ref name=":1">{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/ukrainica/novosivskyj-i-narys-istoriyi-prava-bukovyny-i-basarabiyi/|назва=Нарис історії права Буковини і Басарабії. С. 112|автор=Іван Новосівський|видавництво=Записки Наукового Товариства ім. Шевченка|місце=Нью-Йорк|рік=1986|дата-доступу=12 липня 2023}}</ref>.
 
12 (25) січня [[1918|1918 року]] в газеті «[[Аккерманське слово]]» опублікували постанову [[Селянський з'їзд Аккерманського повіту|Селянського з'їзду Аккерманського повіту]] від 10 (23) січня<ref name=":2">{{Cite web|url=http://visnyk.idgu.edu.ua/index.php/nv/article/view/745/659|назва=Військові дії в Південній Бессарабії у 1918 р.|автор=Іван Татаринов|видавець=Ізмаїльський державний гуманітарний університет|дата-доступу=11 липня 2023|дата=2023}}</ref><ref>{{Cite web|автор=Артем Филипенко|url=https://prichernomorie.com.ua/odessa/monitorings/2012-04-12/159952.php|назва=Україна та «бессарабське питання» в 1918 році|дата=12 квітня 2012|дата-доступу=18 грудня 2023|видавець=Контекст-Причорномор'я}}</ref>:{{Цитата|Приєднати [[Аккерманський повіт]] до України як автономної частини Російської республіки, одержавши гарантію персональної автономії дрібних національностей і закріплення завойованих революцією основ, за обов’язкової соціалізації землі.}}І вже за декілька днів 15 (28) січня в Аккерман вступив загін військ Української Центральної Ради. Їх, однак вже наступного дня витіснили з міста більшовики<ref name=":2" />.


[[27 березня]] [[1918|1918 року]] українські делегати до Крайової Ради голосували проти об'єднання [[Бессарабія|Бессарабії]] з Румунією. Невдовзі за наказом генерала Броштяну, командувача румунської окупаційної армії, їх без суду розстріляли<ref name=":1" />.
[[27 березня]] [[1918|1918 року]] українські делегати до Крайової Ради голосували проти об'єднання [[Бессарабія|Бессарабії]] з Румунією. Невдовзі за наказом генерала Броштяну, командувача румунської окупаційної армії, їх без суду розстріляли<ref name=":1" />.
Рядок 40: Рядок 46:
Під час румунської окупації управління [[Бессарабія|Бессарабією]] характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення<ref>{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>.
Під час румунської окупації управління [[Бессарабія|Бессарабією]] характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення<ref>{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>.


Українські школи існували лише до 1921 року, подекуди до 1923-го. В Аккермані діяла українська школа для хлопців<ref>''Каруник К. Д.'': [http://journals.hnpu.edu.ua/index.php/lingvistics/article/view/3050/3077 Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років] —Лінгвістичні дослідження, 2020</ref>.
Провідниками української громади в Буджаку були, між іншим, Григорій Середа з Плахтіївки, [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілько Гаврилюк]] та Сусляк Олександр з Шабо, [[Арнаутов Олександр]] і Танасов Леонтій з Аккермана. Вони використовували різноманітні конференції та фестивалі, аби зберегти українську національну свідомість. Румунські чиновники, як правило, підозрювали їх у підривній антидержавній діяльності та ретельно перевіряли<ref>''Тулуш Артур'': [http://dspace.opu.ua/jspui/bitstream/123456789/9500/3/EMINAK%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82-%D1%8F%20N19-1.pdf «Восточные славяне из Южной Бессарабии под Румынской администрацией (1918—1940)»] — Галац, Університет «Нижній Дунай», 2017</ref>.
На початку 1930-х років в Аккермані діяло представництво Українського Громадського Допомогового Комітету, який створили 1923 року в Румунії, аби взяти під свою опіку всю українську еміграцію в країні. Комітет допомагав українським емігрантам в матеріальних (невеликі кошти та одяг) і юридичних справах<ref>''Роман Тютенко'' [https://www.academia.edu/83943396/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B2_%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4_1919_1939_%D1%80%D1%80_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0_%D0%9C%D1%8E%D0%BD%D1%85%D0%B5%D0%BD_2021 «Українська військова еміграція в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)»] — с. 144 // Докторська робота, Український Вільний Університет</ref>.
[[1932|1932 року]] разом українці міста Аккермана та доктор [[Галин Мартирій Андрійович|Мартирій Галин]] привітали із 20-річчям організацію «Пласт» у Празі<ref>{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/8765/file.pdf|назва=Молоде життя|рік=1932, листопад|місце=Прага, Чехія|видавництво=Пласт|дата-доступу=5 червня 2023}}</ref>.<gallery mode="packed" heights="200">
Файл:Привітання «Пласту» від аккерманців.jpg|Привітання організації «Пласт»
</gallery>
==== Товариство «Просвіта» ====
==== Товариство «Просвіта» ====
{{Main|Товариство «Просвіта» в Аккермані}}
{{Main|Товариство «Просвіта» в Аккермані}}
[[1936|1936 року]] в Аккермані відкрили місцеве [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]]<ref>{{Cite web|url=https://libraria.ua/issues/192/20939/|назва=Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані|дата=28 січня 1937|видавець=Діло|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref> — громадську організацію, створену [[1868|1868 року]] у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу<ref>[https://uk.wikipedia.org/wiki/Товариство_«Просвіта»_(1868—1939) Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії]</ref>.
[[1936|1936 року]] в Аккермані відкрили місцеву [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]]<ref>{{Cite web|url=https://libraria.ua/issues/192/20939/|назва=Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані|дата=28 січня 1937|видавець=Діло|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref> — за прикладом першої «Просвіти», створеної [[1868|1868 року]] у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу<ref>[https://uk.wikipedia.org/wiki/Товариство_«Просвіта»_(1868—1939) Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії]</ref>.
 
З 1941 року Румунія дала українській національній меншості деякі культурні права: у Бухаресті організували українське радіомовлення (керівник М. Ковалевський), виходила газета «Життя» (редактор — [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілько Гаврилюк]]), журнал «Батава»<ref>[https://web.archive.org/web/20211204082331/http://www.litopys.com.ua/diaspora/rumuniya/ukrayintsi-v-rumuniyi/ Українці в Румунії] — Енциколопедія історії України</ref>.


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 59: Рядок 76:
* [http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/3984 Реалізація місцевою владою Південної України політики уряду Російської імперії щодо козацтва в XIX ст]
* [http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/3984 Реалізація місцевою владою Південної України політики уряду Російської імперії щодо козацтва в XIX ст]
* [http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/15395/1/270-279%20%28%D0%92%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%20%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%29.pdf Формування регіональних груп українців у Буджаку, Нижньому Подунав'ї та дельті Дунаю]
* [http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/15395/1/270-279%20%28%D0%92%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%20%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%29.pdf Формування регіональних груп українців у Буджаку, Нижньому Подунав'ї та дельті Дунаю]
* [https://nte.etnolog.org.ua/arkhiv-zhurnalu/2016-rik/2/917-retsenzii/678-ukraintsi-budzhaka-rets-derevencha-m-budzhatskyi-slid-matvii-derevencha-odesa-druk-pivden-2015-352-s Українці Буджака]
* [https://web.archive.org/web/20220401184904/http://history.odessa.ua/publication15/pdf/52.pdf Заселення українцями Буджаку: історичні джерела і родинні перекази]
* [https://risu.ua/upc-kp-u-bilgorodi-dnistrovskomu-hresnoyu-hodoyu-nagadala-pro-svoji-prava_n85385 УПЦ КП у Білгороді-Дністровському хресною ходою нагадала про свої права]
* Степанов, В'ячеслав: [https://cheloveknauka.com/v/399724/a Етнографічне вивчення українського населення Бессарабії XIX-початку XX сторіччя (історіографічний аспект)]
<!-- https://adt.arcanum.com/en/view/RevistaIstoricaRomana_1943/?query=cetatea+alba+ucrainenii&pg=410&layout=s -->


[[Категорія:Українська громада Білгорода-Дністровського]]
[[Категорія:Українська громада Білгорода-Дністровського]]

Поточна версія на 11:21, 6 лютого 2024

Історія українців у Білгороді-Дністровському — хронологія життя української громади у Білгороді-Дністровському.

Історія

Українська громада в Аккермані почала формуватися вже наприкінці XVIII — початку XIX століть. До неї входили селяни, козаки, ремісники, купці[1].

1800-ті

За переписом 1808 року в Аккермані проживали 345 родин, серед них 46 родин (13,3 %) — українці[1]. Переважна більшість українського населення Аккермана потрапила в нього після блукань у Придунайських степах і Молдові. Походження українців в Аккермані:

  • 18 родин (39%) — з Аккерманського повіту
  • 5 родин (11%) — з Кілійського повіту
  • 1 (2 %) — з-за Дунаю
  • 7 родин (17 %) — з молдовських повітів (Кишинівський, Сорокський, Оргєєвський)
  • 2 родини (4,5 %) — з Хотинської раї
  • 4 родини (9 %) — з Тираспольського повіту
  • 5 родин (11 %) — прибули з воєводств «колишнього Польського королівства»
  • 2 родини (4,5 %) — з Херсонської губернії
  • 1 родина (2 %) — «cтарожили», або «корінні»

«Старожили» у переписі зазначені як ті, «що давно зайшли». Найранніший час своєї появи в місті вказав Семен Посмітюха — 1789 рік[1].

1810-ті

За переписом міста 1819 року населення Аккермана становило 1085 родин, серед них більшість — українці (52 %), 560 родин, або 2343 особи: 1310 чоловіків і 1033 жінки[1].

Розподілення за віком:

  • 21—30 років — 85 осіб (15 %)
  • 31—40 років — 214 (38 %)
  • 41—50 років — 135 (24 %)
  • 51—60 років — 81 (15 %),
  • 61 і більше — 45 (8 %).

Українці мали прості родини, до яких входили батьки та їхні діти або батьки, діти та онуки. У 40 % родин різниця між шлюбними партнерами становила 15 років, іноді більше 20 років. У таких родинах чоловіки одружувалися і мали дітей після 35—40 років[1].

1917—1918

23 квітня 1917 року київська газета «Нова Рада» повідомляла, що в Аккермані організовано Українську громаду м. Акермана і незабаром видаватимуть газету «Вільна Україна»[2].

Від Аккерманського повіту до 3-го складу Української Центральної Ради (8 серпня 191731 березня 1918) був обраний Пантелеймон Богацький[3].

У жовтні 1917 року в Кишиневі відбувся з'їзд Військового комітету бессарабських молдаван. За прикладом Української Центральної Ради в Києві, на з'їзді постановили створити вищий орган державної влади — Сфатул Церій (Крайова Рада) зі 120 членів (пізніше число збільшили до 150). При цьому для молдаван виділили 84 мандати (70%), а для інших національностей і немолдовських громадських організацій — 30% мандатів[4]. Відсоток мандатів молдаван контрастував із відсотком молдовського населення Бессарабії за останнім переписом населення 1897 року — 47,58%[5].

12 (25) січня 1918 року в газеті «Аккерманське слово» опублікували постанову Селянського з'їзду Аккерманського повіту від 10 (23) січня[6][7]:

Приєднати Аккерманський повіт до України як автономної частини Російської республіки, одержавши гарантію персональної автономії дрібних національностей і закріплення завойованих революцією основ, за обов’язкової соціалізації землі.

І вже за декілька днів 15 (28) січня в Аккерман вступив загін військ Української Центральної Ради. Їх, однак вже наступного дня витіснили з міста більшовики[6].

27 березня 1918 року українські делегати до Крайової Ради голосували проти об'єднання Бессарабії з Румунією. Невдовзі за наказом генерала Броштяну, командувача румунської окупаційної армії, їх без суду розстріляли[5].

1918—1940

Під час румунської окупації управління Бессарабією характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення[8].

Українські школи існували лише до 1921 року, подекуди до 1923-го. В Аккермані діяла українська школа для хлопців[9].

Провідниками української громади в Буджаку були, між іншим, Григорій Середа з Плахтіївки, Ілько Гаврилюк та Сусляк Олександр з Шабо, Арнаутов Олександр і Танасов Леонтій з Аккермана. Вони використовували різноманітні конференції та фестивалі, аби зберегти українську національну свідомість. Румунські чиновники, як правило, підозрювали їх у підривній антидержавній діяльності та ретельно перевіряли[10].

На початку 1930-х років в Аккермані діяло представництво Українського Громадського Допомогового Комітету, який створили 1923 року в Румунії, аби взяти під свою опіку всю українську еміграцію в країні. Комітет допомагав українським емігрантам в матеріальних (невеликі кошти та одяг) і юридичних справах[11].

1932 року разом українці міста Аккермана та доктор Мартирій Галин привітали із 20-річчям організацію «Пласт» у Празі[12].

Товариство «Просвіта»

1936 року в Аккермані відкрили місцеву товариство «Просвіта»[13] — за прикладом першої «Просвіти», створеної 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу[14].

З 1941 року Румунія дала українській національній меншості деякі культурні права: у Бухаресті організували українське радіомовлення (керівник М. Ковалевський), виходила газета «Життя» (редактор — Ілько Гаврилюк), журнал «Батава»[15].

Див. також

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Бачинська О. А.: Формування та розвиток української громади в місті. Аккерман у ХІХ ст. — Одеса : Наукові видання ОНУ, 2007., переглянуто 7 лютого 2023
  2. Нова Рада, №19, 23 квітня 1917
  3. В. Верстюк, Т. Осташко: Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — с. 212 — Київ : Національна академія наук України, 1998., переглянуто 6 грудня 2023
  4. Автономія Бесарабії // Нова Рада, №197, 29.11.1917
  5. 5,0 5,1 Іван Новосівський: Нарис історії права Буковини і Басарабії. С. 112 — Нью-Йорк : Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, 1986., переглянуто 12 липня 2023
  6. 6,0 6,1 Іван Татаринов: Військові дії в Південній Бессарабії у 1918 р., Ізмаїльський державний гуманітарний університет, 2023, переглянуто 11 липня 2023
  7. Артем Филипенко: Україна та «бессарабське питання» в 1918 році, Контекст-Причорномор'я, 12 квітня 2012, переглянуто 18 грудня 2023
  8. А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
  9. Каруник К. Д.: Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років —Лінгвістичні дослідження, 2020
  10. Тулуш Артур: «Восточные славяне из Южной Бессарабии под Румынской администрацией (1918—1940)» — Галац, Університет «Нижній Дунай», 2017
  11. Роман Тютенко «Українська військова еміграція в міжвоєнний період (1919-1939 рр.)» — с. 144 // Докторська робота, Український Вільний Університет
  12. Молоде життя — Прага, Чехія : Пласт, 1932, листопад., переглянуто 5 червня 2023
  13. Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023
  14. Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії
  15. Українці в Румунії — Енциколопедія історії України

Посилання