Аккерманський трамвай: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
 
(Не показані 42 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Інфобокс|
[[Файл:Архієрейська вулиця (1915) (колір).jpg|міні|праворуч|300px|Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині [[Вулиця Незалежності|вул. Незалежності]]), [[1915]]]]
[[Файл:Архієрейська вулиця (1915) (колір).jpg|міні|праворуч|300px|Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині [[Вулиця Незалежності|вул. Незалежності]]), [[1915]]]]
'''Аккерманський трамвай''', '''«міська конка»''' — система трамвая на кінній тязі, що діяла в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] протягом [[1904]]—[[1918|1918-х]] років та складалася з одного кільцевого маршруту.
}}
 
'''Аккерманський трамвай''', '''«міська конка»''' — система трамвая на кінній тязі, що діяла в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] у [[1900-ті|1900]]—[[1910-ті|1910-х]] роках; складалася з одного кільцевого маршруту.


== Історія ==
== Історія ==
Міський кінний трамвай в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] почали будувати [[1904|1904 року]] для перевезення вантажів та зерна до причалів, перевезення мешканців при цьому було допоміжним<ref name=":1" />. Будівництво конки курував [[Міський голова Аккерману|міський голова]] [[Фемеліді Михайло Костянтинович|Михайло Фемеліді]], який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна. Сама трамвайна система була приватною та належала херсонському купцю та судновласнику Миколі Спозіто, який збудував її за свої кошти<ref name=":0">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/33932.html|назва=Новые детали об аккерманской конке|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=31 липня 2016|дата-доступу=7 вересня 2021}}</ref>.


[[1905|1905 року]] Будівельне відділення Бессарабського Губернського правління затвердило проєкт на влаштування естакад для потреб вантажно-пасажирської кінно-залізничної міської дороги на [[Причали Білгорода-Дністровського|п’яти наявних пристанях в Аккермані]]<ref name=":1" />.
=== Будівництво ===
Міський кінний трамвай в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] почали будувати [[1904|1904 року]]<ref name=":1">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/6612.html|назва=Конка в Аккермане|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=23 квітня 2013|дата-доступу=7 вересня 2021}}</ref> і ввели в експлуатацію [[7 червня]] [[1905|1905 року]]. Основним його призначенням було перевозити вантажі, а особливо зерно до [[Причали Білгорода-Дністровського|причалів]] на березі [[Дністровський лиман|лиману]]. Перевезення пасажирів при цьому було нерентабельним, і збитки покривали за рахунок перевезень вантажів<ref name=":3">{{Cite web|url=https://www.istpravda.com.ua/articles/2022/07/13/161553/|назва=Кінний трамвай у містах України|видавець=Історична Правда|дата=13 липня 2022|дата-доступу=8 липня 2023|автор=Антон Лягушкін, Дмитро Янківський}}</ref>.
 
=== Концесія Миколи Спозито ===
[[Файл:Микола Спозито (колір).jpg|праворуч|міні|250px|Микола Спозито]]
Трамвайну систему в Аккермані на умовах концесії (термін — 40 років) збудував Микола Іванович Спозито — італієць за походженням<ref name=":4" />, судновласник, промисловець, меценат та почесний громадянин Херсону<ref name=":3" />. Його батько Джованні Франческо Спозито походив із Неаполітанського королівства<ref name=":5">{{Cite web|url=https://nzkherson.blogspot.com/2017/03/blog-post_22.html|видавець=Незалежний спостерігач|назва=Почетный гражданин Николай Спозито|дата=22 березня 2017|дата-доступу=21 серпня 2023}}</ref>.
 
У Херсоні Микола Спозито був авторитетною та поважною людиною: його обирали гласним Херсонської міської думи, членом облікового комітету міського громадського банку, біржового комітету Херсонської торгової біржі, членом Херсонського благодійницького товариства та почесним піклувальником Херсонського морехідного училища<ref name=":4">[http://mycity.kherson.ua/journal/konstanty12/spozito.html Баранюк В.О. Почесний громадянин Микола Спозито // Константи: Альманах соц. досліджень. – Херсон, 2006. – Вип. 1(12): Архів і людина. – С. 112-114.]</ref>. В Аккермані ж він володів орендував чотири пароплави та десятки барж<ref name=":5" />.
 
Будівництво конки курував приятель Спозито та син [[Фемеліді Михайло Костянтинович|Михайла Фемеліді]], [[Міський голова Аккермана|міського голови Аккермана]] у [[1895]]—[[1897]] роках, — Петро Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/940161542848179/|автор=Олексій Пермінов|назва=История конки в Аккермане|видавець=Старий Аккерман|дата=1 листопада 2018|дата-доступу=8 липня 2023}}</ref>.
 
[[1905|1905 року]] на усіх [[Причали Білгорода-Дністровського|причалах Аккермана]] облаштували естакади для потреб міського трамвая за проєктом Будівельного відділення Бессарабського Губернського правління<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20200130204105/http://timer-odessa.net/statji/akermanskie_strasti_buduschee_pervogo_prichala_ili_chego_hochet_deputat_kolomiychenko_323.html|назва=Аккерманские страсти: будущее Первого причала, или Чего хочет депутат Коломийченко?|видавець=Таймер|дата=21 серпня 2015|дата-доступу=21 серпня 2023|автор=Світлана Бонар}}</ref><ref name=":1" />.
 
[[1907|1907 року]] колією пустили паровий локомотив<ref name=":3" />. Однак у Миколи Спозито фінансові справи йшли не ладно, і [[1909|1909 року]] він продав трамвай, а [[1912|1912-го]] і зовсім оголосив про банкрутство<ref name=":2" />.  


Урочисте відкриття конки відбулося [[7 червня]] [[1905|1905 року]], і вже у кінці жовтня 1905 року, коли Микола II видав свій маніфест, у місті почалися [[Єврейські погроми|погроми проти євреїв]] і частина мешканців міста перекривала трамвайний рух<ref name=":1" />.  
=== Збитковість та закриття ===
На початку [[1910-ті|1910-х років]] для Аккерманського трамвая закупили частину вагонів одеської конки, а новим власником та концесіонером трамвая став росіянин Іван Лобанов-Ростовський — пізніше міська дума судилася з ним, бо він порушував правила договору. Тим часом через економічну ситуацію та низький попит на зерно та хліб кількість вантажоперевезень зменшувалася і трамвай приносив все більше збитків<ref name=":2" />.  


[[1907|1907 року]] по колії пустили паровий локомотив<ref name=":1" />.
[[1918|1918 року]], коли [[Румунська окупація (1918—1940)|Румунія окупувала]] Буджак, а совєти — інший берег [[Дністер|Дністра]], пароплавне сполучення [[Дністровський лиман|Дністровським лиманом]] припинилося і врешті трамвай став нерентабельним<ref name=":3" />.


Закрили трамвайне систему [[1918|1918 року]], коли закрилося пароплавне сполучення [[Дністровський лиман|Дністровським лиманом]] і конка стала нерентабельною<ref name=":0" />.
У статистичному описі Четатя-Албе за [[1923|1923 рік]] трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував»<ref name=":2" />. У [[1930-ті|1930-х роках]] трамвайну систему закрили<ref name=":3" />, а обладнання трамвайної майстерні вивезли в Румунію<ref>{{Cite web|назва=Особливості економічного розвитку Південної Бессарабії у складі королівської Румунії (1918–1940 рр.) — с. 51|url=http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/166793|автор=Вєтрова, Г.|видавець=Краєзнавство — № 1|дата-доступу=16 грудня 2023|дата=2013}}</ref>. Частину колій міський садівник [[Пудівітр Матвій Матвійович|Матвій Пудівітр]] використав для вхідної арки у кафе в [[Михайлівський сквер|Громадському саду]] (нині тут діє кафе «[[Зелений шум]]»)<ref>{{Cite web|url=https://topor.od.ua/parki-akkermana-belgoroda-dnestrovskogo/|назва=Парки Аккермана (Белгорода-Днестровского)|видавець=topor.od.ua|дата=2 грудня 2016|дата-доступу=9 липня 2023|автор=Володимир Воротнюк}}</ref>.


У статистичному описі Четатя-Албе за [[1923|1923 рік]] трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував». Трамвайні колії з вулиць міста демонтували в середині [[1930-ті|1930-х років]]<ref name=":0" />, частину колій міський садівник [[Пудівітр Ян Янович|Ян Пудівітр]] використав для вхідної арки у [[Зелений шум|кафе]] в [[Михайлівський сквер|Громадському саду]]<ref name=":1">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/6612.html|назва=Конка в Аккермане|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=23 квітня 2013|дата-доступу=7 вересня 2021}}</ref>.
<gallery mode="packed" heights="320" caption="Арки, які зробив з трамвайної колії [[Пудівітр Матвій Матвійович|Матвій Пудівітр]] у [[Михайлівський сквер|Громадському саду]], 1937">
Алея у Громадському саду (1937) (колір).jpg
</gallery>


== Маршрут ==
== Маршрут ==
[[Файл:Маршрут Аккерманського трамвая.jpg|міні|праворуч|300px|Карта маршруту трамвая]]
[[Файл:Маршрут Аккерманського трамвая.jpg|міні|праворуч|300px|Карта маршруту трамвая]]
Кільцевий маршрут трамвая починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля нинішньої [[Свято-Миколаївська церква|Свято-Миколаївської церкви]] на [[Вулиця Ізмаїльська|вулиці Ізмаїльській]], проходив Ізмаїльською до [[Аккерманська фортеця|фортеці]], оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині [[Вулиця Грецька|Грецька]]). Трамвай проходив усі [[Причали Білгорода-Дністровського|причали міста]] та завертав на Олександрівську (нині [[Вулиця Пушкіна|вул. Пушкіна]]). Далі — на Архієрейську (нині [[Вулиця Незалежності|вул. Незалежності]]), проходив [[Садиба Ярошевича|садибу Ярошевича]] та виїжджав на [[Вулиця Михайлівська|Михайлівську]], а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту<ref name=":1" />.
Існував один напівкільцевий маршрут трамвая<ref>{{Cite web|url=https://transphoto.org/city/1274/|назва=Білгород-Дністровський|видавець=TransPhoto|дата-доступу=9 липня 2023}}</ref>. Він починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля [[Свято-Миколаївська церква|Свято-Миколаївської церкви]] на [[Вулиця Ізмаїльська|вулиці Ізмаїльській]], проходив Ізмаїльською до [[Аккерманська фортеця|фортеці]], оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині [[Вулиця Грецька|Грецька]]). Трамвай проїжджав повз усі [[Причали Білгорода-Дністровського|причали міста]] та завертав на Олександрівську (нині [[Вулиця Пушкіна|вул. Пушкіна]]). Далі — на Архієрейську (нині [[Вулиця Незалежності|вул. Незалежності]]), проходив [[особняк Ярошевича]] та виїжджав на [[Вулиця Михайлівська|Михайлівську]], а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту<ref name=":1" /><ref name=":0" />.


Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою [[Вулиця Ізмаїльська|вул. Ізмаїльська]], 85<ref name=":1" />.
Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою [[Вулиця Ізмаїльська|вул. Ізмаїльська]], 85<ref name=":1" />.


== Технічні характеристики ==
== Технічні характеристики ==
Ширина колії — 1524 мм<ref>{{Cite web|url=https://transit.parovoz.com/masstransit/index.php?ID=125|назва=Белгород-Днестровский [Аккерман] (конка)|видавець=Горэлектротранс|дата-доступу=3 вересня 2021}}</ref>, її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів обмежили 12 верстами за годину, при цьому найповільніше їхати між кінцевими роз’їздами дозволяли зі швидкістю 7,5 версти за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в конку на ходу<ref name=":1" />.
[[Файл:Tramwaj wilanowski (59182).jpg|міні|праворуч|250px|Вагони відкритого типу Варшавського трамваю, пізніше куплені для Аккерманської конки, [[1892]]]]
Ширина колії — 1524 мм<ref>{{Cite web|url=https://transit.parovoz.com/masstransit/index.php?ID=125|назва=Белгород-Днестровский [Аккерман] (конка)|видавець=Горэлектротранс|дата-доступу=3 вересня 2021}}</ref>, її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів — 12 верст за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в трамвай на ходу<ref name=":2" />.
 
У використанні були пасажирські вагони відкритого типу, куплені у Варшаві, і закритого типу — в Одесі<ref>{{Cite web|url=https://odessa-history.livejournal.com/150543.html|назва=От пары лошадей к электричеству: одесская конка|видавець=LiveJournal|дата-доступу=21 серпня 2023|дата=7 лютого 2014}}</ref><ref name=":3" />.


Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі<ref name=":1" />.
Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі<ref name=":1" />.
== Спогади ==
Н. Амітаї у єврейській книзі пам'яті «<nowiki/>[[Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті|Аккерман і містечка його району]]<nowiki/>» 1983 року видання так описував міський трамвай<ref name=":0">{{ЄКП|16}}</ref>:
{{Цитата|Один із заможних християнських жителів Аккермана на ім’я Фемеліді вирішив зробити для міста дешевий, зручний і «сучасний» засіб пересування. Для цього він запустив «конку» (на зразок маленького «трамвая», запряженого кіньми). Вузькі залізничні колії проклали по вулицях міста, вони перетинали деякі вулиці: [[Вулиця Ізмаїльська|Ізмаїльську]], [[Вулиця Софіївська|Софіївську]], [[Вулиця Миколаївська|Миколаївську]], [[Вулиця Михайлівська|Михайлівську]], [[Вулиця Олександрівська|Олександрівську]], по всій вулиці уздовж берега лимана і доходили до великого борошномельного млина [[Асвадурови|братів Асвадурових]].
Основна лінія вантажного руху проходила великою та довгою Ізмаїльською вулицею, а також міською площею перед фортецею. Один запряжений кінь, ковзаючи по начищених коліях, легко тягнув десятки залізних вагонів, закритих і відкритих, доверху навантажених тисячами мішків зерна, вивезених із сараїв. Кінь привозив їх до [[Причали Білгорода-Дністровського|причалів]], а там їх вивантажували на бурові установки та баржі.
Цей Фемеліді був ініціативною людиною, і він дав Аккерману сучасніший засіб пересування, замінивши коня великим старомодним локомотивом, який тягнувся з важким видихом і скрипом і мав довгий ланцюг повних вагонів. Він задмив вулиці чорним, брудним і задушливим димом, який виходив із його старих нутрощів, і своїм диким свистом заважав відпочинку мешканців і нормальному руху в цій частині міста. Він викликав гнів населення, яке проклинало і посилали всі свої погані сни на голову «чорного демона». Кілька років потому цей вид транспорту ліквідували, а Фемеліді втратив усі свої активи.}}


== Галерея ==
== Галерея ==
Рядок 30: Рядок 61:
Миколаївський сквер (2).jpg|Вагон трамвая біля [[Миколаївський сквер|Миколаївського скверу]], [[1900-ті]]
Миколаївський сквер (2).jpg|Вагон трамвая біля [[Миколаївський сквер|Миколаївського скверу]], [[1900-ті]]
Лікарня Червоного Хреста (1906) (колір).jpg|Трамвай проїжджає повз лікарню Червоного Хреста, початок маршруту, [[1906]]
Лікарня Червоного Хреста (1906) (колір).jpg|Трамвай проїжджає повз лікарню Червоного Хреста, початок маршруту, [[1906]]
Жіноча гімназія, Аккерман.jpg|Трамвайна колія біля [[Жіноча гімназія|Жіночої гімназії]]
Зупинка конки біля собору, Аккерман (колір).jpg|Зупинка біля [[Свято-Вознесенський собор|собору]]
Зупинка конки біля собору, Аккерман (колір).jpg|Зупинка біля [[Свято-Вознесенський собор|собору]]
Тургенівська пристань (1910-ті).jpg|Трамвайні колії на [[Причал № 3|3-му причалі]], [[1910-ті]]
Тургенівська пристань (1910-ті).jpg|Трамвайні колії на [[Причал № 3|3-му причалі]], [[1910-ті]]
Центральна електрична станція.jpg|Колія та зупинка на початку Скобелівської вулиці (нині [[Вулиця Грецька|Грецька]]), [[1915]]
Дім Аккерманської спілки (1930-ті) (колір).jpg|Дім Аккерманської спілки (нині [[Вулиця Михайлівська|вул. Михайлівська]], 23), на передньому плані видно колії трамвая, [[1930-ті]]
Дім Аккерманської спілки (1930-ті) (колір).jpg|Дім Аккерманської спілки (нині [[Вулиця Михайлівська|вул. Михайлівська]], 23), на передньому плані видно колії трамвая, [[1930-ті]]
Вулиця Михайла Хороброго (1930-ті) (колір).jpg|Вулиця Михайла Хороброго (нині [[Вулиця Михайлівська|Михайлівська]]), по центру видна колія вже закритого трамвая, [[1930-ті]]
Вулиця Михайла Хороброго (1930-ті) (колір).jpg|Вулиця Михайла Хороброго (нині [[Вулиця Михайлівська|Михайлівська]]), по центру видна колія вже закритого трамвая, [[1930-ті]]

Поточна версія на 23:51, 16 грудня 2023

Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині вул. Незалежності), 1915

Аккерманський трамвай, «міська конка» — система трамвая на кінній тязі, що діяла в Аккермані у 1900—1910-х роках; складалася з одного кільцевого маршруту.

Історія

Будівництво

Міський кінний трамвай в Аккермані почали будувати 1904 року[1] і ввели в експлуатацію 7 червня 1905 року. Основним його призначенням було перевозити вантажі, а особливо зерно до причалів на березі лиману. Перевезення пасажирів при цьому було нерентабельним, і збитки покривали за рахунок перевезень вантажів[2].

Концесія Миколи Спозито

Микола Спозито

Трамвайну систему в Аккермані на умовах концесії (термін — 40 років) збудував Микола Іванович Спозито — італієць за походженням[3], судновласник, промисловець, меценат та почесний громадянин Херсону[2]. Його батько Джованні Франческо Спозито походив із Неаполітанського королівства[4].

У Херсоні Микола Спозито був авторитетною та поважною людиною: його обирали гласним Херсонської міської думи, членом облікового комітету міського громадського банку, біржового комітету Херсонської торгової біржі, членом Херсонського благодійницького товариства та почесним піклувальником Херсонського морехідного училища[3]. В Аккермані ж він володів орендував чотири пароплави та десятки барж[4].

Будівництво конки курував приятель Спозито та син Михайла Фемеліді, міського голови Аккермана у 1895—1897 роках, — Петро Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна[5].

1905 року на усіх причалах Аккермана облаштували естакади для потреб міського трамвая за проєктом Будівельного відділення Бессарабського Губернського правління[6][1].

1907 року колією пустили паровий локомотив[2]. Однак у Миколи Спозито фінансові справи йшли не ладно, і 1909 року він продав трамвай, а 1912-го і зовсім оголосив про банкрутство[5].

Збитковість та закриття

На початку 1910-х років для Аккерманського трамвая закупили частину вагонів одеської конки, а новим власником та концесіонером трамвая став росіянин Іван Лобанов-Ростовський — пізніше міська дума судилася з ним, бо він порушував правила договору. Тим часом через економічну ситуацію та низький попит на зерно та хліб кількість вантажоперевезень зменшувалася і трамвай приносив все більше збитків[5].

1918 року, коли Румунія окупувала Буджак, а совєти — інший берег Дністра, пароплавне сполучення Дністровським лиманом припинилося і врешті трамвай став нерентабельним[2].

У статистичному описі Четатя-Албе за 1923 рік трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував»[5]. У 1930-х роках трамвайну систему закрили[2], а обладнання трамвайної майстерні вивезли в Румунію[7]. Частину колій міський садівник Матвій Пудівітр використав для вхідної арки у кафе в Громадському саду (нині тут діє кафе «Зелений шум»)[8].

Маршрут

Карта маршруту трамвая

Існував один напівкільцевий маршрут трамвая[9]. Він починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля Свято-Миколаївської церкви на вулиці Ізмаїльській, проходив Ізмаїльською до фортеці, оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині Грецька). Трамвай проїжджав повз усі причали міста та завертав на Олександрівську (нині вул. Пушкіна). Далі — на Архієрейську (нині вул. Незалежності), проходив особняк Ярошевича та виїжджав на Михайлівську, а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту[1][10].

Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою вул. Ізмаїльська, 85[1].

Технічні характеристики

Вагони відкритого типу Варшавського трамваю, пізніше куплені для Аккерманської конки, 1892

Ширина колії — 1524 мм[11], її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів — 12 верст за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в трамвай на ходу[5].

У використанні були пасажирські вагони відкритого типу, куплені у Варшаві, і закритого типу — в Одесі[12][2].

Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі[1].

Спогади

Н. Амітаї у єврейській книзі пам'яті «Аккерман і містечка його району» 1983 року видання так описував міський трамвай[10]:

Один із заможних християнських жителів Аккермана на ім’я Фемеліді вирішив зробити для міста дешевий, зручний і «сучасний» засіб пересування. Для цього він запустив «конку» (на зразок маленького «трамвая», запряженого кіньми). Вузькі залізничні колії проклали по вулицях міста, вони перетинали деякі вулиці: Ізмаїльську, Софіївську, Миколаївську, Михайлівську, Олександрівську, по всій вулиці уздовж берега лимана і доходили до великого борошномельного млина братів Асвадурових.


Основна лінія вантажного руху проходила великою та довгою Ізмаїльською вулицею, а також міською площею перед фортецею. Один запряжений кінь, ковзаючи по начищених коліях, легко тягнув десятки залізних вагонів, закритих і відкритих, доверху навантажених тисячами мішків зерна, вивезених із сараїв. Кінь привозив їх до причалів, а там їх вивантажували на бурові установки та баржі.


Цей Фемеліді був ініціативною людиною, і він дав Аккерману сучасніший засіб пересування, замінивши коня великим старомодним локомотивом, який тягнувся з важким видихом і скрипом і мав довгий ланцюг повних вагонів. Він задмив вулиці чорним, брудним і задушливим димом, який виходив із його старих нутрощів, і своїм диким свистом заважав відпочинку мешканців і нормальному руху в цій частині міста. Він викликав гнів населення, яке проклинало і посилали всі свої погані сни на голову «чорного демона». Кілька років потому цей вид транспорту ліквідували, а Фемеліді втратив усі свої активи.

Галерея

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Олексій Пермінов: Конка в Аккермане, Старий Аккерман, 23 квітня 2013, переглянуто 7 вересня 2021
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Антон Лягушкін, Дмитро Янківський: Кінний трамвай у містах України, Історична Правда, 13 липня 2022, переглянуто 8 липня 2023
  3. ↑ 3,0 3,1 Баранюк В.О. Почесний громадянин Микола Спозито // Константи: Альманах соц. досліджень. – Херсон, 2006. – Вип. 1(12): Архів і людина. – С. 112-114.
  4. ↑ 4,0 4,1 Почетный гражданин Николай Спозито, Незалежний спостерігач, 22 березня 2017, переглянуто 21 серпня 2023
  5. ↑ 5,0 5,1 5,2 5,3 5,4 Олексій Пермінов: История конки в Аккермане, Старий Аккерман, 1 листопада 2018, переглянуто 8 липня 2023
  6. ↑ Світлана Бонар: Аккерманские страсти: будущее Первого причала, или Чего хочет депутат Коломийченко?, Таймер, 21 серпня 2015, переглянуто 21 серпня 2023
  7. ↑ Вєтрова, Г.: Особливості економічного розвитку Південної Бессарабії у складі королівської Румунії (1918–1940 рр.) — с. 51, Краєзнавство — № 1, 2013, переглянуто 16 грудня 2023
  8. ↑ Володимир Воротнюк: Парки Аккермана (Белгорода-Днестровского), topor.od.ua, 2 грудня 2016, переглянуто 9 липня 2023
  9. ↑ Білгород-Дністровський, TransPhoto, переглянуто 9 липня 2023
  10. ↑ 10,0 10,1 Нісан Амітай Стамбул: Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті, сторінка 16 — Тель-Авів : Товариство емігрантів з Аккермана та околиць, 1983.
  11. ↑ Белгород-Днестровский [Аккерман (конка)], Горэлектротранс, переглянуто 3 вересня 2021
  12. ↑ От пары лошадей к электричеству: одесская конка, LiveJournal, 7 лютого 2014, переглянуто 21 серпня 2023
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Аккерманський_трамвай&oldid=8625