Вулиця Олімпійська: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
| (Не показано 11 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Інфобокс| | |||
{{Вулиця | {{Вулиця | ||
|назва = Олімпійська вулиця | |назва = Олімпійська вулиця | ||
| Рядок 9: | Рядок 10: | ||
|mapframe_масштаб = 14 | |mapframe_масштаб = 14 | ||
|geojson = {{Geojson:Вулиця Олімпійська}} | |geojson = {{Geojson:Вулиця Олімпійська}} | ||
}} | |||
}} | }} | ||
'''Вулиця Олімпійська''' — вулиця у центрі [[Білгород-Дністровський|Білгорода-Дністровського]], що простягається від [[Аккерманська фортеця|Аккерманської фортеці]] до [[Вулиця Портова|Портової вулиці]]. | '''Вулиця Олімпійська''' — вулиця у центрі [[Білгород-Дністровський|Білгорода-Дністровського]], що простягається від [[Аккерманська фортеця|Аккерманської фортеці]] до [[Вулиця Портова|Портової вулиці]]. | ||
| Рядок 21: | Рядок 23: | ||
У часи Російської імперії вулиця простягалася від фортечної площі до вулиці Софіївської (нині [[Вулиця Першотравнева|Першотравнева]]): на перехресті цих вулиць стояв паркан, а за ним — виноградники, що тягнулися до села [[Шабо]]<ref name="майзліз-комсомольська">{{Cite web|url=https://akkerman.com.ua/iz-istorii-ulicz-akkermana-ulicza-komso/|назва=Из истории улиц Аккермана. Улица Комсомольская|видавець=akkerman.com.ua|дата=30 червня 2018|дата-доступу=22 серпня 2021}}</ref>. Цю місцевість з виноградниками називали [[Сади]]<ref>{{Cite web|url=https://topor.od.ua/narodnaya-karta-akkermana-tchasty-2-rayon-sad/|назва=Народная карта Аккермана (Часть 2): Район «Сады»|автор=Володимир Воротнюк|дата=30 січня 2014|видавець=Топор|дата-доступу=22 серпня 2021}}</ref>. | У часи Російської імперії вулиця простягалася від фортечної площі до вулиці Софіївської (нині [[Вулиця Першотравнева|Першотравнева]]): на перехресті цих вулиць стояв паркан, а за ним — виноградники, що тягнулися до села [[Шабо]]<ref name="майзліз-комсомольська">{{Cite web|url=https://akkerman.com.ua/iz-istorii-ulicz-akkermana-ulicza-komso/|назва=Из истории улиц Аккермана. Улица Комсомольская|видавець=akkerman.com.ua|дата=30 червня 2018|дата-доступу=22 серпня 2021}}</ref>. Цю місцевість з виноградниками називали [[Сади]]<ref>{{Cite web|url=https://topor.od.ua/narodnaya-karta-akkermana-tchasty-2-rayon-sad/|назва=Народная карта Аккермана (Часть 2): Район «Сады»|автор=Володимир Воротнюк|дата=30 січня 2014|видавець=Топор|дата-доступу=22 серпня 2021}}</ref>. | ||
=== | === Новий Аккерман === | ||
У [[1930-ті|1930-х роках]] румунська влада розпочала будівництво району | {{Main|Новий Аккерман (район)}} | ||
У [[1930-ті|1930-х роках]] румунська влада розпочала будівництво району [[Новий Аккерман (район)|Новий Аккерман]]: він простягався від вулиці Сімеона Мурафа (нині [[Вулиця Першотравнева|Першотравнева]]) до залізниці (нині [[Портова вулиця]]). Район забудовували житловими будинками та приватними садибами<ref name="новий-аккерман" />. | |||
== Забудова == | == Забудова == | ||
=== № 6. | === № 6. Петербурзька гостиниця === | ||
[[Файл: | [[Файл:Петербурзька гостиниця (1910-ті).jpg|міні|праворуч|200px|Гостиниця «Петербурзька»]] | ||
{{OldStyleDate|28|вересня|1912|15}} року [[Родунер Едуард Костянтинович|Едуард Родунер]], онук [[Шабо|шабського]] колоніста Ульріха Родунера, відкрив на розі вулиць Беліковича та Старобазарної (нині [[Вулиця Шевченка|Шевченка]]) [[ | {{OldStyleDate|28|вересня|1912|15}} року [[Родунер Едуард Костянтинович|Едуард Родунер]], онук [[Шабо|шабського]] колоніста Ульріха Родунера, відкрив на розі вулиць Беліковича та Старобазарної (нині [[Вулиця Шевченка|Шевченка]]) готель [[Петербурзька гостиниця|«Петербурзька гостиниця»]]. Пізніше він носив назви «Петроградська гостиниця» та «Бухарест». З [[1928|1928 року]] у цій будівлі знаходився Міський суд Четатя-Албе. [[1940|1940 року]] — [[НКВД в Аккермані|відділ НКВД Аккерманської області]], а з [[1944|1944-го]] — військова частина. Пізніше будівлю стали використовувати як гуртожиток міського [[Білгород-Дністровський морський рибопромисловий коледж|рибтехнікуму]], а згодом приватизували під квартири<ref>{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/7779.html|назва=Гостиница "Петербургская"|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=11 травня 2013|дата-доступу=22 серпня 2021}}</ref>. | ||
=== № 10. Кафе «Ювілейне» === | |||
На місці сучасного кафе «[[Ювілейне (кафе)|Ювілейне]]» в імперські часи знаходився гастрономічний магазин комерсанта Барг<ref name="майзліз-комсомольська" />. Пізніше, у час совєтської окупації, тут працювало кафе «Вітерець»<ref>{{Cite web|url=https://www.facebook.com/publicakkerman/posts/273164816648953/|автор=Юрій Майзліс|назва=Улица Комсомольская|видавець=Типовий Аккерман|дата=3 жовтня 2018|дата-доступу=26 серпня 2021}}</ref>. | |||
=== № 13. Дім Родунера === | === № 13. Дім Родунера === | ||
Дім [[Родунер Едуард Костянтинович|Едуарда Родунера]], де він приймав гостей. У [[1940]]—[[1941]] роках, коли місто захопив СРСР, тут розташували Аккерманський міськздороввідділ<ref>{{Cite web|url=http://04849.com.ua/news/29748-zabroshennoe-istoricheskoe-zdanie-v-belgorode-dnestrovskom.html|назва=Заброшенное историческое здание в Белгороде-Днестровском|автор=Олексій Пермінов|дата=16 грудня 2019|видавець=04849.com.ua|дата-доступу=22 серпня 2021}}</ref>. | |||
=== Парк Перемоги === | |||
[[Файл:Книжковий магазин Анбіндера.jpg|міні|праворуч|200px|Книжковий магазин Анбіндера]] | |||
На місці воріт сучасного [[Парк Перемоги|Парку Перемоги]] до Другої світової війни знаходилася велика одноповерхова будівля — книжковий магазин [[Анбіндер Абрам Нойхович|Абрама Анбіндера]]<ref name="майзліз-комсомольська" />. | |||
=== № 18. Школа № 5 === | === № 18. Школа № 5 === | ||
| Рядок 36: | Рядок 46: | ||
[[1947|1947 року]] будівлю перебудували і розмістили в ній залізничну школу № 7 Кишинівської залізниці, згодом школа отримала номер 51. [[1955|1955 року]] заклад перейшов до системи Міністерства освіти УРСР та став [[Школа № 3|школою № 3]]. [[1977|1977 року]] третя школа отримала нову будівлю, а за цією адресою почала діяти [[школа № 5]]<ref name="майзліз-комсомольська"/>. | [[1947|1947 року]] будівлю перебудували і розмістили в ній залізничну школу № 7 Кишинівської залізниці, згодом школа отримала номер 51. [[1955|1955 року]] заклад перейшов до системи Міністерства освіти УРСР та став [[Школа № 3|школою № 3]]. [[1977|1977 року]] третя школа отримала нову будівлю, а за цією адресою почала діяти [[школа № 5]]<ref name="майзліз-комсомольська"/>. | ||
=== № 23. Жіноча прогімназія === | |||
[[Файл:Павлівське народне жіноче училище (1869).jpg|міні|праворуч|200px|Павлівське народне жіноче училище, [[1869]]]] | |||
Протягом [[1860]]—[[1893]] років у цій будівлі діяло [[Аккерманська жіноча гімназія|Народне жіноче училище]], а згодом Жіноча прогімназія<ref>{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/permalink/1392080230989639/|назва=Фотосравнения. Угол Михайловской и Полицейской|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=20 червня 2020|дата-доступу=17 вересня 2021}}</ref>. | |||
=== № 31. Дім Цезаря Беліковича === | === № 31. Дім Цезаря Беліковича === | ||
Поточна версія на 09:42, 1 квітня 2024
| Олімпійська вулиця | |
|---|---|
|
Населений пункт
|
|
|
Історичні відомості
|
|
|
Колишні назви
Поліцейська, Беліковича, Комсомольська
|
|
|
Загальні відомості
|
|
|
Протяжність
1 км
|
|
|
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
|
|
|
Парки
|
Вулиця Олімпійська — вулиця у центрі Білгорода-Дністровського, що простягається від Аккерманської фортеці до Портової вулиці.
Назва
До 1895 року вулиця носила назву Поліцейська, оскільки на ній знаходилася поліцейська дільниця[1]. 1895 року її перейменували на вулицю Беліковича — імовірно, на честь 100-ліття з дня народження засновника роду Беліковичів[2]. За іншою версією, вулицю назвали на честь Олександра Беліковича, який за власні кошти замостив її бруківкою[1].
Назву Беліковича вулиця носила до 1940 року, допоки місто не захопив СРСР, — комуністи перейменували її на Комсомольську[3].
Історія
Часи Російської імперії
У часи Російської імперії вулиця простягалася від фортечної площі до вулиці Софіївської (нині Першотравнева): на перехресті цих вулиць стояв паркан, а за ним — виноградники, що тягнулися до села Шабо[4]. Цю місцевість з виноградниками називали Сади[5].
Новий Аккерман
У 1930-х роках румунська влада розпочала будівництво району Новий Аккерман: він простягався від вулиці Сімеона Мурафа (нині Першотравнева) до залізниці (нині Портова вулиця). Район забудовували житловими будинками та приватними садибами[3].
Забудова
№ 6. Петербурзька гостиниця
.jpg)
15 (28) вересня 1912 року Едуард Родунер, онук шабського колоніста Ульріха Родунера, відкрив на розі вулиць Беліковича та Старобазарної (нині Шевченка) готель «Петербурзька гостиниця». Пізніше він носив назви «Петроградська гостиниця» та «Бухарест». З 1928 року у цій будівлі знаходився Міський суд Четатя-Албе. 1940 року — відділ НКВД Аккерманської області, а з 1944-го — військова частина. Пізніше будівлю стали використовувати як гуртожиток міського рибтехнікуму, а згодом приватизували під квартири[6].
№ 10. Кафе «Ювілейне»
На місці сучасного кафе «Ювілейне» в імперські часи знаходився гастрономічний магазин комерсанта Барг[4]. Пізніше, у час совєтської окупації, тут працювало кафе «Вітерець»[7].
№ 13. Дім Родунера
Дім Едуарда Родунера, де він приймав гостей. У 1940—1941 роках, коли місто захопив СРСР, тут розташували Аккерманський міськздороввідділ[8].
Парк Перемоги
На місці воріт сучасного Парку Перемоги до Другої світової війни знаходилася велика одноповерхова будівля — книжковий магазин Абрама Анбіндера[4].
№ 18. Школа № 5
Дім належав Семену Асвадурову. До 1917 року на першому поверсі будівлі діяв повітовий суд, на другому — виїзна сесія Верховного суду. З 1924 року — комерційне училище. 1935 року училище закрили, і до 1940 року на першому поверсі діяв румунський міський фінансовий відділ «Перчепція», а на другому — дитячий клуб «Стрежеря»[4].
1947 року будівлю перебудували і розмістили в ній залізничну школу № 7 Кишинівської залізниці, згодом школа отримала номер 51. 1955 року заклад перейшов до системи Міністерства освіти УРСР та став школою № 3. 1977 року третя школа отримала нову будівлю, а за цією адресою почала діяти школа № 5[4].
№ 23. Жіноча прогімназія
.jpg)
Протягом 1860—1893 років у цій будівлі діяло Народне жіноче училище, а згодом Жіноча прогімназія[9].
№ 31. Дім Цезаря Беліковича
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 Юрій Майзліс: Какое название носили улицы Белгорода-Днестровского, Білгород-Дністровська міська рада, 4 червня 2015, переглянуто 22 серпня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: Дворяне Беликовичи. Часть 3-я, Старий Аккерман, 27 жовтня 2013, переглянуто 22 серпня 2021
- ↑ 3,0 3,1 Юрій Майзліс: Юрий Майзлис о «Новом Аккермане», akkerman.ua, 8 жовтня 2015, переглянуто 22 серпня 2021
- ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 Из истории улиц Аккермана. Улица Комсомольская, akkerman.com.ua, 30 червня 2018, переглянуто 22 серпня 2021
- ↑ Володимир Воротнюк: Народная карта Аккермана (Часть 2): Район «Сады», Топор, 30 січня 2014, переглянуто 22 серпня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: Гостиница "Петербургская", Старий Аккерман, 11 травня 2013, переглянуто 22 серпня 2021
- ↑ Юрій Майзліс: Улица Комсомольская, Типовий Аккерман, 3 жовтня 2018, переглянуто 26 серпня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: Заброшенное историческое здание в Белгороде-Днестровском, 04849.com.ua, 16 грудня 2019, переглянуто 22 серпня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: Фотосравнения. Угол Михайловской и Полицейской, Старий Аккерман, 20 червня 2020, переглянуто 17 вересня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: Дворяне Беликовичи. Часть 4-я, Старий Аккерман, 29 жовтня 2013, переглянуто 22 серпня 2021