Гаврилюк Ілько Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Рядок 4: Рядок 4:
|ім'я = Ілько Іванович Гаврилюк<br/>{{lang-ro|Ilie Gavriliuc}}
|ім'я = Ілько Іванович Гаврилюк<br/>{{lang-ro|Ilie Gavriliuc}}
|дата народження = [[1880-ті]]
|дата народження = [[1880-ті]]
|місце народження = біля м. Болград
|місце народження = село Опарипсів на Волині<ref name=":7" /> або біля м. Болград, Бесарабія<ref name=":2" />
|дата смерті = після [[1942]]
|дата смерті = після [[1942]]
|місце смерті =  
|місце смерті =
|діяльність = громадсько-політичний діяч
|діяльність = громадсько-політичний діяч
|національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]]
|національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]]
}}
}}
}}
}}
'''Ілько Іванович Гаврилюк''' ({{Нар}} [[1880-ті]], біля м. Болград<ref name=":2" /> — {{Пом}} після [[1942]]) — український письменник та громадсько-політичний діяч, просвітянин, редактор. Провідник бесарабських українців.
'''Ілько Іванович Гаврилюк''' ({{Нар}} [[1880-ті]] — {{Пом}} після [[1942]]) — український письменник та громадсько-політичний діяч, просвітянин, редактор. Провідник бесарабських українців.


Жив у [[Шабо]] в [[1920-ті|1920]]—[[1930-ті|1930-х]] роках. За його сприяння в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] [[1936|1936 року]] відкрили [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]]. З [[1932|1932 року]] — посол від Бесарабії в румунському парламенті (від Націонал-цараністської партії).
Жив у [[Шабо]] в [[1920-ті|1920]]—[[1930-ті|1930-х]] роках. За його сприяння в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] [[1936|1936 року]] відкрили [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]]. З [[1932|1932 року]] — посол від Бесарабії в румунському парламенті (від Націонал-цараністської партії).


== Життєпис ==
==Життєпис==


=== Громадська діяльність на Півдні України ===
=== Ранні роки===
Народився у [[1880-ті|1880-х роках]] біля міста Болград<ref name=":2" />. Мав брата Михайла<ref>Теофіл Рендюк: [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/ukrdip_2011_12_204.pdf Українська військова та політична еміграція в. Румунії у міжвоєнний період: невідомі сторінки історії діаспори] — Україна дипломатична. - 2011. - Вип. 12. - c. 943</ref>. На початку XX століття жив на Півдні України, а саме в [[Одеса|Одесі]] та Херсоні. Брав активну участь в українських громадських організаціях «Просвіта» та «Український клуб»<ref name=":2">[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006</ref>.
Народився у [[1880-ті|1880-х роках]]. За інформацією «Енциклопедії сучасної України» — біля міста Болград<ref name=":2" />. Водночас у власних спогадах «З днів лихоліття» (1940, Чернівці) пише:<blockquote>Які рідні звуки!.. Згадалося село на рідній Волині, луки за селом, і ніби бачив себе босим хлопчиком серед товаришів, коли носився на випередки з вітром, коли пурхав разом з метеликами по лісах, гаях, луках і городах<ref>{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/|назва=Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви). — с. 26|автор=Ілько Гаврилюк|видавництво=Життя|місце=Бухарест|рік=1940}}</ref>.</blockquote>


==== «Українська хата» ====
Окрім того, про Ілька Гаврилюка та його рідне село Опарипсів на Волині згадали [[1937|1937 року]] в львівській газеті «Наш прапор»<ref name=":7" />:
<gallery mode="packed" heights="200" caption="">
Замітка про Ілька Гаврилюка (Наш прапор, 1937).jpg
</gallery>
 
Мав брата Михайла<ref>Теофіл Рендюк: [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/ukrdip_2011_12_204.pdf Українська військова та політична еміграція в. Румунії у міжвоєнний період: невідомі сторінки історії діаспори] — Україна дипломатична. - 2011. - Вип. 12. - c. 943</ref>.
 
===Громадська діяльність на Півдні України===
На початку XX століття жив на Півдні України, а саме в [[Одеса|Одесі]] та Херсоні. Брав активну участь в українських громадських організаціях «Просвіта» та «Український клуб»<ref name=":2">[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006</ref>.
 
====«Українська хата»====
[[Файл:Гаврилюк на відкритті «Української Хати».jpg|міні|праворуч|250px|Гаврилюк на відкритті «Української хати», [[1913]]]]
[[Файл:Гаврилюк на відкритті «Української Хати».jpg|міні|праворуч|250px|Гаврилюк на відкритті «Української хати», [[1913]]]]
[[1913|1913 року]] Iлька Гаврилюка обрали на посаду Товариша голови у товаристві «Українська хата» в [[Одеса|Одесі]] — цю просвітницьку інституцію створив Іван Липа після закриття одеської «Просвіти» [[1912|1912 року]]<ref name=":3" />. [[1914|1914 року]] Ілько став головою «Української хати»<ref name=":2" />. Цього ж року організація була закрита<ref name=":3">''Качкан В.'' [https://nz.lviv.ua/archiv/2010-1-2/25.pdf Посланник на ниву слова (Iван Липа в освiтленнi нових iсторичних джерел та матерiалiв)]. С. 182-202 </ref>.
[[1913|1913 року]] Iлька Гаврилюка обрали на посаду Товариша голови у товаристві «Українська хата» в [[Одеса|Одесі]] — цю просвітницьку інституцію створив Іван Липа після закриття одеської «Просвіти» [[1912|1912 року]]<ref name=":3" />. [[1914|1914 року]] Ілько став головою «Української хати»<ref name=":2" />. Цього ж року організація була закрита<ref name=":3">''Качкан В.'' [https://nz.lviv.ua/archiv/2010-1-2/25.pdf Посланник на ниву слова (Iван Липа в освiтленнi нових iсторичних джерел та матерiалiв)]. С. 182-202 </ref>.


==== Редактор українських часописів ====
====Редактор українських часописів====
[[Файл:Основа (журнал, Одеса, 1915).jpg|міні|200px|праворуч|Обкладинка журналу «Основа», 1915]]
[[Файл:Основа (журнал, Одеса, 1915).jpg|міні|200px|праворуч|Обкладинка журналу «Основа», 1915]]
Ілько друкувався у газеті «Тавричанин» (Сімферополь). Редагував українськомовний журнал «Основа» (Одеса, [[1915]])<ref name=":2" />, який заборонили видавати вже після 3-го номеру. Причиною заборони стало оповідання «Мій сон», в якому російських окупантів на Галичині називали іудами, чорними круками, насильниками тощо та загалом критикувалися їхні дії<ref>[https://libraria.ua/issues/1233/98635/?PageNumber=73&ArticleId=3394631&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Одеса літературна] //  Металеві дні, №6. 1930</ref>.
Ілько друкувався у газеті «Тавричанин» (Сімферополь). Редагував українськомовний журнал «Основа» (Одеса, [[1915]])<ref name=":2" />, який заборонили видавати вже після 3-го номеру. Причиною заборони стало оповідання «Мій сон», в якому російських окупантів на Галичині називали іудами, чорними круками, насильниками тощо та загалом критикувалися їхні дії<ref>[https://libraria.ua/issues/1233/98635/?PageNumber=73&ArticleId=3394631&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Одеса літературна] //  Металеві дні, №6. 1930</ref>.
Рядок 32: Рядок 42:
Був залучений у роботу різних українських структур. Редагував новостворену газету «Українське слово» (Одеса), друкувався у газеті «Наше життя» (Херсон) та інших виданнях Півдня України<ref name=":2" />.
Був залучений у роботу різних українських структур. Редагував новостворену газету «Українське слово» (Одеса), друкувався у газеті «Наше життя» (Херсон) та інших виданнях Півдня України<ref name=":2" />.


=== Українські визвольні змагання ===
===Українські визвольні змагання===


==== 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд ====
====2-й Всеукраїнський військовий з’їзд ====
Ілько був членом одеської Української військової ради, через що його делегували на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві в червні [[1917|1917 року]]<ref name=":2" />. [[5 червня]] 1917 року<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44642/?PageNumber=1&ArticleId=1683080 Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд — Нова Рада, № 56 від 06.06.1917, с. 2]</ref>, у перший день з'їзду<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44560/?PageNumber=2&ArticleId=1679639&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Другий Всеукраїнський Військовий 3'ізд — Нова Рада, № 62 від 13.06.1917, с. 2]</ref>, Ілька обрали членом Президії Центральної Ради<ref name=":0" />.
Ілько був членом одеської Української військової ради, через що його делегували на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві в червні [[1917|1917 року]]<ref name=":2" />. [[5 червня]] 1917 року<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44642/?PageNumber=1&ArticleId=1683080 Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд — Нова Рада, № 56 від 06.06.1917, с. 2]</ref>, у перший день з'їзду<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44560/?PageNumber=2&ArticleId=1679639&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Другий Всеукраїнський Військовий 3'ізд — Нова Рада, № 62 від 13.06.1917, с. 2]</ref>, Ілька обрали членом Президії Центральної Ради<ref name=":0" />.


На з'їзді Ілько Гаврилюк виступив з ідеєю закладення підвалин українського війська для захисту майбутньої незалежної України<ref name=":2" />.
На з'їзді Ілько Гаврилюк виступив з ідеєю закладення підвалин українського війська для захисту майбутньої незалежної України<ref name=":2" />.


==== Проголошення I Універсалу УЦР ====
====Проголошення I Універсалу УЦР====
[[12 червня]] 1917 року брав участь у проголошенні Першого Універсалу Української Центральної Ради як член Президії Центральної Ради<ref name=":0">[https://libraria.ua/issues/921/44687/?PageNumber=1&ArticleId=1684814&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Оголошення Універсалу і українська маніфестація 12 червня. — Нова Рада. №63 від 14.06.1917]</ref>.
[[12 червня]] 1917 року брав участь у проголошенні Першого Універсалу Української Центральної Ради як член Президії Центральної Ради<ref name=":0">[https://libraria.ua/issues/921/44687/?PageNumber=1&ArticleId=1684814&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Оголошення Універсалу і українська маніфестація 12 червня. — Нова Рада. №63 від 14.06.1917]</ref>.


У грудні 1917 року Ілька обрали делегатом Всеросійських установчих зборів. Проте коли він приїхав до Києва, то почав працювати в УЦР. Під час обстрілу Києва більшовиками отримав легке поранення. Пізніше перебував на кількох офіційних посадах на Херсонщині як представник українського уряду. Певний час входив до УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів). Брав участь в Антигетьманському повстанні 1918 року<ref name=":2" />.
У грудні 1917 року Ілька обрали делегатом Всеросійських установчих зборів. Проте коли він приїхав до Києва, то почав працювати в УЦР. Під час обстрілу Києва більшовиками отримав легке поранення. Пізніше перебував на кількох офіційних посадах на Херсонщині як представник українського уряду. Певний час входив до УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів). Брав участь в Антигетьманському повстанні 1918 року<ref name=":2" />.


=== У Королівстві Румунія ===
===У Королівстві Румунія ===
Після того як УНР втратила незалежність, Ілько у [[1920-ті|1920-х роках]] емігрував у Королівство Румунія. З [[1923|1923 року]] входив у об’єднавчий «Національний центр» еміграції в Румунії<ref>''Власенко, В. М.'' [https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/24799/1/Vlasenko-konferentsiya.pdf Перша конференція української еміграції у Румунії (до 85-річчя з дня заснування Громадсько-допомогового комітету української еміграції у Румунії)] // Українознавство — 2008: Календар-щорічник / Упорядн. В. Піскун, А. Ціпко, О. Щербатюк. - К.: Укр. центр духовн. культури, 2007. - С. 172—178.</ref><ref name=":2" />. Очолював Культурно-видавничу секцію Комітету допомоги українським емігрантам у Румунії<ref name=":5">Гузун, 2013. — с. 280</ref>.
Після того як УНР втратила незалежність, Ілько у [[1920-ті|1920-х роках]] емігрував у Королівство Румунія. З [[1923|1923 року]] входив у об’єднавчий «Національний центр» еміграції в Румунії<ref>''Власенко, В. М.'' [https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/24799/1/Vlasenko-konferentsiya.pdf Перша конференція української еміграції у Румунії (до 85-річчя з дня заснування Громадсько-допомогового комітету української еміграції у Румунії)] // Українознавство — 2008: Календар-щорічник / Упорядн. В. Піскун, А. Ціпко, О. Щербатюк. - К.: Укр. центр духовн. культури, 2007. - С. 172—178.</ref><ref name=":2" />. Очолював Культурно-видавничу секцію Комітету допомоги українським емігрантам у Румунії<ref name=":5">Гузун, 2013. — с. 280</ref>.


==== Шевченківські свята ====
====Шевченківські свята====
Відвідував щорічні Шевченківські свята, які влаштовували у Бухаресті<ref name=":4" />. [[1928|1928 року]] на Шевченківському святі виступив на бандурі, на концерті в залі «Трансільванія». Ілько Гаврилюк виконав пісню «Ой кряче, кряче та чорненький ворон» (музика Миколи Лисенка), вальси «Троянди» і «Мрії» та думу «Зоре моя вечірняя» (слова Тараса Шевченка)<ref name=":4">Валерій Власенко: [https://core.ac.uk/download/pdf/324223132.pdf ''Шевченківські свята міжвоєнної української еміграції'' в ''Бухаресті''] — Суми, 2014</ref>.
Відвідував щорічні Шевченківські свята, які влаштовували у Бухаресті<ref name=":4" />. [[1928|1928 року]] на Шевченківському святі виступив на бандурі, на концерті в залі «Трансільванія». Ілько Гаврилюк виконав пісню «Ой кряче, кряче та чорненький ворон» (музика Миколи Лисенка), вальси «Троянди» і «Мрії» та думу «Зоре моя вечірняя» (слова Тараса Шевченка)<ref name=":4">Валерій Власенко: [https://core.ac.uk/download/pdf/324223132.pdf ''Шевченківські свята міжвоєнної української еміграції'' в ''Бухаресті''] — Суми, 2014</ref>.


За один місяць до Шевченківського свята у тому ж залі «Трансільванія» відбулася музична вечірка, під час якої Ілько Гаврилюк продемонстрував оригінальну бандуру, яку виготовив український емігрант Іван Усенко. Всередині бандури у мозаїчному колі був зображений великий Тризуб, внизу — портрети історичних постатей, а верх грифа був виготовлений у формі голови козака з довгими вусами та «оселедцем»<ref name=":4" />.
За один місяць до Шевченківського свята у тому ж залі «Трансільванія» відбулася музична вечірка, під час якої Ілько Гаврилюк продемонстрував оригінальну бандуру, яку виготовив український емігрант Іван Усенко. Всередині бандури у мозаїчному колі був зображений великий Тризуб, внизу — портрети історичних постатей, а верх грифа був виготовлений у формі голови козака з довгими вусами та «оселедцем»<ref name=":4" />.


==== В Шабо та Аккермані ====
====В Шабо та Аккермані====
У 1920—1930-х роках жив у [[Шабо]]<ref name=":1">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>. 1929 року — один із керівників публічної бібліотеки в селі<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1930_03_Part2/?query=Gavriliuc&pg=1468&layout=s Tribunalul Cetatea-Albă, secția I]  // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70</ref>, організовував у Шабо театральні вистави<ref>[https://libraria.ua/issues/192/20326/?PageNumber=4&ArticleId=754991&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Українці в Бесарабії — Діло, № 270 від 29.11.1936, с. 4]</ref><ref name=":1" />. [[1925|1925 року]] брав участь у виборах в сільськогосподарську палату [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]] від «Об'єднаної опозиції»<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Lupta_1925_08/?query=I+Gavriliuc&pg=54&layout=s Dizidentă in organizaţia liberală din Cetatea-Alba] – Lupta, august 1925 (Anul 4, nr. 1094-1118)1925-08-21 / nr. 1108 — Arcanum</ref>. До 1932 року був членом тимчасової комісії повіту Четатя-Албе<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1932_07_Part1/?query=%C8%98aba+Gavriliuc&pg=329&layout=s Monitorul Oficial] — Partea 1 // 1932-07-21, nr. 169</ref>.   
У 1920—1930-х роках жив у [[Шабо]]<ref name=":1">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>. 1929 року — один із керівників публічної бібліотеки в селі<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1930_03_Part2/?query=Gavriliuc&pg=1468&layout=s Tribunalul Cetatea-Albă, secția I]  // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70</ref>, організовував у Шабо театральні вистави<ref>[https://libraria.ua/issues/192/20326/?PageNumber=4&ArticleId=754991&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Українці в Бесарабії — Діло, № 270 від 29.11.1936, с. 4]</ref><ref name=":1" />. [[1925|1925 року]] брав участь у виборах в сільськогосподарську палату [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]] від «Об'єднаної опозиції»<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Lupta_1925_08/?query=I+Gavriliuc&pg=54&layout=s Dizidentă in organizaţia liberală din Cetatea-Alba] – Lupta, august 1925 (Anul 4, nr. 1094-1118)1925-08-21 / nr. 1108 — Arcanum</ref>. До 1932 року був членом тимчасової комісії повіту Четатя-Албе<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1932_07_Part1/?query=%C8%98aba+Gavriliuc&pg=329&layout=s Monitorul Oficial] — Partea 1 // 1932-07-21, nr. 169</ref>.   


Рядок 59: Рядок 69:
Гаврилюк був примаром комуни Шабо — за інформацією від Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції. Про це Порохівський писав 1941 року в листі Міністру внутрішніх справ Румунії, коли пропонував Гаврилюка у склад комітету української еміграції<ref>Гузун, 2013. — с. 197</ref>.
Гаврилюк був примаром комуни Шабо — за інформацією від Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції. Про це Порохівський писав 1941 року в листі Міністру внутрішніх справ Румунії, коли пропонував Гаврилюка у склад комітету української еміграції<ref>Гузун, 2013. — с. 197</ref>.


==== Представник українців Бесарабії у парламенті ====
====Представник українців Бесарабії у парламенті====
[[1932|1932 року]] Ілька обрали послом у парламент Румунії як представника Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1314/109288/?PageNumber=5&ArticleId=3701215&Search=%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96 Народня справа, № 32, 7 серпня 1932]</ref><ref>[https://libraria.ua/issues/192/23054/?PageNumber=5&ArticleId=846884&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Українські парламентарі в Румунії — Діло, № 173 від 07.08.1932, с. 5]</ref><ref>[https://libraria.ua/issues/1311/107741/?PageNumber=3&ArticleId=3631427&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З наших справ] // Рада (Львів), №18, 07.08.1932 — Arcanum</ref> — від Націонал-цараністської партії<ref>[https://libraria.ua/issues/192/23062/?PageNumber=1&ArticleId=847127&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Після румунських виборів —  Діло, № 172 від 06.08.1932, с. 1]</ref> (НЦП; з {{Lang-ro|Partidul Național-Țărănesc}} — {{Lang-uk|Націонал-селянська партія}}). НЦП підтримувала збереження демократично-конституційного режиму, в контексті зростання фашистських тоталітарних тенденцій в Румунії, та виступала за захист національних меншин<ref>[[wikipedia:National_Peasants'_Party|National Peasants' Party]] — стаття в Англійській Вікіпедії</ref>.
[[1932|1932 року]] Ілька обрали послом у парламент Румунії як представника Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1314/109288/?PageNumber=5&ArticleId=3701215&Search=%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96 Народня справа, № 32, 7 серпня 1932]</ref><ref>[https://libraria.ua/issues/192/23054/?PageNumber=5&ArticleId=846884&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Українські парламентарі в Румунії — Діло, № 173 від 07.08.1932, с. 5]</ref><ref>[https://libraria.ua/issues/1311/107741/?PageNumber=3&ArticleId=3631427&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З наших справ] // Рада (Львів), №18, 07.08.1932 — Arcanum</ref> — від Націонал-цараністської партії<ref>[https://libraria.ua/issues/192/23062/?PageNumber=1&ArticleId=847127&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Після румунських виборів —  Діло, № 172 від 06.08.1932, с. 1]</ref> (НЦП; з {{Lang-ro|Partidul Național-Țărănesc}} — {{Lang-uk|Націонал-селянська партія}}). НЦП підтримувала збереження демократично-конституційного режиму, в контексті зростання фашистських тоталітарних тенденцій в Румунії, та виступала за захист національних меншин<ref>[[wikipedia:National_Peasants'_Party|National Peasants' Party]] — стаття в Англійській Вікіпедії</ref>.


Рядок 74: Рядок 84:
[[1937|1937 року]] став депутатом жудеця [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]]<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Curentul_1937_08/?query=Gavriliuc+&pg=40&layout=s Nouii consilieri ai judeţului Cetatea-Albă] — Curentul, august 1937 (Anul 10, nr. 3412-3442)1937-08-04 / nr. 3415</ref>.
[[1937|1937 року]] став депутатом жудеця [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]]<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Curentul_1937_08/?query=Gavriliuc+&pg=40&layout=s Nouii consilieri ai judeţului Cetatea-Albă] — Curentul, august 1937 (Anul 10, nr. 3412-3442)1937-08-04 / nr. 3415</ref>.


=== Друга світова війна ===
===Друга світова війна===


==== Представник українців у партії короля ====
====Представник українців у партії короля====
[[1939|1939 року]], коли король Румунії заборонив усі політичні партії, окрім новоствореного «Фронту національного відродження», Гаврилюк увійшов у цю партію як представник українців<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Romania_1939_10_a_Provincie/?query=Gavriliuc&pg=115&layout=s România – Provincie] 1939 (Anul 2, nr. 481-495) 1939-10-09 / nr. 489</ref><ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MagyarLapok_1939_4/?query=Gavriiuc&pg=69&layout=s Az ukrán kisebbség is csatlakozott a Nemzeti Újjászületés Frontjához] — Magyar Lapok, 1939-10-08 / 222. szám</ref>.
[[1939|1939 року]], коли король Румунії заборонив усі політичні партії, окрім новоствореного «Фронту національного відродження», Гаврилюк увійшов у цю партію як представник українців<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Romania_1939_10_a_Provincie/?query=Gavriliuc&pg=115&layout=s România – Provincie] 1939 (Anul 2, nr. 481-495) 1939-10-09 / nr. 489</ref><ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MagyarLapok_1939_4/?query=Gavriiuc&pg=69&layout=s Az ukrán kisebbség is csatlakozott a Nemzeti Újjászületés Frontjához] — Magyar Lapok, 1939-10-08 / 222. szám</ref>.


Рядок 86: Рядок 96:
У 1939—[[1940]] роках разом з іншими депутатами-українцями вів переговори з урядом Румунії, аби українці мали мінімальні права на освіту українською мовою<ref name=":2" />. Лише у квітні 1940 року українцям дозволили запровадити навчання української мови 4 години тижнево і 2 години релігії рідною мовою. Втіленню планів завадила совєтська окупація в червні 1940-го<ref name=":6" />.
У 1939—[[1940]] роках разом з іншими депутатами-українцями вів переговори з урядом Румунії, аби українці мали мінімальні права на освіту українською мовою<ref name=":2" />. Лише у квітні 1940 року українцям дозволили запровадити навчання української мови 4 години тижнево і 2 години релігії рідною мовою. Втіленню планів завадила совєтська окупація в червні 1940-го<ref name=":6" />.


==== Часопис «Життя» ====
==== Часопис «Життя»====
[[1941|1941 року]] румунська влада надала українській національній меншості деякі культурні права<ref>[https://web.archive.org/web/20211204082331/http://www.litopys.com.ua/diaspora/rumuniya/ukrayintsi-v-rumuniyi/ Українці в Румунії] — Енциколопедія історії України</ref>, і Ілько Гаврилюк у Бухаресті почав випускати «часопис українців у Румунії» під назвою «Життя» (1941—1942)<ref>[https://libraria.ua/issues/246/6663 Життя, №2 від 26.01.1942]</ref>. Перший випуск — [[12 січня]] 1941 року<ref>[https://libraria.ua/issues/220/5261/?PageNumber=3&ArticleId=359721&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З інших країн] // Голос, №3, 10.02.1941 — с. 3</ref>, до редакційної колегії входили також О. Турашко та М. Ковалевський<ref>[https://libraria.ua/issues/445/18613/?PageNumber=6&ArticleId=701851&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Український вісник, № 3, 01.02.1941, с. 6]</ref>. 1942 року почалися проблеми з виданням газети<ref>Гузун, 2013. — с. 406</ref>.
[[1941|1941 року]] румунська влада надала українській національній меншості деякі культурні права<ref>[https://web.archive.org/web/20211204082331/http://www.litopys.com.ua/diaspora/rumuniya/ukrayintsi-v-rumuniyi/ Українці в Румунії] — Енциколопедія історії України</ref>, і Ілько Гаврилюк у Бухаресті почав випускати «часопис українців у Румунії» під назвою «Життя» (1941—1942)<ref>[https://libraria.ua/issues/246/6663 Життя, №2 від 26.01.1942]</ref>. Перший випуск — [[12 січня]] 1941 року<ref>[https://libraria.ua/issues/220/5261/?PageNumber=3&ArticleId=359721&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З інших країн] // Голос, №3, 10.02.1941 — с. 3</ref>, до редакційної колегії входили також О. Турашко та М. Ковалевський<ref>[https://libraria.ua/issues/445/18613/?PageNumber=6&ArticleId=701851&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Український вісник, № 3, 01.02.1941, с. 6]</ref>. 1942 року почалися проблеми з виданням газети<ref>Гузун, 2013. — с. 406</ref>.


==== Останні роки ====
====Останні роки====
1941 року виступав у Бухаресті на молебні за українськими героями<ref>[https://libraria.ua/issues/246/6662/?PageNumber=4&ArticleId=583204&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Молебінь у Букарешті з нагоди заняття Києва й Полтави — Життя, № 2 від 26.01.1942]</ref>.
1941 року виступав у Бухаресті на молебні за українськими героями<ref>[https://libraria.ua/issues/246/6662/?PageNumber=4&ArticleId=583204&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Молебінь у Букарешті з нагоди заняття Києва й Полтави — Життя, № 2 від 26.01.1942]</ref>.


Рядок 96: Рядок 106:
Подальша доля невідома.
Подальша доля невідома.


== Особисте життя ==
==Особисте життя==
Був одружений на Марії Гаврилюк. 1922 року в подружжя народилася донька Інна. 1933 року Марія подала позов у суд Четатя-Албе на розлучення<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Universul_1933_11/?query=%C8%98aba+Gavriliuc&pg=86&layout=s GREFA TRIBUNALULUI CETATEA ALBA, SE. I-a EXTRACT Nr. 25919] // Universul 1933-11-08 / nr. 306</ref>.
Був одружений на Марії Гаврилюк. 1922 року в подружжя народилася донька Інна. 1933 року Марія подала позов у суд Четатя-Албе на розлучення<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Universul_1933_11/?query=%C8%98aba+Gavriliuc&pg=86&layout=s GREFA TRIBUNALULUI CETATEA ALBA, SE. I-a EXTRACT Nr. 25919] // Universul 1933-11-08 / nr. 306</ref>.


== Творчість ==
==Творчість==
[[Файл:З днів лихоліття.jpg|міні|праворуч|200px|«З днів лихоліття», 1940, Бухарест]]
[[Файл:З днів лихоліття.jpg|міні|праворуч|200px|«З днів лихоліття», 1940, Бухарест]]
Літературну діяльність розпочав [[1910|1910 року]]<ref>{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/|назва=Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви)|автор=Ілько Гаврилюк|видавництво=Життя|місце=Бухарест|рік=1940|дата-доступу=19 січня 2024}}</ref>. У доробку Гаврилюка — реалістичні п’єси, повісті та збірки оповідань. Аматорська трупа при «Українській хаті» ставила на сцені його одноактівки, серед них — «До нового життя» та «Сліпий»<ref name=":2" />.
Літературну діяльність розпочав [[1910|1910 року]]<ref>{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/|назва=Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви)|автор=Ілько Гаврилюк|видавництво=Життя|місце=Бухарест|рік=1940|дата-доступу=19 січня 2024}}</ref>. У доробку Гаврилюка — реалістичні п’єси, повісті та збірки оповідань. Аматорська трупа при «Українській хаті» ставила на сцені його одноактівки, серед них — «До нового життя» та «Сліпий»<ref name=":2" />.


=== Оповідання ===
Окрім того, Гаврилюк написав драму «Молоді парості»<ref>[http://litopys.org.ua/encycl/euii027.htm Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II)] . — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 331-351</ref><ref>Ілько Гаврилюк: [https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=9468 Влада темного] (1933, Чернівці), с. 127</ref>. 21 листопада «Просвітянська Хата» м. Радивилів на Волині зіграла виставу за драмою в селі Бугаївці<ref name=":7">[https://libraria.ua/issues/1313/108304/?PageNumber=2&ArticleId=3648754&Search=%22%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%20%D1%81%D1%83%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B0%22 Новинки з Радивилівщини] // Наш прапор, №132 від 01.12.1937</ref>.
 
===Оповідання===


* «Контрасти», «Малюнок життя» (Одеса, 1918)<ref name=":2" />
*«Контрасти», «Малюнок життя» (Одеса, 1918)<ref name=":2" />
* «Наболілі душі» (Чернівці, 1923)<ref name=":2" />
*«Наболілі душі» (Чернівці, 1923)<ref name=":2" />
* «З часів боротьби» (Каліш, 1931)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22840/?PageNumber=6&ArticleId=841448&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 274 від 06.12.1931, с. 6]</ref><ref name=":2" />
*«З часів боротьби» (Каліш, 1931)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22840/?PageNumber=6&ArticleId=841448&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 274 від 06.12.1931, с. 6]</ref><ref name=":2" />
* [https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=9468 «Влада темного»] (Чернівці, 1933)<ref name=":2" />
*[https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=9468 «Влада темного»] (Чернівці, 1933)<ref name=":2" />
* «Тернистим шляхом» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22567/?PageNumber=5&ArticleId=834078&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 172 від 04.08.1929, с. 5]</ref>
*«Тернистим шляхом» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22567/?PageNumber=5&ArticleId=834078&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 172 від 04.08.1929, с. 5]</ref>
* «В темну далечінь» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22314/?PageNumber=6&ArticleId=826921&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 133, 18.06.1929, с. 6]</ref>
*«В темну далечінь» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22314/?PageNumber=6&ArticleId=826921&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 133, 18.06.1929, с. 6]</ref>
* [https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/ «З днів лихоліття. На емігрантські мотиви»] (12 етюдів із передмовою М. Ковалевського, Бухарест, 1940)<ref name=":2" />
*[https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/ «З днів лихоліття. На емігрантські мотиви»] (12 етюдів із передмовою М. Ковалевського, Бухарест, 1940)<ref name=":2" />


=== Нариси-спогади ===
===Нариси-спогади===


* «Незабутній. Пам’яті Івана Липи» (Каліш, 1926)
*«Незабутній. Пам’яті Івана Липи» (Каліш, 1926)
* «Четвертий універсал» («ЛНВ», 1928, ч. 1)
*«Четвертий універсал» («ЛНВ», 1928, ч. 1)
* «Велетень духа. Пам’яті Симона Петлюри» (Чернівці, 1928)
*«Велетень духа. Пам’яті Симона Петлюри» (Чернівці, 1928)
* «Тернистим шляхом. Спогади з визвольних змагань» (Чернівці, 1929)
*«Тернистим шляхом. Спогади з визвольних змагань» (Чернівці, 1929)
* «З величнього минулого» // «За державність» (Каліш, 1929, вип. 1)
*«З величнього минулого» // «За державність» (Каліш, 1929, вип. 1)
* «Другий військовий з’їзд» // «Збірник пам’яти Симона Петлюри» (Прага, 1930)<ref name=":2" />
*«Другий військовий з’їзд» // «Збірник пам’яти Симона Петлюри» (Прага, 1930)<ref name=":2" />


== Див. також ==
==Див. також==


* [[Галин Мартирій Андрійович]]
*[[Галин Мартирій Андрійович]]
* [[Гетьманченко Василь Іович]]  
*[[Гетьманченко Василь Іович]]
* [[Середа Григорій Климович]]
*[[Середа Григорій Климович]]


== Примітки ==
==Примітки==
{{Примітки}}
{{Примітки}}


== Посилання ==
==Посилання==
* [https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
*[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
* Вадим Гузун: [https://diasporiana.org.ua/ukrainica/16479-hnat-porohivski-asul-ucrainean-al-serviciului-special-de-informa-ii-publica-ii-documente-scrisori-i-fotografii/ Hnat Porohivski asul ucrainean al Serviciului Special de Informaţii publicaţii, documente, scrisori şi fotografii] — Institutul de Istorie „George Bariţiu”, Клуж-Напока, 2013. — 458 с.
*Вадим Гузун: [https://diasporiana.org.ua/ukrainica/16479-hnat-porohivski-asul-ucrainean-al-serviciului-special-de-informa-ii-publica-ii-documente-scrisori-i-fotografii/ Hnat Porohivski asul ucrainean al Serviciului Special de Informaţii publicaţii, documente, scrisori şi fotografii] — Institutul de Istorie „George Bariţiu”, Клуж-Напока, 2013. — 458 с.
* [https://libraria.ua/issues/335/221/?PageNumber=2&ArticleId=8461&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №15 від 26.10.1941, сторінка 2]
*[https://libraria.ua/issues/335/221/?PageNumber=2&ArticleId=8461&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №15 від 26.10.1941, сторінка 2]
* [https://libraria.ua/issues/335/240/?PageNumber=2&ArticleId=8853&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №27 від 09.11.1941, сторінка 2]
*[https://libraria.ua/issues/335/240/?PageNumber=2&ArticleId=8853&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №27 від 09.11.1941, сторінка 2]
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Українські громадські діячі]]

Версія за 22:48, 6 лютого 2024

Гаврилюк Ілько Іванович.jpg
Ім'я
Ілько Іванович Гаврилюк
рум. Ilie Gavriliuc
Народився
1880-ті
село Опарипсів на Волині[1] або біля м. Болград, Бесарабія[2]
Помер
після 1942
Національність
Діяльність
громадсько-політичний діяч

Ілько Іванович Гаврилюк (нар. 1880-тіпом. після 1942) — український письменник та громадсько-політичний діяч, просвітянин, редактор. Провідник бесарабських українців.

Жив у Шабо в 19201930-х роках. За його сприяння в Аккермані 1936 року відкрили товариство «Просвіта». З 1932 року — посол від Бесарабії в румунському парламенті (від Націонал-цараністської партії).

Життєпис

Ранні роки

Народився у 1880-х роках. За інформацією «Енциклопедії сучасної України» — біля міста Болград[2]. Водночас у власних спогадах «З днів лихоліття» (1940, Чернівці) пише:

Які рідні звуки!.. Згадалося село на рідній Волині, луки за селом, і ніби бачив себе босим хлопчиком серед товаришів, коли носився на випередки з вітром, коли пурхав разом з метеликами по лісах, гаях, луках і городах[3].

Окрім того, про Ілька Гаврилюка та його рідне село Опарипсів на Волині згадали 1937 року в львівській газеті «Наш прапор»[1]:

Мав брата Михайла[4].

Громадська діяльність на Півдні України

На початку XX століття жив на Півдні України, а саме в Одесі та Херсоні. Брав активну участь в українських громадських організаціях «Просвіта» та «Український клуб»[2].

«Українська хата»

Гаврилюк на відкритті «Української хати», 1913

1913 року Iлька Гаврилюка обрали на посаду Товариша голови у товаристві «Українська хата» в Одесі — цю просвітницьку інституцію створив Іван Липа після закриття одеської «Просвіти» 1912 року[5]. 1914 року Ілько став головою «Української хати»[2]. Цього ж року організація була закрита[5].

Редактор українських часописів

Обкладинка журналу «Основа», 1915

Ілько друкувався у газеті «Тавричанин» (Сімферополь). Редагував українськомовний журнал «Основа» (Одеса, 1915)[2], який заборонили видавати вже після 3-го номеру. Причиною заборони стало оповідання «Мій сон», в якому російських окупантів на Галичині називали іудами, чорними круками, насильниками тощо та загалом критикувалися їхні дії[6].

1916 року мобілізований в російську армію. Служив у гідротехнічному загоні під Катеринославом (Дніпро). 1917 року після Лютневої революції повернувся в Одесу[2].

Був залучений у роботу різних українських структур. Редагував новостворену газету «Українське слово» (Одеса), друкувався у газеті «Наше життя» (Херсон) та інших виданнях Півдня України[2].

Українські визвольні змагання

2-й Всеукраїнський військовий з’їзд

Ілько був членом одеської Української військової ради, через що його делегували на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві в червні 1917 року[2]. 5 червня 1917 року[7], у перший день з'їзду[8], Ілька обрали членом Президії Центральної Ради[9].

На з'їзді Ілько Гаврилюк виступив з ідеєю закладення підвалин українського війська для захисту майбутньої незалежної України[2].

Проголошення I Універсалу УЦР

12 червня 1917 року брав участь у проголошенні Першого Універсалу Української Центральної Ради як член Президії Центральної Ради[9].

У грудні 1917 року Ілька обрали делегатом Всеросійських установчих зборів. Проте коли він приїхав до Києва, то почав працювати в УЦР. Під час обстрілу Києва більшовиками отримав легке поранення. Пізніше перебував на кількох офіційних посадах на Херсонщині як представник українського уряду. Певний час входив до УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів). Брав участь в Антигетьманському повстанні 1918 року[2].

У Королівстві Румунія

Після того як УНР втратила незалежність, Ілько у 1920-х роках емігрував у Королівство Румунія. З 1923 року входив у об’єднавчий «Національний центр» еміграції в Румунії[10][2]. Очолював Культурно-видавничу секцію Комітету допомоги українським емігрантам у Румунії[11].

Шевченківські свята

Відвідував щорічні Шевченківські свята, які влаштовували у Бухаресті[12]. 1928 року на Шевченківському святі виступив на бандурі, на концерті в залі «Трансільванія». Ілько Гаврилюк виконав пісню «Ой кряче, кряче та чорненький ворон» (музика Миколи Лисенка), вальси «Троянди» і «Мрії» та думу «Зоре моя вечірняя» (слова Тараса Шевченка)[12].

За один місяць до Шевченківського свята у тому ж залі «Трансільванія» відбулася музична вечірка, під час якої Ілько Гаврилюк продемонстрував оригінальну бандуру, яку виготовив український емігрант Іван Усенко. Всередині бандури у мозаїчному колі був зображений великий Тризуб, внизу — портрети історичних постатей, а верх грифа був виготовлений у формі голови козака з довгими вусами та «оселедцем»[12].

В Шабо та Аккермані

У 1920—1930-х роках жив у Шабо[13]. 1929 року — один із керівників публічної бібліотеки в селі[14], організовував у Шабо театральні вистави[15][13]. 1925 року брав участь у виборах в сільськогосподарську палату Четатя-Албе від «Об'єднаної опозиції»[16]. До 1932 року був членом тимчасової комісії повіту Четатя-Албе[17].

1936 року за сприяння Ілька Гаврилюка в Аккермані створили місцеве товариство «Просвіта»[13]. Того ж 1936 року Ілько зустрічався з львівським журналістом Романом Голіяном, який згодом опублікував історію української громади Бесарабії, а зокрема Шабо та Аккермана, у серії статей «Басарабія — забута країна» — часопис «Діло», Львів[18].

Гаврилюк був примаром комуни Шабо — за інформацією від Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції. Про це Порохівський писав 1941 року в листі Міністру внутрішніх справ Румунії, коли пропонував Гаврилюка у склад комітету української еміграції[19].

Представник українців Бесарабії у парламенті

1932 року Ілька обрали послом у парламент Румунії як представника Бесарабії[20][21][22] — від Націонал-цараністської партії[23] (НЦП; з рум. Partidul Național-Țărănesc — укр. Націонал-селянська партія). НЦП підтримувала збереження демократично-конституційного режиму, в контексті зростання фашистських тоталітарних тенденцій в Румунії, та виступала за захист національних меншин[24].

Ілько став першим українським послом від Бесарабії[25].

У 19351936 роках неодноразово виступав на зібраннях Націонал-цараністської партії Четатя-Албе та закликав людей об'єднуватися, аби захистити країну від диктатури. «Диктаторський режим означає повне розорення селян і повне викорінення громадянських прав»[26]. Частина програми НЦП, на якій наголошував Гаврилюк, — викладання в школах рідною для селян мовою[27].

31 травня 1936 року взяв участь у великому з'їзді НЦП Четатя-Албе[28].

1937 року став депутатом жудеця Четатя-Албе[29].

Друга світова війна

Представник українців у партії короля

1939 року, коли король Румунії заборонив усі політичні партії, окрім новоствореного «Фронту національного відродження», Гаврилюк увійшов у цю партію як представник українців[30][31].

У жовтні 1939 року разом із В. Залозецьким та Г. Алексієвичем отримав від Н. Оттеску, міністра внутрішніх справ Румунії, повноваження заснувати організацію, яка представлятиме українську громаду в Румунії — для культурних, економічних і соціальних цілей[32]. «Українську національну громаду» заснували в квітні 1940 року[33].

Виступ Ілька Гаврилюка перед королем Румунії, під час святкування Хрещення Господнього в Кишиневі, 1940

1940 року, під час святкування Хрещення Господнього, виступав із вітальними словами перед королем Румунії в Кишиневі — як представник української громади[34][35].

У 1939—1940 роках разом з іншими депутатами-українцями вів переговори з урядом Румунії, аби українці мали мінімальні права на освіту українською мовою[2]. Лише у квітні 1940 року українцям дозволили запровадити навчання української мови 4 години тижнево і 2 години релігії рідною мовою. Втіленню планів завадила совєтська окупація в червні 1940-го[33].

Часопис «Життя»

1941 року румунська влада надала українській національній меншості деякі культурні права[36], і Ілько Гаврилюк у Бухаресті почав випускати «часопис українців у Румунії» під назвою «Життя» (1941—1942)[37]. Перший випуск — 12 січня 1941 року[38], до редакційної колегії входили також О. Турашко та М. Ковалевський[39]. 1942 року почалися проблеми з виданням газети[40].

Останні роки

1941 року виступав у Бухаресті на молебні за українськими героями[41].

Підтримував зв'язки з Андрієм Лівицьким — Президентом УНР в екзилі (1926—1954). Так, згідно записам спецрозвідки Румунії, на початку нового 1943 року Гаврилюк отримав лист від Лівицького, в якому той дякував за адресовані йому вітання з нагоди Нового року, а також передав добрі побажання українській громаді в Румунії та наголосив, що 1943 рік матиме вирішальне значення для майбутнього України[11].

Подальша доля невідома.

Особисте життя

Був одружений на Марії Гаврилюк. 1922 року в подружжя народилася донька Інна. 1933 року Марія подала позов у суд Четатя-Албе на розлучення[42].

Творчість

«З днів лихоліття», 1940, Бухарест

Літературну діяльність розпочав 1910 року[43]. У доробку Гаврилюка — реалістичні п’єси, повісті та збірки оповідань. Аматорська трупа при «Українській хаті» ставила на сцені його одноактівки, серед них — «До нового життя» та «Сліпий»[2].

Окрім того, Гаврилюк написав драму «Молоді парості»[44][45]. 21 листопада «Просвітянська Хата» м. Радивилів на Волині зіграла виставу за драмою в селі Бугаївці[1].

Оповідання

Нариси-спогади

  • «Незабутній. Пам’яті Івана Липи» (Каліш, 1926)
  • «Четвертий універсал» («ЛНВ», 1928, ч. 1)
  • «Велетень духа. Пам’яті Симона Петлюри» (Чернівці, 1928)
  • «Тернистим шляхом. Спогади з визвольних змагань» (Чернівці, 1929)
  • «З величнього минулого» // «За державність» (Каліш, 1929, вип. 1)
  • «Другий військовий з’їзд» // «Збірник пам’яти Симона Петлюри» (Прага, 1930)[2]

Див. також

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Новинки з Радивилівщини // Наш прапор, №132 від 01.12.1937
  2. 2,00 2,01 2,02 2,03 2,04 2,05 2,06 2,07 2,08 2,09 2,10 2,11 2,12 2,13 2,14 2,15 2,16 2,17 2,18 Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
  3. Ілько Гаврилюк: Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви). — с. 26 — Бухарест : Життя, 1940.
  4. Теофіл Рендюк: Українська військова та політична еміграція в. Румунії у міжвоєнний період: невідомі сторінки історії діаспори — Україна дипломатична. - 2011. - Вип. 12. - c. 943
  5. 5,0 5,1 Качкан В. Посланник на ниву слова (Iван Липа в освiтленнi нових iсторичних джерел та матерiалiв). С. 182-202
  6. Одеса літературна // Металеві дні, №6. 1930
  7. Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд — Нова Рада, № 56 від 06.06.1917, с. 2
  8. Другий Всеукраїнський Військовий 3'ізд — Нова Рада, № 62 від 13.06.1917, с. 2
  9. 9,0 9,1 Оголошення Універсалу і українська маніфестація 12 червня. — Нова Рада. №63 від 14.06.1917
  10. Власенко, В. М. Перша конференція української еміграції у Румунії (до 85-річчя з дня заснування Громадсько-допомогового комітету української еміграції у Румунії) // Українознавство — 2008: Календар-щорічник / Упорядн. В. Піскун, А. Ціпко, О. Щербатюк. - К.: Укр. центр духовн. культури, 2007. - С. 172—178.
  11. 11,0 11,1 Гузун, 2013. — с. 280
  12. 12,0 12,1 12,2 Валерій Власенко: Шевченківські свята міжвоєнної української еміграції в Бухаресті — Суми, 2014
  13. 13,0 13,1 13,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
  14. Tribunalul Cetatea-Albă, secția I // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70
  15. Українці в Бесарабії — Діло, № 270 від 29.11.1936, с. 4
  16. Dizidentă in organizaţia liberală din Cetatea-Alba – Lupta, august 1925 (Anul 4, nr. 1094-1118)1925-08-21 / nr. 1108 — Arcanum
  17. Monitorul Oficial — Partea 1 // 1932-07-21, nr. 169
  18. Каруник К. Д.: Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років —Лінгвістичні дослідження, 2020
  19. Гузун, 2013. — с. 197
  20. Народня справа, № 32, 7 серпня 1932
  21. Українські парламентарі в Румунії — Діло, № 173 від 07.08.1932, с. 5
  22. З наших справ // Рада (Львів), №18, 07.08.1932 — Arcanum
  23. Після румунських виборів — Діло, № 172 від 06.08.1932, с. 1
  24. National Peasants' Party — стаття в Англійській Вікіпедії
  25. З наших справ — Рада (Львів), №18 від 07.08.1932, с. 3
  26. Congresul partidului national-tărănesc din juletul Cetatea Albă — Dreptatea, 1936-05-08 / nr. 2561 — Arcanum
  27. Marea întrunire national-taranista din oraşul Cetatea ALba — Dreptatea, noiembrie 1935 (Anul 9, nr. 2416-2439) 1935-11-17 / nr. 2429 —Arcanum
  28. Impunătorul congres al organizaţiei din Cetatea-Alba – Dreptatea, 1936-06-12 / nr. 2586 — Arcanum
  29. Nouii consilieri ai judeţului Cetatea-Albă — Curentul, august 1937 (Anul 10, nr. 3412-3442)1937-08-04 / nr. 3415
  30. România – Provincie 1939 (Anul 2, nr. 481-495) 1939-10-09 / nr. 489
  31. Az ukrán kisebbség is csatlakozott a Nemzeti Újjászületés Frontjához — Magyar Lapok, 1939-10-08 / 222. szám
  32. Autorizarea constituirii organizaţiei ucrainiene – Curentul, 1939-10-08 / nr. 4188
  33. 33,0 33,1 Нарис історії права Буковини і Басарабії // Записки наукового товариства імені Шевченка, №199, 1986
  34. Landwirtschaftliche Blätter // 1940-01-14 / nr. 3
  35. Cuvântarea d-lui Ilie Gavriliuc, reprezentantul minorităţii ucrainiene — România - Capitala, 1940-01-09 / nr. 578
  36. Українці в Румунії — Енциколопедія історії України
  37. Життя, №2 від 26.01.1942
  38. З інших країн // Голос, №3, 10.02.1941 — с. 3
  39. Український вісник, № 3, 01.02.1941, с. 6
  40. Гузун, 2013. — с. 406
  41. Молебінь у Букарешті з нагоди заняття Києва й Полтави — Життя, № 2 від 26.01.1942
  42. GREFA TRIBUNALULUI CETATEA ALBA, SE. I-a EXTRACT Nr. 25919 // Universul 1933-11-08 / nr. 306
  43. Ілько Гаврилюк: Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви) — Бухарест : Життя, 1940., переглянуто 19 січня 2024
  44. Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II) . — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 331-351
  45. Ілько Гаврилюк: Влада темного (1933, Чернівці), с. 127
  46. Нові книжки й журнали — Діло, № 274 від 06.12.1931, с. 6
  47. Нові книжки й журнали — Діло, № 172 від 04.08.1929, с. 5
  48. Нові книжки й журнали — Діло, № 133, 18.06.1929, с. 6

Посилання