Гаврилюк Ілько Іванович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
(Не показано 45 проміжних версій цього користувача) | |||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
{{Особа | {{Особа | ||
|фото = Гаврилюк Ілько Іванович.jpg | |фото = Гаврилюк Ілько Іванович.jpg | ||
|ім'я = Ілько Іванович Гаврилюк<br/>{{lang-ro| | |ім'я = Ілько Іванович Гаврилюк<br/>{{lang-ro|Ilie Gavriliuc}} | ||
|дата народження = [[ | |дата народження = [[1888]]<ref name=":9" /> | ||
|місце народження = | |місце народження = село Опарипси, Волинь<ref name=":9" /><ref name=":7" /> | ||
|дата смерті = після [[ | |дата смерті = після [[1960]] | ||
|місце смерті = | |місце смерті = Румунія | ||
|діяльність = громадсько-політичний діяч | |діяльність = громадсько-політичний діяч, письменник | ||
|національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]] | |національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]] | ||
}} | }} | ||
}} | }} | ||
'''Ілько Іванович Гаврилюк''' ({{Нар}} [[ | '''Ілько Іванович Гаврилюк''' ({{Нар}} [[1888]], с. Опарипси, Волинь — {{Пом}} після [[1960]], Румунія) — український письменник та громадсько-політичний діяч, просвітянин, редактор. Провідник бесарабських українців у 1920—1930-х роках. | ||
Жив у [[Шабо]] в [[1920-ті|1920]]—[[1930-ті|1930-х]] роках. За його сприяння в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] [[1936|1936 року]] відкрили [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]]. З [[1932|1932 року]] — посол від Бесарабії в румунському парламенті (від Націонал-цараністської партії). | |||
== Життєпис == | ==Життєпис== | ||
=== Громадська діяльність на Півдні України === | ===Ранні роки=== | ||
Народився [[1888|1888 року]] в селі Опарипси на Волині в сім'ї селян<ref name=":9">''Вінцковський Тарас'': [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=elib_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21COLORTERMS=0&S21STR=0016041 Ілько Гаврилюк: одеський публіцист та політик на хвилі революційного поступу] // Південний захід. Одесика : історико-краєзнавчий науковий альманах. – Одеса : Друкарський дім, 2010. – Вип. 10. – С. 217-229. – 0,62 д. а.</ref>. Деякі джерела помилково<ref name=":8" /> приписують місце народження — Болград на Бесарабії<ref name=":2" />. Однак у власних спогадах «З днів лихоліття» ([[1940]], Чернівці) Гаврилюк пише про рідну Волинь:<blockquote>Які рідні звуки!.. Згадалося село ''на рідній Волині'', луки за селом, і ніби бачив себе босим хлопчиком серед товаришів, коли носився на випередки з вітром...<ref>{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/|назва=Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви). — с. 26|автор=Ілько Гаврилюк|видавництво=Життя|місце=Бухарест|рік=1940}}</ref></blockquote> | |||
Окрім того, про Ілька Гаврилюка та його рідне село Опарипсів на Волині згадували [[1937|1937 року]] в львівській газеті «Наш прапор»<ref name=":7" />: | |||
<gallery mode="packed" heights="250" caption=""> | |||
Замітка про Ілька Гаврилюка (Наш прапор, 1937).jpg | |||
</gallery> | |||
Мав брата Михайла<ref>Теофіл Рендюк: [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/ukrdip_2011_12_204.pdf Українська військова та політична еміграція в. Румунії у міжвоєнний період: невідомі сторінки історії діаспори] — Україна дипломатична. - 2011. - Вип. 12. - c. 943</ref>. | |||
===Громадська діяльність на Півдні України=== | |||
На початку XX століття жив на Півдні України, а саме в [[Одеса|Одесі]] та Херсоні. Брав активну участь в українських громадських організаціях «Просвіта» та «Український клуб»<ref name=":2">[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006</ref>. | |||
====«Українська хата»==== | |||
[[Файл:Гаврилюк на відкритті «Української Хати».jpg|міні|праворуч|250px|Гаврилюк на відкритті «Української хати», [[1913]]]] | [[Файл:Гаврилюк на відкритті «Української Хати».jpg|міні|праворуч|250px|Гаврилюк на відкритті «Української хати», [[1913]]]] | ||
[[1913|1913 року]] Iлька Гаврилюка обрали на посаду Товариша голови у товаристві «Українська хата» в [[Одеса|Одесі]] — цю просвітницьку інституцію створив Іван Липа після закриття одеської «Просвіти» [[1912|1912 року]]<ref name=":3" />. [[1914|1914 року]] Ілько став головою «Української хати»<ref name=":2" />. Цього ж року організація була закрита<ref name=":3">''Качкан В.'' [https://nz.lviv.ua/archiv/2010-1-2/25.pdf Посланник на ниву слова (Iван Липа в освiтленнi нових iсторичних джерел та матерiалiв)]. С. 182-202 </ref>. | |||
[[ | ==== Редактор українських часописів==== | ||
[[Файл:Основа (журнал, Одеса, 1915).jpg|міні|200px|праворуч|Обкладинка журналу «Основа», 1915]] | |||
Ілько друкувався у газеті «Тавричанин» (Сімферополь). Редагував українськомовний журнал «Основа» (Одеса, [[1915]])<ref name=":2" />, який заборонили видавати вже після 3-го номеру. Причиною заборони стало оповідання «Мій сон», в якому російських окупантів на Галичині називали іудами, чорними круками, насильниками тощо та загалом критикувалися їхні дії<ref>[https://libraria.ua/issues/1233/98635/?PageNumber=73&ArticleId=3394631&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Одеса літературна] // Металеві дні, №6. 1930</ref>. | |||
[[1916|1916 року]] мобілізований в російську армію. Служив у гідротехнічному загоні під Катеринославом (Дніпро). [[1917|1917 року]] після Лютневої революції повернувся в Одесу<ref name=":2" />. | |||
Був залучений у роботу різних українських структур. Редагував газету «Українське слово» (Одеса), друкувався у газеті «Наше життя» (Херсон) та інших виданнях Півдня України<ref name=":2" />. | Був залучений у роботу різних українських структур. Редагував новостворену газету «Українське слово» (Одеса), друкувався у газеті «Наше життя» (Херсон) та інших виданнях Півдня України<ref name=":2" />. | ||
=== Українські визвольні змагання === | ===Українські визвольні змагання=== | ||
====2-й Всеукраїнський військовий з’їзд==== | |||
Ілько був членом одеської Української військової ради, через що його делегували на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві в червні [[1917|1917 року]]<ref name=":2" />. [[5 червня]] 1917 року<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44642/?PageNumber=1&ArticleId=1683080 Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд — Нова Рада, № 56 від 06.06.1917, с. 2]</ref>, у перший день з'їзду<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44560/?PageNumber=2&ArticleId=1679639&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Другий Всеукраїнський Військовий 3'ізд — Нова Рада, № 62 від 13.06.1917, с. 2]</ref>, Ілька обрали членом Президії Центральної Ради<ref name=":0" />. | Ілько був членом одеської Української військової ради, через що його делегували на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві в червні [[1917|1917 року]]<ref name=":2" />. [[5 червня]] 1917 року<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44642/?PageNumber=1&ArticleId=1683080 Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд — Нова Рада, № 56 від 06.06.1917, с. 2]</ref>, у перший день з'їзду<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44560/?PageNumber=2&ArticleId=1679639&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Другий Всеукраїнський Військовий 3'ізд — Нова Рада, № 62 від 13.06.1917, с. 2]</ref>, Ілька обрали членом Президії Центральної Ради<ref name=":0" />. | ||
На з'їзді Ілько Гаврилюк виступив з ідеєю закладення підвалин українського війська для захисту майбутньої незалежної України<ref name=":2" />. | На з'їзді Ілько Гаврилюк виступив з ідеєю закладення підвалин українського війська для захисту майбутньої незалежної України<ref name=":2" />. | ||
[[12 червня]] 1917 року брав участь у проголошенні Першого Універсалу Української Центральної Ради як член Президії Центральної Ради<ref name=":0">[https://libraria.ua/issues/921/44687/?PageNumber=1&ArticleId=1684814&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Оголошення Універсалу і українська маніфестація 12 червня. — Нова Рада. №63 від 14.06.1917]</ref>. | ====Проголошення I Універсалу УЦР==== | ||
[[12 червня]] [[1917|1917 року]] брав участь у проголошенні Першого Універсалу Української Центральної Ради як член Президії Центральної Ради<ref name=":0">[https://libraria.ua/issues/921/44687/?PageNumber=1&ArticleId=1684814&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Оголошення Універсалу і українська маніфестація 12 червня. — Нова Рада. №63 від 14.06.1917]</ref>. | |||
У грудні 1917 року Ілька обрали делегатом Всеросійських установчих зборів. Проте коли він приїхав до Києва, то почав працювати в УЦР. Під час обстрілу Києва більшовиками отримав легке поранення. Пізніше перебував на кількох офіційних посадах на Херсонщині як представник українського уряду. Певний час входив до УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів). Брав участь в Антигетьманському повстанні 1918 року<ref name=":2" />. | У грудні 1917 року Ілька обрали делегатом Всеросійських установчих зборів. Проте коли він приїхав до Києва, то почав працювати в УЦР. Під час обстрілу Києва більшовиками отримав легке поранення. Пізніше перебував на кількох офіційних посадах на Херсонщині як представник українського уряду. Певний час входив до УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів). Брав участь в Антигетьманському повстанні 1918 року<ref name=":2" />. | ||
=== У Королівстві Румунія === | ===У Королівстві Румунія=== | ||
Після того як УНР втратила незалежність, Ілько у [[1920-ті|1920-х роках]] емігрував у Королівство Румунія. З [[1923|1923 року]] входив у об’єднавчий «Національний центр» еміграції в Румунії<ref>''Власенко, В. М.'' [https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/24799/1/Vlasenko-konferentsiya.pdf Перша конференція української еміграції у Румунії (до 85-річчя з дня заснування Громадсько-допомогового комітету української еміграції у Румунії)] // Українознавство — 2008: Календар-щорічник / Упорядн. В. Піскун, А. Ціпко, О. Щербатюк. - К.: Укр. центр духовн. культури, 2007. - С. 172—178.</ref><ref name=":2" />. Очолював Культурно-видавничу секцію Комітету допомоги українським емігрантам у Румунії<ref name=":5">Гузун, 2013. — с. 280</ref>. | |||
==== Шевченківські свята ==== | ====Шевченківські свята==== | ||
Відвідував щорічні Шевченківські свята, які влаштовували у Бухаресті<ref name=":4" />. [[1928|1928 року]] на Шевченківському святі виступив на бандурі, на концерті в залі «Трансільванія». Ілько Гаврилюк виконав пісню «Ой кряче, кряче та чорненький ворон» (музика Миколи Лисенка), вальси «Троянди» і «Мрії» та думу «Зоре моя вечірняя» (слова Тараса Шевченка)<ref name=":4">Валерій Власенко: [https://core.ac.uk/download/pdf/324223132.pdf ''Шевченківські свята міжвоєнної української еміграції'' в ''Бухаресті''] — Суми, 2014</ref>. | Відвідував щорічні Шевченківські свята, які влаштовували у Бухаресті<ref name=":4" />. [[1928|1928 року]] на Шевченківському святі виступив на бандурі, на концерті в залі «Трансільванія». Ілько Гаврилюк виконав пісню «Ой кряче, кряче та чорненький ворон» (музика Миколи Лисенка), вальси «Троянди» і «Мрії» та думу «Зоре моя вечірняя» (слова Тараса Шевченка)<ref name=":4">Валерій Власенко: [https://core.ac.uk/download/pdf/324223132.pdf ''Шевченківські свята міжвоєнної української еміграції'' в ''Бухаресті''] — Суми, 2014</ref>. | ||
За один місяць до Шевченківського свята у тому ж залі «Трансільванія» відбулася музична вечірка, під час якої Ілько Гаврилюк продемонстрував оригінальну бандуру, яку виготовив український емігрант Іван Усенко. Всередині бандури у мозаїчному колі був зображений великий Тризуб, внизу — портрети історичних постатей, а верх грифа був виготовлений у формі голови козака з довгими вусами та «оселедцем»<ref name=":4" />. | За один місяць до Шевченківського свята у тому ж залі «Трансільванія» відбулася музична вечірка, під час якої Ілько Гаврилюк продемонстрував оригінальну бандуру, яку виготовив український емігрант Іван Усенко. Всередині бандури у мозаїчному колі був зображений великий Тризуб, внизу — портрети історичних постатей, а верх грифа був виготовлений у формі голови козака з довгими вусами та «оселедцем»<ref name=":4" />. | ||
==== В Шабо та Аккермані ==== | ====В Шабо та Аккермані==== | ||
У | У [[1920-ті|1920]]—[[1930-ті|1930-х]] роках жив у [[Шабо]]<ref name=":1">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>. [[1929|1929 року]] — один із керівників публічної бібліотеки в селі<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1930_03_Part2/?query=Gavriliuc&pg=1468&layout=s Tribunalul Cetatea-Albă, secția I] // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70</ref>, організовував у Шабо театральні вистави<ref>[https://libraria.ua/issues/192/20326/?PageNumber=4&ArticleId=754991&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Українці в Бесарабії — Діло, № 270 від 29.11.1936, с. 4]</ref><ref name=":1" />. [[1925|1925 року]] брав участь у виборах в сільськогосподарську палату [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]] від «Об'єднаної опозиції»<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Lupta_1925_08/?query=I+Gavriliuc&pg=54&layout=s Dizidentă in organizaţia liberală din Cetatea-Alba] – Lupta, august 1925 (Anul 4, nr. 1094-1118)1925-08-21 / nr. 1108 — Arcanum</ref>. До [[1932|1932 року]] був членом тимчасової комісії повіту Четатя-Албе<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1932_07_Part1/?query=%C8%98aba+Gavriliuc&pg=329&layout=s Monitorul Oficial] — Partea 1 // 1932-07-21, nr. 169</ref>. | ||
Того ж 1936 року Ілько зустрічався з львівським журналістом Романом Голіяном, який згодом опублікував історію української громади Бесарабії, а зокрема Шабо та Аккермана, у серії статей «<nowiki/>[[Басарабія — забута країна]]<nowiki/>» — часопис «Діло», Львів<ref>''Каруник К. Д.'': [http://journals.hnpu.edu.ua/index.php/lingvistics/article/view/3050/3077 Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років] —Лінгвістичні дослідження, 2020</ref>. | [[1936|1936 року]] за сприяння Ілька Гаврилюка в Аккермані створили місцеве [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]]<ref name=":1" />. Того ж 1936 року Ілько зустрічався з львівським журналістом Романом Голіяном, який згодом опублікував історію української громади Бесарабії, а зокрема Шабо та Аккермана, у серії статей «<nowiki/>[[Басарабія — забута країна]]<nowiki/>» — часопис «Діло», Львів<ref>''Каруник К. Д.'': [http://journals.hnpu.edu.ua/index.php/lingvistics/article/view/3050/3077 Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років] —Лінгвістичні дослідження, 2020</ref>. | ||
==== | Гаврилюк був примаром комуни Шабо — за інформацією від Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції. Про це Порохівський писав [[1941|1941 року]] в листі Міністру внутрішніх справ Румунії, коли пропонував Гаврилюка у склад комітету української еміграції<ref>Гузун, 2013. — с. 197</ref>. | ||
[[1932|1932 року]] | |||
====Представник українців Бесарабії у парламенті==== | |||
[[1932|1932 року]] Ілька обрали послом у парламент Румунії як представника Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1314/109288/?PageNumber=5&ArticleId=3701215&Search=%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96 Народня справа, № 32, 7 серпня 1932]</ref><ref>[https://libraria.ua/issues/192/23054/?PageNumber=5&ArticleId=846884&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Українські парламентарі в Румунії — Діло, № 173 від 07.08.1932, с. 5]</ref><ref>[https://libraria.ua/issues/1311/107741/?PageNumber=3&ArticleId=3631427&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З наших справ] // Рада (Львів), №18, 07.08.1932 — Arcanum</ref> — від Націонал-цараністської партії<ref>[https://libraria.ua/issues/192/23062/?PageNumber=1&ArticleId=847127&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Після румунських виборів — Діло, № 172 від 06.08.1932, с. 1]</ref> (НЦП; з {{Lang-ro|Partidul Național-Țărănesc}} — {{Lang-uk|Націонал-селянська партія}}). НЦП підтримувала збереження демократично-конституційного режиму, в контексті зростання фашистських тоталітарних тенденцій в Румунії, та виступала за захист національних меншин<ref>[[wikipedia:National_Peasants'_Party|National Peasants' Party]] — стаття в Англійській Вікіпедії</ref>. | |||
Ілько став першим українським послом від Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1311/107741/?PageNumber=3&ArticleId=3631427&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З наших справ — Рада (Львів), №18 від 07.08.1932, с. 3]</ref>. | Ілько став першим українським послом від Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1311/107741/?PageNumber=3&ArticleId=3631427&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З наших справ — Рада (Львів), №18 від 07.08.1932, с. 3]</ref>. | ||
Рядок 58: | Рядок 78: | ||
</gallery> | </gallery> | ||
У [[1935]]—[[1936|1936 роках]] неодноразово виступав на зібраннях Націонал-цараністської партії Четатя-Албе та закликав людей об'єднуватися, аби захистити країну від диктатури | У [[1935]]—[[1936|1936 роках]] неодноразово виступав на зібраннях Націонал-цараністської партії Четатя-Албе та закликав людей об'єднуватися, аби захистити країну від диктатури: «Диктаторський режим означає повне розорення селян і повне викорінення громадянських прав»<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Dreptatea_1936_05/?query=I+Gavriliuc&pg=30&layout=s Congresul partidului national-tărănesc din juletul Cetatea Albă] — Dreptatea, 1936-05-08 / nr. 2561 — Arcanum</ref>. Частина програми НЦП, на якій наголошував Гаврилюк, — викладання в школах рідною для селян мовою<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Dreptatea_1935_11/?query=I+Gavriliuc&pg=54&layout=s Marea întrunire national-taranista din oraşul Cetatea ALba] — Dreptatea, noiembrie 1935 (Anul 9, nr. 2416-2439) 1935-11-17 / nr. 2429 —Arcanum</ref>. | ||
[[31 травня]] 1936 року взяв участь у великому з'їзді НЦП Четатя-Албе<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Dreptatea_1936_06/?query=%22Gr+Sereda%22&pg=38&layout=s Impunătorul congres al organizaţiei din Cetatea-Alba] – Dreptatea, 1936-06-12 / nr. 2586 — Arcanum</ref>. | [[31 травня]] 1936 року взяв участь у великому з'їзді НЦП Четатя-Албе<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Dreptatea_1936_06/?query=%22Gr+Sereda%22&pg=38&layout=s Impunătorul congres al organizaţiei din Cetatea-Alba] – Dreptatea, 1936-06-12 / nr. 2586 — Arcanum</ref>. | ||
Рядок 64: | Рядок 84: | ||
[[1937|1937 року]] став депутатом жудеця [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]]<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Curentul_1937_08/?query=Gavriliuc+&pg=40&layout=s Nouii consilieri ai judeţului Cetatea-Albă] — Curentul, august 1937 (Anul 10, nr. 3412-3442)1937-08-04 / nr. 3415</ref>. | [[1937|1937 року]] став депутатом жудеця [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]]<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Curentul_1937_08/?query=Gavriliuc+&pg=40&layout=s Nouii consilieri ai judeţului Cetatea-Albă] — Curentul, august 1937 (Anul 10, nr. 3412-3442)1937-08-04 / nr. 3415</ref>. | ||
=== Друга світова війна === | === Друга світова війна=== | ||
====Представник українців у партії короля==== | |||
[[1939|1939 року]], коли король Румунії заборонив усі політичні партії, окрім новоствореного «Фронту національного відродження», Гаврилюк увійшов у цю партію як представник українців<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Romania_1939_10_a_Provincie/?query=Gavriliuc&pg=115&layout=s România – Provincie] 1939 (Anul 2, nr. 481-495) 1939-10-09 / nr. 489</ref><ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MagyarLapok_1939_4/?query=Gavriiuc&pg=69&layout=s Az ukrán kisebbség is csatlakozott a Nemzeti Újjászületés Frontjához] — Magyar Lapok, 1939-10-08 / 222. szám</ref><ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/NeamulRomanesc_1939_C_10/?pg=25&layout=s Incadrarea minorității ucrainene in "Frontul Renașterii Naționale"] // Neamul Românesc, № 223 від 1939-10-08</ref>. | |||
У жовтні 1939 року разом із В. Залозецьким та Г. Алексієвичем отримав від Н. Оттеску, міністра внутрішніх справ Румунії, повноваження заснувати організацію, яка представлятиме українську громаду в Румунії — для культурних, економічних і соціальних цілей<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Curentul_1939_10/?query=Gavriliuc&pg=75&layout=s Autorizarea constituirii organizaţiei ucrainiene] – Curentul, 1939-10-08 / nr. 4188</ref>. «Українську національну громаду» заснували в квітні [[1940|1940 року]]<ref name=":6">[https://libraria.ua/issues/1293/104343/?PageNumber=154 Нарис історії права Буковини і Басарабії] // Записки наукового товариства імені Шевченка, №199, 1986</ref>. | |||
[[Файл:Виступ Ілька Гаврилюка.jpg|міні|праворуч|300px|Виступ Ілька Гаврилюка перед королем Румунії, під час святкування Хрещення Господнього в Кишиневі, [[1940]]]] | |||
1940 року, під час святкування Хрещення Господнього, виступав із вітальними словами перед королем Румунії в Кишиневі — як представник української громади<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/LandwirtschaftlicheBlatterFurSiebenburgen_1940/?query=Gavriliuc&pg=42&layout=s Landwirtschaftliche Blätter] // 1940-01-14 / nr. 3</ref><ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Romania_1940_01_a_Capitala/?query=%22Ilie+Gavriliuc%22&pg=122&layout=s Cuvântarea d-lui Ilie Gavriliuc, reprezentantul minorităţii ucrainiene] — România - Capitala, 1940-01-09 / nr. 578</ref>. | |||
У 1939—1940 роках разом з іншими депутатами-українцями вів переговори з урядом Румунії, аби українці мали мінімальні права на освіту українською мовою<ref name=":2" />. Лише у квітні 1940 року українцям дозволили запровадити навчання української мови 4 години тижнево і 2 години релігії рідною мовою. Втіленню планів завадила совєтська окупація в червні 1940-го<ref name=":6" />. | |||
====Часопис «Життя»==== | |||
[[1941|1941 року]] румунська влада надала українській національній меншості деякі культурні права<ref>[https://web.archive.org/web/20211204082331/http://www.litopys.com.ua/diaspora/rumuniya/ukrayintsi-v-rumuniyi/ Українці в Румунії] — Енциколопедія історії України</ref>, і Ілько Гаврилюк у Бухаресті почав випускати «часопис українців у Румунії» під назвою «Життя» (1941—1942)<ref>[https://libraria.ua/issues/246/6663 Життя, №2 від 26.01.1942]</ref>. Перший випуск — [[12 січня]] 1941 року<ref>[https://libraria.ua/issues/220/5261/?PageNumber=3&ArticleId=359721&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З інших країн] // Голос, №3, 10.02.1941 — с. 3</ref>, до редакційної колегії входили також О. Турашко та М. Ковалевський<ref>[https://libraria.ua/issues/445/18613/?PageNumber=6&ArticleId=701851&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Український вісник, № 3, 01.02.1941, с. 6]</ref>. [[1942|1942 року]] почалися проблеми з виданням газети<ref>Гузун, 2013. — с. 406</ref>. | |||
== Творчість == | ====Останні роки==== | ||
[[1941|1941 року]] виступав у Бухаресті на молебні за українськими героями<ref>[https://libraria.ua/issues/246/6662/?PageNumber=4&ArticleId=583204&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Молебінь у Букарешті з нагоди заняття Києва й Полтави — Життя, № 2 від 26.01.1942]</ref>. | |||
Підтримував зв'язки з Андрієм Лівицьким — Президентом УНР в екзилі ([[1926]]—[[1954]]). Так, згідно записам спецрозвідки Румунії, на початку нового [[1943|1943 року]] Гаврилюк отримав лист від Лівицького, в якому той дякував за адресовані йому вітання з нагоди Нового року, а також передав добрі побажання українській громаді в Румунії та наголосив, що 1943 рік матиме вирішальне значення для майбутнього України<ref name=":5" />. | |||
Румунська влада стала дивитися на Гаврилюка неприхильно, і 1943 року він перебував на засланні в Ґалацькому повіті. 1960 року востаннє з Гаврилюком бачилася Ольга Порохівська-Андрич — донька Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції<ref name=":8">Сергій Вакуленко: [https://www.academia.edu/110186775 «Буджацький письменник Ілько Гаврилюк і синтеза східного та західного варіантів української літературної мови»] — Balázs K., Herbil E. (eds.), Dialogul slaviștilor la începutul secolului al XXI-lea, Cluj-Napoca: Casa Cărții de Știință, 2019, pp. 203-211.</ref>. | |||
Подальша доля, дата й місце смерті невідомі. | |||
==Особисте життя == | |||
Був одружений на Марії Гаврилюк. [[1922|1922 року]] в подружжя народилася донька Інна. [[1933|1933 року]] Марія подала позов у суд Четатя-Албе на розлучення<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Universul_1933_11/?query=%C8%98aba+Gavriliuc&pg=86&layout=s GREFA TRIBUNALULUI CETATEA ALBA, SE. I-a EXTRACT Nr. 25919] // Universul 1933-11-08 / nr. 306</ref>. | |||
==Творчість== | |||
[[Файл:З днів лихоліття.jpg|міні|праворуч|200px|«З днів лихоліття», 1940, Бухарест]] | |||
Літературну діяльність розпочав [[1910|1910 року]]<ref>{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/|назва=Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви)|автор=Ілько Гаврилюк|видавництво=Життя|місце=Бухарест|рік=1940|дата-доступу=19 січня 2024}}</ref>. У доробку Гаврилюка — реалістичні п’єси, повісті та збірки оповідань. Аматорська трупа при «Українській хаті» ставила на сцені його одноактівки, серед них — «До нового життя» та «Сліпий»<ref name=":2" />. | Літературну діяльність розпочав [[1910|1910 року]]<ref>{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/|назва=Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви)|автор=Ілько Гаврилюк|видавництво=Життя|місце=Бухарест|рік=1940|дата-доступу=19 січня 2024}}</ref>. У доробку Гаврилюка — реалістичні п’єси, повісті та збірки оповідань. Аматорська трупа при «Українській хаті» ставила на сцені його одноактівки, серед них — «До нового життя» та «Сліпий»<ref name=":2" />. | ||
=== Оповідання === | Окрім того, Гаврилюк написав драму «Молоді парості»<ref>[http://litopys.org.ua/encycl/euii027.htm Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II)] . — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 331-351</ref><ref>Ілько Гаврилюк: [https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=9468 Влада темного] (1933, Чернівці), с. 127</ref>. 21 листопада «Просвітянська Хата» м. Радивилів на Волині зіграла виставу за драмою в селі Бугаївці<ref name=":7">[https://libraria.ua/issues/1313/108304/?PageNumber=2&ArticleId=3648754&Search=%22%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%20%D1%81%D1%83%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B0%22 Новинки з Радивилівщини] // Наш прапор, №132 від 01.12.1937</ref>. | ||
===Оповідання=== | |||
* «Контрасти», «Малюнок життя» (Одеса, 1918)<ref name=":2" /> | *«Контрасти», «Малюнок життя» (Одеса, 1918)<ref name=":2" /> | ||
* «Наболілі душі» (Чернівці, 1923)<ref name=":2" /> | *«Наболілі душі» (Чернівці, 1923)<ref name=":2" /> | ||
* «З часів боротьби» (Каліш, 1931)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22840/?PageNumber=6&ArticleId=841448&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 274 від 06.12.1931, с. 6]</ref><ref name=":2" /> | *[https://diasporiana.org.ua/memuari/6243-gavrilyuk-i-z-chasiv-borotbi/ «З часів боротьби»] (Каліш, 1931)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22840/?PageNumber=6&ArticleId=841448&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 274 від 06.12.1931, с. 6]</ref><ref name=":2" /> | ||
* «Влада темного» (Чернівці, 1933)<ref name=":2" /> | *[https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=9468 «Влада темного»] (Чернівці, 1933)<ref name=":2" /> | ||
* «Тернистим шляхом» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22567/?PageNumber=5&ArticleId=834078&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 172 від 04.08.1929, с. 5]</ref> | *«Тернистим шляхом» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22567/?PageNumber=5&ArticleId=834078&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 172 від 04.08.1929, с. 5]</ref> | ||
* «В темну далечінь» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22314/?PageNumber=6&ArticleId=826921&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 133, 18.06.1929, с. 6]</ref> | *«В темну далечінь» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22314/?PageNumber=6&ArticleId=826921&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 133, 18.06.1929, с. 6]</ref> | ||
* [https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/ «З днів лихоліття. На емігрантські мотиви»] (12 етюдів із передмовою М. Ковалевського, Бухарест, 1940)<ref name=":2" /> | *[https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/ «З днів лихоліття. На емігрантські мотиви»] (12 етюдів із передмовою М. Ковалевського, Бухарест, 1940)<ref name=":2" /> | ||
=== Нариси-спогади === | ===Нариси-спогади=== | ||
* «Незабутній. Пам’яті Івана Липи» (Каліш, 1926) | *«Незабутній. Пам’яті Івана Липи» (Каліш, 1926) | ||
* «Четвертий універсал» («ЛНВ», 1928, ч. 1) | *«Четвертий універсал» («ЛНВ», 1928, ч. 1) | ||
* «Велетень духа. Пам’яті Симона Петлюри» (Чернівці, 1928) | *«Велетень духа. Пам’яті Симона Петлюри» (Чернівці, 1928) | ||
* «Тернистим шляхом. Спогади з визвольних змагань» (Чернівці, 1929) | *«Тернистим шляхом. Спогади з визвольних змагань» (Чернівці, 1929) | ||
* «З величнього минулого» // «За державність» (Каліш, 1929, вип. 1) | *«З величнього минулого» // «За державність» (Каліш, 1929, вип. 1) | ||
* «Другий військовий з’їзд» // «Збірник пам’яти Симона Петлюри» (Прага, 1930)<ref name=":2" /> | *«Другий військовий з’їзд» // «Збірник пам’яти Симона Петлюри» (Прага, 1930)<ref name=":2" /> | ||
== Див. також == | ==Див. також== | ||
* [[Галин Мартирій Андрійович]] | *[[Галин Мартирій Андрійович]] | ||
* [[Гетьманченко Василь Іович]] | *[[Гетьманченко Василь Іович]] | ||
* [[Середа Григорій Климович]] | *[[Середа Григорій Климович]] | ||
== Примітки == | ==Примітки== | ||
{{Примітки}} | {{Примітки}} | ||
== Посилання == | ==Посилання== | ||
* [https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006 | *''Вінцковський Тарас'': [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=elib_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21COLORTERMS=0&S21STR=0016041 Ілько Гаврилюк: одеський публіцист та політик на хвилі революційного поступу] // Південний захід. Одесика : історико-краєзнавчий науковий альманах. – Одеса : Друкарський дім, 2010. – Вип. 10. – С. 217-229. – 0,62 д. а. | ||
* Вадим Гузун: [https://diasporiana.org.ua/ukrainica/16479-hnat-porohivski-asul-ucrainean-al-serviciului-special-de-informa-ii-publica-ii-documente-scrisori-i-fotografii/ Hnat Porohivski asul ucrainean al Serviciului Special de Informaţii publicaţii, documente, scrisori şi fotografii] — Institutul de Istorie „George Bariţiu”, Клуж-Напока, 2013. — 458 с. | *[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006 | ||
* [https://libraria.ua/issues/335/221/?PageNumber=2&ArticleId=8461&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №15 від 26.10.1941, сторінка 2] | *Вадим Гузун: [https://diasporiana.org.ua/ukrainica/16479-hnat-porohivski-asul-ucrainean-al-serviciului-special-de-informa-ii-publica-ii-documente-scrisori-i-fotografii/ Hnat Porohivski asul ucrainean al Serviciului Special de Informaţii publicaţii, documente, scrisori şi fotografii] — Institutul de Istorie „George Bariţiu”, Клуж-Напока, 2013. — 458 с. | ||
* [https://libraria.ua/issues/335/240/?PageNumber=2&ArticleId=8853&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №27 від 09.11.1941, сторінка 2] | *[https://libraria.ua/issues/335/221/?PageNumber=2&ArticleId=8461&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №15 від 26.10.1941, сторінка 2] | ||
*[https://libraria.ua/issues/335/240/?PageNumber=2&ArticleId=8853&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №27 від 09.11.1941, сторінка 2] | |||
[[Категорія:Українські громадські діячі]] | [[Категорія:Українські громадські діячі]] |
Поточна версія на 20:27, 17 лютого 2024
Ілько Іванович Гаврилюк (нар. 1888, с. Опарипси, Волинь — пом. після 1960, Румунія) — український письменник та громадсько-політичний діяч, просвітянин, редактор. Провідник бесарабських українців у 1920—1930-х роках.
Жив у Шабо в 1920—1930-х роках. За його сприяння в Аккермані 1936 року відкрили товариство «Просвіта». З 1932 року — посол від Бесарабії в румунському парламенті (від Націонал-цараністської партії).
Життєпис
Ранні роки
Народився 1888 року в селі Опарипси на Волині в сім'ї селян[1]. Деякі джерела помилково[3] приписують місце народження — Болград на Бесарабії[4]. Однак у власних спогадах «З днів лихоліття» (1940, Чернівці) Гаврилюк пише про рідну Волинь:
Які рідні звуки!.. Згадалося село на рідній Волині, луки за селом, і ніби бачив себе босим хлопчиком серед товаришів, коли носився на випередки з вітром...[5]
Окрім того, про Ілька Гаврилюка та його рідне село Опарипсів на Волині згадували 1937 року в львівській газеті «Наш прапор»[2]:
Мав брата Михайла[6].
Громадська діяльність на Півдні України
На початку XX століття жив на Півдні України, а саме в Одесі та Херсоні. Брав активну участь в українських громадських організаціях «Просвіта» та «Український клуб»[4].
«Українська хата»
1913 року Iлька Гаврилюка обрали на посаду Товариша голови у товаристві «Українська хата» в Одесі — цю просвітницьку інституцію створив Іван Липа після закриття одеської «Просвіти» 1912 року[7]. 1914 року Ілько став головою «Української хати»[4]. Цього ж року організація була закрита[7].
Редактор українських часописів
Ілько друкувався у газеті «Тавричанин» (Сімферополь). Редагував українськомовний журнал «Основа» (Одеса, 1915)[4], який заборонили видавати вже після 3-го номеру. Причиною заборони стало оповідання «Мій сон», в якому російських окупантів на Галичині називали іудами, чорними круками, насильниками тощо та загалом критикувалися їхні дії[8].
1916 року мобілізований в російську армію. Служив у гідротехнічному загоні під Катеринославом (Дніпро). 1917 року після Лютневої революції повернувся в Одесу[4].
Був залучений у роботу різних українських структур. Редагував новостворену газету «Українське слово» (Одеса), друкувався у газеті «Наше життя» (Херсон) та інших виданнях Півдня України[4].
Українські визвольні змагання
2-й Всеукраїнський військовий з’їзд
Ілько був членом одеської Української військової ради, через що його делегували на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві в червні 1917 року[4]. 5 червня 1917 року[9], у перший день з'їзду[10], Ілька обрали членом Президії Центральної Ради[11].
На з'їзді Ілько Гаврилюк виступив з ідеєю закладення підвалин українського війська для захисту майбутньої незалежної України[4].
Проголошення I Універсалу УЦР
12 червня 1917 року брав участь у проголошенні Першого Універсалу Української Центральної Ради як член Президії Центральної Ради[11].
У грудні 1917 року Ілька обрали делегатом Всеросійських установчих зборів. Проте коли він приїхав до Києва, то почав працювати в УЦР. Під час обстрілу Києва більшовиками отримав легке поранення. Пізніше перебував на кількох офіційних посадах на Херсонщині як представник українського уряду. Певний час входив до УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів). Брав участь в Антигетьманському повстанні 1918 року[4].
У Королівстві Румунія
Після того як УНР втратила незалежність, Ілько у 1920-х роках емігрував у Королівство Румунія. З 1923 року входив у об’єднавчий «Національний центр» еміграції в Румунії[12][4]. Очолював Культурно-видавничу секцію Комітету допомоги українським емігрантам у Румунії[13].
Шевченківські свята
Відвідував щорічні Шевченківські свята, які влаштовували у Бухаресті[14]. 1928 року на Шевченківському святі виступив на бандурі, на концерті в залі «Трансільванія». Ілько Гаврилюк виконав пісню «Ой кряче, кряче та чорненький ворон» (музика Миколи Лисенка), вальси «Троянди» і «Мрії» та думу «Зоре моя вечірняя» (слова Тараса Шевченка)[14].
За один місяць до Шевченківського свята у тому ж залі «Трансільванія» відбулася музична вечірка, під час якої Ілько Гаврилюк продемонстрував оригінальну бандуру, яку виготовив український емігрант Іван Усенко. Всередині бандури у мозаїчному колі був зображений великий Тризуб, внизу — портрети історичних постатей, а верх грифа був виготовлений у формі голови козака з довгими вусами та «оселедцем»[14].
В Шабо та Аккермані
У 1920—1930-х роках жив у Шабо[15]. 1929 року — один із керівників публічної бібліотеки в селі[16], організовував у Шабо театральні вистави[17][15]. 1925 року брав участь у виборах в сільськогосподарську палату Четатя-Албе від «Об'єднаної опозиції»[18]. До 1932 року був членом тимчасової комісії повіту Четатя-Албе[19].
1936 року за сприяння Ілька Гаврилюка в Аккермані створили місцеве товариство «Просвіта»[15]. Того ж 1936 року Ілько зустрічався з львівським журналістом Романом Голіяном, який згодом опублікував історію української громади Бесарабії, а зокрема Шабо та Аккермана, у серії статей «Басарабія — забута країна» — часопис «Діло», Львів[20].
Гаврилюк був примаром комуни Шабо — за інформацією від Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції. Про це Порохівський писав 1941 року в листі Міністру внутрішніх справ Румунії, коли пропонував Гаврилюка у склад комітету української еміграції[21].
Представник українців Бесарабії у парламенті
1932 року Ілька обрали послом у парламент Румунії як представника Бесарабії[22][23][24] — від Націонал-цараністської партії[25] (НЦП; з рум. Partidul Național-Țărănesc — укр. Націонал-селянська партія). НЦП підтримувала збереження демократично-конституційного режиму, в контексті зростання фашистських тоталітарних тенденцій в Румунії, та виступала за захист національних меншин[26].
Ілько став першим українським послом від Бесарабії[27].
У 1935—1936 роках неодноразово виступав на зібраннях Націонал-цараністської партії Четатя-Албе та закликав людей об'єднуватися, аби захистити країну від диктатури: «Диктаторський режим означає повне розорення селян і повне викорінення громадянських прав»[28]. Частина програми НЦП, на якій наголошував Гаврилюк, — викладання в школах рідною для селян мовою[29].
31 травня 1936 року взяв участь у великому з'їзді НЦП Четатя-Албе[30].
1937 року став депутатом жудеця Четатя-Албе[31].
Друга світова війна
Представник українців у партії короля
1939 року, коли король Румунії заборонив усі політичні партії, окрім новоствореного «Фронту національного відродження», Гаврилюк увійшов у цю партію як представник українців[32][33][34].
У жовтні 1939 року разом із В. Залозецьким та Г. Алексієвичем отримав від Н. Оттеску, міністра внутрішніх справ Румунії, повноваження заснувати організацію, яка представлятиме українську громаду в Румунії — для культурних, економічних і соціальних цілей[35]. «Українську національну громаду» заснували в квітні 1940 року[36].
1940 року, під час святкування Хрещення Господнього, виступав із вітальними словами перед королем Румунії в Кишиневі — як представник української громади[37][38].
У 1939—1940 роках разом з іншими депутатами-українцями вів переговори з урядом Румунії, аби українці мали мінімальні права на освіту українською мовою[4]. Лише у квітні 1940 року українцям дозволили запровадити навчання української мови 4 години тижнево і 2 години релігії рідною мовою. Втіленню планів завадила совєтська окупація в червні 1940-го[36].
Часопис «Життя»
1941 року румунська влада надала українській національній меншості деякі культурні права[39], і Ілько Гаврилюк у Бухаресті почав випускати «часопис українців у Румунії» під назвою «Життя» (1941—1942)[40]. Перший випуск — 12 січня 1941 року[41], до редакційної колегії входили також О. Турашко та М. Ковалевський[42]. 1942 року почалися проблеми з виданням газети[43].
Останні роки
1941 року виступав у Бухаресті на молебні за українськими героями[44].
Підтримував зв'язки з Андрієм Лівицьким — Президентом УНР в екзилі (1926—1954). Так, згідно записам спецрозвідки Румунії, на початку нового 1943 року Гаврилюк отримав лист від Лівицького, в якому той дякував за адресовані йому вітання з нагоди Нового року, а також передав добрі побажання українській громаді в Румунії та наголосив, що 1943 рік матиме вирішальне значення для майбутнього України[13].
Румунська влада стала дивитися на Гаврилюка неприхильно, і 1943 року він перебував на засланні в Ґалацькому повіті. 1960 року востаннє з Гаврилюком бачилася Ольга Порохівська-Андрич — донька Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції[3].
Подальша доля, дата й місце смерті невідомі.
Особисте життя
Був одружений на Марії Гаврилюк. 1922 року в подружжя народилася донька Інна. 1933 року Марія подала позов у суд Четатя-Албе на розлучення[45].
Творчість
Літературну діяльність розпочав 1910 року[46]. У доробку Гаврилюка — реалістичні п’єси, повісті та збірки оповідань. Аматорська трупа при «Українській хаті» ставила на сцені його одноактівки, серед них — «До нового життя» та «Сліпий»[4].
Окрім того, Гаврилюк написав драму «Молоді парості»[47][48]. 21 листопада «Просвітянська Хата» м. Радивилів на Волині зіграла виставу за драмою в селі Бугаївці[2].
Оповідання
- «Контрасти», «Малюнок життя» (Одеса, 1918)[4]
- «Наболілі душі» (Чернівці, 1923)[4]
- «З часів боротьби» (Каліш, 1931)[49][4]
- «Влада темного» (Чернівці, 1933)[4]
- «Тернистим шляхом» (Чернівці, 1929)[50]
- «В темну далечінь» (Чернівці, 1929)[51]
- «З днів лихоліття. На емігрантські мотиви» (12 етюдів із передмовою М. Ковалевського, Бухарест, 1940)[4]
Нариси-спогади
- «Незабутній. Пам’яті Івана Липи» (Каліш, 1926)
- «Четвертий універсал» («ЛНВ», 1928, ч. 1)
- «Велетень духа. Пам’яті Симона Петлюри» (Чернівці, 1928)
- «Тернистим шляхом. Спогади з визвольних змагань» (Чернівці, 1929)
- «З величнього минулого» // «За державність» (Каліш, 1929, вип. 1)
- «Другий військовий з’їзд» // «Збірник пам’яти Симона Петлюри» (Прага, 1930)[4]
Див. також
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 Вінцковський Тарас: Ілько Гаврилюк: одеський публіцист та політик на хвилі революційного поступу // Південний захід. Одесика : історико-краєзнавчий науковий альманах. – Одеса : Друкарський дім, 2010. – Вип. 10. – С. 217-229. – 0,62 д. а.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Новинки з Радивилівщини // Наш прапор, №132 від 01.12.1937
- ↑ 3,0 3,1 Сергій Вакуленко: «Буджацький письменник Ілько Гаврилюк і синтеза східного та західного варіантів української літературної мови» — Balázs K., Herbil E. (eds.), Dialogul slaviștilor la începutul secolului al XXI-lea, Cluj-Napoca: Casa Cărții de Știință, 2019, pp. 203-211.
- ↑ 4,00 4,01 4,02 4,03 4,04 4,05 4,06 4,07 4,08 4,09 4,10 4,11 4,12 4,13 4,14 4,15 4,16 4,17 Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
- ↑ Ілько Гаврилюк: Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви). — с. 26 — Бухарест : Життя, 1940.
- ↑ Теофіл Рендюк: Українська військова та політична еміграція в. Румунії у міжвоєнний період: невідомі сторінки історії діаспори — Україна дипломатична. - 2011. - Вип. 12. - c. 943
- ↑ 7,0 7,1 Качкан В. Посланник на ниву слова (Iван Липа в освiтленнi нових iсторичних джерел та матерiалiв). С. 182-202
- ↑ Одеса літературна // Металеві дні, №6. 1930
- ↑ Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд — Нова Рада, № 56 від 06.06.1917, с. 2
- ↑ Другий Всеукраїнський Військовий 3'ізд — Нова Рада, № 62 від 13.06.1917, с. 2
- ↑ 11,0 11,1 Оголошення Універсалу і українська маніфестація 12 червня. — Нова Рада. №63 від 14.06.1917
- ↑ Власенко, В. М. Перша конференція української еміграції у Румунії (до 85-річчя з дня заснування Громадсько-допомогового комітету української еміграції у Румунії) // Українознавство — 2008: Календар-щорічник / Упорядн. В. Піскун, А. Ціпко, О. Щербатюк. - К.: Укр. центр духовн. культури, 2007. - С. 172—178.
- ↑ 13,0 13,1 Гузун, 2013. — с. 280
- ↑ 14,0 14,1 14,2 Валерій Власенко: Шевченківські свята міжвоєнної української еміграції в Бухаресті — Суми, 2014
- ↑ 15,0 15,1 15,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
- ↑ Tribunalul Cetatea-Albă, secția I // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70
- ↑ Українці в Бесарабії — Діло, № 270 від 29.11.1936, с. 4
- ↑ Dizidentă in organizaţia liberală din Cetatea-Alba – Lupta, august 1925 (Anul 4, nr. 1094-1118)1925-08-21 / nr. 1108 — Arcanum
- ↑ Monitorul Oficial — Partea 1 // 1932-07-21, nr. 169
- ↑ Каруник К. Д.: Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років —Лінгвістичні дослідження, 2020
- ↑ Гузун, 2013. — с. 197
- ↑ Народня справа, № 32, 7 серпня 1932
- ↑ Українські парламентарі в Румунії — Діло, № 173 від 07.08.1932, с. 5
- ↑ З наших справ // Рада (Львів), №18, 07.08.1932 — Arcanum
- ↑ Після румунських виборів — Діло, № 172 від 06.08.1932, с. 1
- ↑ National Peasants' Party — стаття в Англійській Вікіпедії
- ↑ З наших справ — Рада (Львів), №18 від 07.08.1932, с. 3
- ↑ Congresul partidului national-tărănesc din juletul Cetatea Albă — Dreptatea, 1936-05-08 / nr. 2561 — Arcanum
- ↑ Marea întrunire national-taranista din oraşul Cetatea ALba — Dreptatea, noiembrie 1935 (Anul 9, nr. 2416-2439) 1935-11-17 / nr. 2429 —Arcanum
- ↑ Impunătorul congres al organizaţiei din Cetatea-Alba – Dreptatea, 1936-06-12 / nr. 2586 — Arcanum
- ↑ Nouii consilieri ai judeţului Cetatea-Albă — Curentul, august 1937 (Anul 10, nr. 3412-3442)1937-08-04 / nr. 3415
- ↑ România – Provincie 1939 (Anul 2, nr. 481-495) 1939-10-09 / nr. 489
- ↑ Az ukrán kisebbség is csatlakozott a Nemzeti Újjászületés Frontjához — Magyar Lapok, 1939-10-08 / 222. szám
- ↑ Incadrarea minorității ucrainene in "Frontul Renașterii Naționale" // Neamul Românesc, № 223 від 1939-10-08
- ↑ Autorizarea constituirii organizaţiei ucrainiene – Curentul, 1939-10-08 / nr. 4188
- ↑ 36,0 36,1 Нарис історії права Буковини і Басарабії // Записки наукового товариства імені Шевченка, №199, 1986
- ↑ Landwirtschaftliche Blätter // 1940-01-14 / nr. 3
- ↑ Cuvântarea d-lui Ilie Gavriliuc, reprezentantul minorităţii ucrainiene — România - Capitala, 1940-01-09 / nr. 578
- ↑ Українці в Румунії — Енциколопедія історії України
- ↑ Життя, №2 від 26.01.1942
- ↑ З інших країн // Голос, №3, 10.02.1941 — с. 3
- ↑ Український вісник, № 3, 01.02.1941, с. 6
- ↑ Гузун, 2013. — с. 406
- ↑ Молебінь у Букарешті з нагоди заняття Києва й Полтави — Життя, № 2 від 26.01.1942
- ↑ GREFA TRIBUNALULUI CETATEA ALBA, SE. I-a EXTRACT Nr. 25919 // Universul 1933-11-08 / nr. 306
- ↑ Ілько Гаврилюк: Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви) — Бухарест : Життя, 1940., переглянуто 19 січня 2024
- ↑ Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II) . — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 331-351
- ↑ Ілько Гаврилюк: Влада темного (1933, Чернівці), с. 127
- ↑ Нові книжки й журнали — Діло, № 274 від 06.12.1931, с. 6
- ↑ Нові книжки й журнали — Діло, № 172 від 04.08.1929, с. 5
- ↑ Нові книжки й журнали — Діло, № 133, 18.06.1929, с. 6
Посилання
- Вінцковський Тарас: Ілько Гаврилюк: одеський публіцист та політик на хвилі революційного поступу // Південний захід. Одесика : історико-краєзнавчий науковий альманах. – Одеса : Друкарський дім, 2010. – Вип. 10. – С. 217-229. – 0,62 д. а.
- Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
- Вадим Гузун: Hnat Porohivski asul ucrainean al Serviciului Special de Informaţii publicaţii, documente, scrisori şi fotografii — Institutul de Istorie „George Bariţiu”, Клуж-Напока, 2013. — 458 с.
- Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №15 від 26.10.1941, сторінка 2
- Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №27 від 09.11.1941, сторінка 2