Гаврилюк Ілько Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
 
(Не показано 16 проміжних версій цього користувача)
Рядок 3: Рядок 3:
|фото = Гаврилюк Ілько Іванович.jpg
|фото = Гаврилюк Ілько Іванович.jpg
|ім'я = Ілько Іванович Гаврилюк<br/>{{lang-ro|Ilie Gavriliuc}}
|ім'я = Ілько Іванович Гаврилюк<br/>{{lang-ro|Ilie Gavriliuc}}
|дата народження = [[1880-ті]]
|дата народження = [[1888]]<ref name=":9" />
|місце народження = біля м. Болград
|місце народження = село Опарипси, Волинь<ref name=":9" /><ref name=":7" />
|дата смерті = після [[1942]]
|дата смерті = після [[1960]]
|місце смерті =  
|місце смерті = Румунія
|діяльність = громадсько-політичний діяч
|діяльність = громадсько-політичний діяч, письменник
|національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]]
|національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]]
}}
}}
}}
}}
'''Ілько Іванович Гаврилюк''' ({{Нар}} [[1880-ті]], біля м. Болград<ref name=":2" /> — {{Пом}} після [[1942]]) — український письменник та громадсько-політичний діяч. Провідник бесарабських українців.
'''Ілько Іванович Гаврилюк''' ({{Нар}} [[1888]], с. Опарипси, Волинь — {{Пом}} після [[1960]], Румунія) — український письменник та громадсько-політичний діяч, просвітянин, редактор. Провідник бесарабських українців у 1920—1930-х роках.


Жив у [[Шабо]] в [[1920-ті|1920]]—[[1930-ті|1930-х]] роках. За його сприяння в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] [[1936|1936 року]] відкрили [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]]. З [[1932|1932 року]] — посол від Бесарабії в румунському парламенті від Націонал-цараністської партії.
Жив у [[Шабо]] в [[1920-ті|1920]]—[[1930-ті|1930-х]] роках. За його сприяння в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] [[1936|1936 року]] відкрили [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]]. З [[1932|1932 року]] — посол від Бесарабії в румунському парламенті (від Націонал-цараністської партії).


== Життєпис ==
==Життєпис==


=== Громадська діяльність на Півдні України ===
===Ранні роки===
Народився у [[1880-ті|1880-х роках]] біля міста Болград<ref name=":2" />. Мав брата Михайла<ref>Теофіл Рендюк: [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/ukrdip_2011_12_204.pdf Українська військова та політична еміграція в. Румунії у міжвоєнний період: невідомі сторінки історії діаспори] — Україна дипломатична. - 2011. - Вип. 12. - c. 943</ref>. На початку XX століття жив на Півдні України, а саме в [[Одеса|Одесі]] та Херсоні. Брав активну участь в українських громадських організаціях «Просвіта» та «Український клуб»<ref name=":2">[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006</ref>.
Народився [[1888|1888 року]] в селі Опарипси на Волині в сім'ї селян<ref name=":9">''Вінцковський Тарас'': [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=elib_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21COLORTERMS=0&S21STR=0016041 Ілько Гаврилюк: одеський публіцист та політик на хвилі революційного поступу] // Південний захід. Одесика : історико-краєзнавчий науковий альманах. – Одеса : Друкарський дім, 2010. – Вип. 10. – С. 217-229. – 0,62 д. а.</ref>. Деякі джерела помилково<ref name=":8" /> приписують місце народження — Болград на Бесарабії<ref name=":2" />. Однак у власних спогадах «З днів лихоліття» ([[1940]], Чернівці) Гаврилюк пише про рідну Волинь:<blockquote>Які рідні звуки!.. Згадалося село ''на рідній Волині'', луки за селом, і ніби бачив себе босим хлопчиком серед товаришів, коли носився на випередки з вітром...<ref>{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/|назва=Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви). — с. 26|автор=Ілько Гаврилюк|видавництво=Життя|місце=Бухарест|рік=1940}}</ref></blockquote>


==== «Українська хата» ====
Окрім того, про Ілька Гаврилюка та його рідне село Опарипсів на Волині згадували [[1937|1937 року]] в львівській газеті «Наш прапор»<ref name=":7" />:
<gallery mode="packed" heights="250" caption="">
Замітка про Ілька Гаврилюка (Наш прапор, 1937).jpg
</gallery>
 
Мав брата Михайла<ref>Теофіл Рендюк: [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/ukrdip_2011_12_204.pdf Українська військова та політична еміграція в. Румунії у міжвоєнний період: невідомі сторінки історії діаспори] — Україна дипломатична. - 2011. - Вип. 12. - c. 943</ref>.
 
===Громадська діяльність на Півдні України===
На початку XX століття жив на Півдні України, а саме в [[Одеса|Одесі]] та Херсоні. Брав активну участь в українських громадських організаціях «Просвіта» та «Український клуб»<ref name=":2">[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006</ref>.
 
====«Українська хата»====
[[Файл:Гаврилюк на відкритті «Української Хати».jpg|міні|праворуч|250px|Гаврилюк на відкритті «Української хати», [[1913]]]]
[[Файл:Гаврилюк на відкритті «Української Хати».jpg|міні|праворуч|250px|Гаврилюк на відкритті «Української хати», [[1913]]]]
[[1913|1913 року]] Iлька Гаврилюка обрали на посаду Товариша голови у товаристві «Українська хата» в [[Одеса|Одесі]] — цю просвітницьку інституцію створив Іван Липа після закриття одеської «Просвіти» [[1912|1912 року]]<ref name=":3" />. [[1914|1914 року]] Ілько став головою «Української хати»<ref name=":2" />. Цього ж року організація була закрита<ref name=":3">''Качкан В.'' [https://nz.lviv.ua/archiv/2010-1-2/25.pdf Посланник на ниву слова (Iван Липа в освiтленнi нових iсторичних джерел та матерiалiв)]. С. 182-202 </ref>.
[[1913|1913 року]] Iлька Гаврилюка обрали на посаду Товариша голови у товаристві «Українська хата» в [[Одеса|Одесі]] — цю просвітницьку інституцію створив Іван Липа після закриття одеської «Просвіти» [[1912|1912 року]]<ref name=":3" />. [[1914|1914 року]] Ілько став головою «Української хати»<ref name=":2" />. Цього ж року організація була закрита<ref name=":3">''Качкан В.'' [https://nz.lviv.ua/archiv/2010-1-2/25.pdf Посланник на ниву слова (Iван Липа в освiтленнi нових iсторичних джерел та матерiалiв)]. С. 182-202 </ref>.


==== Редактор українських часописів ====
==== Редактор українських часописів====
[[Файл:Основа (журнал, Одеса, 1915).jpg|міні|200px|праворуч|Обкладинка журналу «Основа», 1915]]
[[Файл:Основа (журнал, Одеса, 1915).jpg|міні|200px|праворуч|Обкладинка журналу «Основа», 1915]]
Ілько друкувався у газеті «Тавричанин» (Сімферополь). Редагував українськомовний журнал «Основа» (Одеса, [[1915]])<ref name=":2" />, який заборонили видавати вже після 3-го номеру. Причиною заборони стало оповідання «Мій сон», в якому російських окупаційних військових на Галичині називали іудами, чорними круками, насильниками тощо<ref>[https://libraria.ua/issues/1233/98635/?PageNumber=73&ArticleId=3394631&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Одеса літературна] //  Металеві дні, №6. 1930</ref>.
Ілько друкувався у газеті «Тавричанин» (Сімферополь). Редагував українськомовний журнал «Основа» (Одеса, [[1915]])<ref name=":2" />, який заборонили видавати вже після 3-го номеру. Причиною заборони стало оповідання «Мій сон», в якому російських окупантів на Галичині називали іудами, чорними круками, насильниками тощо та загалом критикувалися їхні дії<ref>[https://libraria.ua/issues/1233/98635/?PageNumber=73&ArticleId=3394631&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Одеса літературна] //  Металеві дні, №6. 1930</ref>.


[[1916|1916 року]] мобілізований в російську армію. Служив у гідротехнічному загоні під Катеринославом (Дніпро). [[1917|1917 року]] після Лютневої революції повернувся в Одесу<ref name=":2" />.
[[1916|1916 року]] мобілізований в російську армію. Служив у гідротехнічному загоні під Катеринославом (Дніпро). [[1917|1917 року]] після Лютневої революції повернувся в Одесу<ref name=":2" />.
Рядок 32: Рядок 42:
Був залучений у роботу різних українських структур. Редагував новостворену газету «Українське слово» (Одеса), друкувався у газеті «Наше життя» (Херсон) та інших виданнях Півдня України<ref name=":2" />.
Був залучений у роботу різних українських структур. Редагував новостворену газету «Українське слово» (Одеса), друкувався у газеті «Наше життя» (Херсон) та інших виданнях Півдня України<ref name=":2" />.


=== Українські визвольні змагання ===
===Українські визвольні змагання===


==== 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд ====
====2-й Всеукраїнський військовий з’їзд====
Ілько був членом одеської Української військової ради, через що його делегували на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві в червні [[1917|1917 року]]<ref name=":2" />. [[5 червня]] 1917 року<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44642/?PageNumber=1&ArticleId=1683080 Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд — Нова Рада, № 56 від 06.06.1917, с. 2]</ref>, у перший день з'їзду<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44560/?PageNumber=2&ArticleId=1679639&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Другий Всеукраїнський Військовий 3'ізд — Нова Рада, № 62 від 13.06.1917, с. 2]</ref>, Ілька обрали членом Президії Центральної Ради<ref name=":0" />.
Ілько був членом одеської Української військової ради, через що його делегували на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві в червні [[1917|1917 року]]<ref name=":2" />. [[5 червня]] 1917 року<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44642/?PageNumber=1&ArticleId=1683080 Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд — Нова Рада, № 56 від 06.06.1917, с. 2]</ref>, у перший день з'їзду<ref>[https://libraria.ua/issues/921/44560/?PageNumber=2&ArticleId=1679639&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Другий Всеукраїнський Військовий 3'ізд — Нова Рада, № 62 від 13.06.1917, с. 2]</ref>, Ілька обрали членом Президії Центральної Ради<ref name=":0" />.


На з'їзді Ілько Гаврилюк виступив з ідеєю закладення підвалин українського війська для захисту майбутньої незалежної України<ref name=":2" />.
На з'їзді Ілько Гаврилюк виступив з ідеєю закладення підвалин українського війська для захисту майбутньої незалежної України<ref name=":2" />.


==== Проголошення I Універсалу УЦР ====
====Проголошення I Універсалу УЦР====
[[12 червня]] 1917 року брав участь у проголошенні Першого Універсалу Української Центральної Ради як член Президії Центральної Ради<ref name=":0">[https://libraria.ua/issues/921/44687/?PageNumber=1&ArticleId=1684814&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Оголошення Універсалу і українська маніфестація 12 червня. — Нова Рада. №63 від 14.06.1917]</ref>.
[[12 червня]] [[1917|1917 року]] брав участь у проголошенні Першого Універсалу Української Центральної Ради як член Президії Центральної Ради<ref name=":0">[https://libraria.ua/issues/921/44687/?PageNumber=1&ArticleId=1684814&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Оголошення Універсалу і українська маніфестація 12 червня. — Нова Рада. №63 від 14.06.1917]</ref>.


У грудні 1917 року Ілька обрали делегатом Всеросійських установчих зборів. Проте коли він приїхав до Києва, то почав працювати в УЦР. Під час обстрілу Києва більшовиками отримав легке поранення. Пізніше перебував на кількох офіційних посадах на Херсонщині як представник українського уряду. Певний час входив до УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів). Брав участь в Антигетьманському повстанні 1918 року<ref name=":2" />.
У грудні 1917 року Ілька обрали делегатом Всеросійських установчих зборів. Проте коли він приїхав до Києва, то почав працювати в УЦР. Під час обстрілу Києва більшовиками отримав легке поранення. Пізніше перебував на кількох офіційних посадах на Херсонщині як представник українського уряду. Певний час входив до УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів). Брав участь в Антигетьманському повстанні 1918 року<ref name=":2" />.


=== У Королівстві Румунія ===
===У Королівстві Румунія===
Після того як УНР втратила незалежність, Ілько у [[1920-ті|1920-х роках]] емігрував у Королівство Румунія. З [[1923|1923 року]] входив у об’єднавчий «Національний центр» еміграції в Румунії<ref>''Власенко, В. М.'' [https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/24799/1/Vlasenko-konferentsiya.pdf Перша конференція української еміграції у Румунії (до 85-річчя з дня заснування Громадсько-допомогового комітету української еміграції у Румунії)] // Українознавство — 2008: Календар-щорічник / Упорядн. В. Піскун, А. Ціпко, О. Щербатюк. - К.: Укр. центр духовн. культури, 2007. - С. 172—178.</ref><ref name=":2" />. Очолював Культурно-видавничу секцію Комітету допомоги українським емігрантам у Румунії<ref name=":5">Гузун, 2013. — с. 280</ref>.
Після того як УНР втратила незалежність, Ілько у [[1920-ті|1920-х роках]] емігрував у Королівство Румунія. З [[1923|1923 року]] входив у об’єднавчий «Національний центр» еміграції в Румунії<ref>''Власенко, В. М.'' [https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/24799/1/Vlasenko-konferentsiya.pdf Перша конференція української еміграції у Румунії (до 85-річчя з дня заснування Громадсько-допомогового комітету української еміграції у Румунії)] // Українознавство — 2008: Календар-щорічник / Упорядн. В. Піскун, А. Ціпко, О. Щербатюк. - К.: Укр. центр духовн. культури, 2007. - С. 172—178.</ref><ref name=":2" />. Очолював Культурно-видавничу секцію Комітету допомоги українським емігрантам у Румунії<ref name=":5">Гузун, 2013. — с. 280</ref>.


==== Шевченківські свята ====
====Шевченківські свята====
Відвідував щорічні Шевченківські свята, які влаштовували у Бухаресті<ref name=":4" />. [[1928|1928 року]] на Шевченківському святі виступив на бандурі, на концерті в залі «Трансільванія». Ілько Гаврилюк виконав пісню «Ой кряче, кряче та чорненький ворон» (музика Миколи Лисенка), вальси «Троянди» і «Мрії» та думу «Зоре моя вечірняя» (слова Тараса Шевченка)<ref name=":4">Валерій Власенко: [https://core.ac.uk/download/pdf/324223132.pdf ''Шевченківські свята міжвоєнної української еміграції'' в ''Бухаресті''] — Суми, 2014</ref>.
Відвідував щорічні Шевченківські свята, які влаштовували у Бухаресті<ref name=":4" />. [[1928|1928 року]] на Шевченківському святі виступив на бандурі, на концерті в залі «Трансільванія». Ілько Гаврилюк виконав пісню «Ой кряче, кряче та чорненький ворон» (музика Миколи Лисенка), вальси «Троянди» і «Мрії» та думу «Зоре моя вечірняя» (слова Тараса Шевченка)<ref name=":4">Валерій Власенко: [https://core.ac.uk/download/pdf/324223132.pdf ''Шевченківські свята міжвоєнної української еміграції'' в ''Бухаресті''] — Суми, 2014</ref>.


За один місяць до Шевченківського свята у тому ж залі «Трансільванія» відбулася музична вечірка, під час якої Ілько Гаврилюк продемонстрував оригінальну бандуру, яку виготовив український емігрант Іван Усенко. Всередині бандури у мозаїчному колі був зображений великий Тризуб, внизу — портрети історичних постатей, а верх грифа був виготовлений у формі голови козака з довгими вусами та «оселедцем»<ref name=":4" />.
За один місяць до Шевченківського свята у тому ж залі «Трансільванія» відбулася музична вечірка, під час якої Ілько Гаврилюк продемонстрував оригінальну бандуру, яку виготовив український емігрант Іван Усенко. Всередині бандури у мозаїчному колі був зображений великий Тризуб, внизу — портрети історичних постатей, а верх грифа був виготовлений у формі голови козака з довгими вусами та «оселедцем»<ref name=":4" />.


==== В Шабо та Аккермані ====
====В Шабо та Аккермані====
У 1920—1930-х роках жив у [[Шабо]]<ref name=":1">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>. 1929 року — один із керівників публічної бібліотеки в селі<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1930_03_Part2/?query=Gavriliuc&pg=1468&layout=s Tribunalul Cetatea-Albă, secția I]  // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70</ref>, організовував у Шабо театральні вистави<ref>[https://libraria.ua/issues/192/20326/?PageNumber=4&ArticleId=754991&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Українці в Бесарабії — Діло, № 270 від 29.11.1936, с. 4]</ref><ref name=":1" />. [[1925|1925 року]] брав участь у виборах в сільськогосподарську палату [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]] від «Об'єднаної опозиції»<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Lupta_1925_08/?query=I+Gavriliuc&pg=54&layout=s Dizidentă in organizaţia liberală din Cetatea-Alba] – Lupta, august 1925 (Anul 4, nr. 1094-1118)1925-08-21 / nr. 1108 — Arcanum</ref>. До 1932 року був членом тимчасової комісії повіту Четатя-Албе<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1932_07_Part1/?query=%C8%98aba+Gavriliuc&pg=329&layout=s Monitorul Oficial] — Partea 1 // 1932-07-21, nr. 169</ref>.   
У [[1920-ті|1920]]—[[1930-ті|1930-х]] роках жив у [[Шабо]]<ref name=":1">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>. [[1929|1929 року]] — один із керівників публічної бібліотеки в селі<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1930_03_Part2/?query=Gavriliuc&pg=1468&layout=s Tribunalul Cetatea-Albă, secția I]  // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70</ref>, організовував у Шабо театральні вистави<ref>[https://libraria.ua/issues/192/20326/?PageNumber=4&ArticleId=754991&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Українці в Бесарабії — Діло, № 270 від 29.11.1936, с. 4]</ref><ref name=":1" />. [[1925|1925 року]] брав участь у виборах в сільськогосподарську палату [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]] від «Об'єднаної опозиції»<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Lupta_1925_08/?query=I+Gavriliuc&pg=54&layout=s Dizidentă in organizaţia liberală din Cetatea-Alba] – Lupta, august 1925 (Anul 4, nr. 1094-1118)1925-08-21 / nr. 1108 — Arcanum</ref>. До [[1932|1932 року]] був членом тимчасової комісії повіту Четатя-Албе<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1932_07_Part1/?query=%C8%98aba+Gavriliuc&pg=329&layout=s Monitorul Oficial] — Partea 1 // 1932-07-21, nr. 169</ref>.   


1936 року за сприяння Ілька Гаврилюка в Аккермані створили місцеве [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]]<ref name=":1" />. Того ж 1936 року Ілько зустрічався з львівським журналістом Романом Голіяном, який згодом опублікував історію української громади Бесарабії, а зокрема Шабо та Аккермана, у серії статей «<nowiki/>[[Басарабія — забута країна]]<nowiki/>» — часопис «Діло», Львів<ref>''Каруник К. Д.'': [http://journals.hnpu.edu.ua/index.php/lingvistics/article/view/3050/3077 Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років] —Лінгвістичні дослідження, 2020</ref>.
[[1936|1936 року]] за сприяння Ілька Гаврилюка в Аккермані створили місцеве [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]]<ref name=":1" />. Того ж 1936 року Ілько зустрічався з львівським журналістом Романом Голіяном, який згодом опублікував історію української громади Бесарабії, а зокрема Шабо та Аккермана, у серії статей «<nowiki/>[[Басарабія — забута країна]]<nowiki/>» — часопис «Діло», Львів<ref>''Каруник К. Д.'': [http://journals.hnpu.edu.ua/index.php/lingvistics/article/view/3050/3077 Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років] —Лінгвістичні дослідження, 2020</ref>.


Гаврилюк був примаром комуни Шабо — за інформацією від Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції. Про це Порохівський писав 1941 року в листі Міністру внутрішніх справ Румунії, коли пропонував Гаврилюка у склад комітету української еміграції<ref>Гузун, 2013. — с. 197</ref>.
Гаврилюк був примаром комуни Шабо — за інформацією від Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції. Про це Порохівський писав [[1941|1941 року]] в листі Міністру внутрішніх справ Румунії, коли пропонував Гаврилюка у склад комітету української еміграції<ref>Гузун, 2013. — с. 197</ref>.


==== Представник українців Бесарабії у парламенті ====
====Представник українців Бесарабії у парламенті====
[[1932|1932 року]] Ілька обрали послом у парламент Румунії як представника Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1314/109288/?PageNumber=5&ArticleId=3701215&Search=%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96 Народня справа, № 32, 7 серпня 1932]</ref><ref>[https://libraria.ua/issues/192/23054/?PageNumber=5&ArticleId=846884&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Українські парламентарі в Румунії — Діло, № 173 від 07.08.1932, с. 5]</ref><ref>[https://libraria.ua/issues/1311/107741/?PageNumber=3&ArticleId=3631427&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З наших справ] // Рада (Львів), №18, 07.08.1932 — Arcanum</ref> — від Націонал-цараністської партії<ref>[https://libraria.ua/issues/192/23062/?PageNumber=1&ArticleId=847127&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Після румунських виборів —  Діло, № 172 від 06.08.1932, с. 1]</ref> (НЦП; з {{Lang-ro|Partidul Național-Țărănesc}} — {{Lang-uk|Націонал-селянська партія}}). НЦП підтримувала збереження демократично-конституційного режиму, в контексті зростання фашистських тоталітарних тенденцій в Румунії, та виступала за захист національних меншин<ref>[[wikipedia:National_Peasants'_Party|National Peasants' Party]] — стаття в Англійській Вікіпедії</ref>.
[[1932|1932 року]] Ілька обрали послом у парламент Румунії як представника Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1314/109288/?PageNumber=5&ArticleId=3701215&Search=%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96 Народня справа, № 32, 7 серпня 1932]</ref><ref>[https://libraria.ua/issues/192/23054/?PageNumber=5&ArticleId=846884&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Українські парламентарі в Румунії — Діло, № 173 від 07.08.1932, с. 5]</ref><ref>[https://libraria.ua/issues/1311/107741/?PageNumber=3&ArticleId=3631427&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З наших справ] // Рада (Львів), №18, 07.08.1932 — Arcanum</ref> — від Націонал-цараністської партії<ref>[https://libraria.ua/issues/192/23062/?PageNumber=1&ArticleId=847127&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Після румунських виборів —  Діло, № 172 від 06.08.1932, с. 1]</ref> (НЦП; з {{Lang-ro|Partidul Național-Țărănesc}} — {{Lang-uk|Націонал-селянська партія}}). НЦП підтримувала збереження демократично-конституційного режиму, в контексті зростання фашистських тоталітарних тенденцій в Румунії, та виступала за захист національних меншин<ref>[[wikipedia:National_Peasants'_Party|National Peasants' Party]] — стаття в Англійській Вікіпедії</ref>.


Рядок 68: Рядок 78:
</gallery>
</gallery>


У [[1935]]—[[1936|1936 роках]] неодноразово виступав на зібраннях Націонал-цараністської партії Четатя-Албе та закликав людей об'єднуватися, аби захистити країну від диктатури. «Диктаторський режим означає повне розорення селян і повне викорінення громадянських прав»<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Dreptatea_1936_05/?query=I+Gavriliuc&pg=30&layout=s Congresul partidului national-tărănesc din juletul Cetatea Albă] — Dreptatea, 1936-05-08 / nr. 2561 — Arcanum</ref>. Частина програми НЦП, на якій наголошував Гаврилюк, — викладання в школах рідною для селян мовою<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Dreptatea_1935_11/?query=I+Gavriliuc&pg=54&layout=s Marea întrunire national-taranista din oraşul Cetatea ALba] — Dreptatea, noiembrie 1935 (Anul 9, nr. 2416-2439) 1935-11-17 / nr. 2429 —Arcanum</ref>.
У [[1935]]—[[1936|1936 роках]] неодноразово виступав на зібраннях Націонал-цараністської партії Четатя-Албе та закликав людей об'єднуватися, аби захистити країну від диктатури: «Диктаторський режим означає повне розорення селян і повне викорінення громадянських прав»<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Dreptatea_1936_05/?query=I+Gavriliuc&pg=30&layout=s Congresul partidului national-tărănesc din juletul Cetatea Albă] — Dreptatea, 1936-05-08 / nr. 2561 — Arcanum</ref>. Частина програми НЦП, на якій наголошував Гаврилюк, — викладання в школах рідною для селян мовою<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Dreptatea_1935_11/?query=I+Gavriliuc&pg=54&layout=s Marea întrunire national-taranista din oraşul Cetatea ALba] — Dreptatea, noiembrie 1935 (Anul 9, nr. 2416-2439) 1935-11-17 / nr. 2429 —Arcanum</ref>.


[[31 травня]] 1936 року взяв участь у великому з'їзді НЦП Четатя-Албе<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Dreptatea_1936_06/?query=%22Gr+Sereda%22&pg=38&layout=s Impunătorul congres al organizaţiei din Cetatea-Alba] – Dreptatea, 1936-06-12 / nr. 2586 — Arcanum</ref>.
[[31 травня]] 1936 року взяв участь у великому з'їзді НЦП Четатя-Албе<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Dreptatea_1936_06/?query=%22Gr+Sereda%22&pg=38&layout=s Impunătorul congres al organizaţiei din Cetatea-Alba] – Dreptatea, 1936-06-12 / nr. 2586 — Arcanum</ref>.
Рядок 74: Рядок 84:
[[1937|1937 року]] став депутатом жудеця [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]]<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Curentul_1937_08/?query=Gavriliuc+&pg=40&layout=s Nouii consilieri ai judeţului Cetatea-Albă] — Curentul, august 1937 (Anul 10, nr. 3412-3442)1937-08-04 / nr. 3415</ref>.
[[1937|1937 року]] став депутатом жудеця [[Четатя-Албе (жудець)|Четатя-Албе]]<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Curentul_1937_08/?query=Gavriliuc+&pg=40&layout=s Nouii consilieri ai judeţului Cetatea-Albă] — Curentul, august 1937 (Anul 10, nr. 3412-3442)1937-08-04 / nr. 3415</ref>.


=== Друга світова війна ===
=== Друга світова війна===


==== Представник українців у партії короля ====
====Представник українців у партії короля====
[[1939|1939 року]], коли король Румунії заборонив усі політичні партії, окрім новоствореного «Фронту національного відродження», Гаврилюк увійшов у цю партію як представник українців<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Romania_1939_10_a_Provincie/?query=Gavriliuc&pg=115&layout=s România – Provincie] 1939 (Anul 2, nr. 481-495) 1939-10-09 / nr. 489</ref><ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MagyarLapok_1939_4/?query=Gavriiuc&pg=69&layout=s Az ukrán kisebbség is csatlakozott a Nemzeti Újjászületés Frontjához] — Magyar Lapok, 1939-10-08 / 222. szám</ref>.
[[1939|1939 року]], коли король Румунії заборонив усі політичні партії, окрім новоствореного «Фронту національного відродження», Гаврилюк увійшов у цю партію як представник українців<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Romania_1939_10_a_Provincie/?query=Gavriliuc&pg=115&layout=s România – Provincie] 1939 (Anul 2, nr. 481-495) 1939-10-09 / nr. 489</ref><ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MagyarLapok_1939_4/?query=Gavriiuc&pg=69&layout=s Az ukrán kisebbség is csatlakozott a Nemzeti Újjászületés Frontjához] — Magyar Lapok, 1939-10-08 / 222. szám</ref><ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/NeamulRomanesc_1939_C_10/?pg=25&layout=s Incadrarea minorității ucrainene in "Frontul Renașterii Naționale"]  // Neamul Românesc, № 223 від 1939-10-08</ref>.


У жовтні 1939 року разом із В. Залозецьким та Г. Алексієвичем отримав від Н. Оттеску, міністра внутрішніх справ Румунії, повноваження заснувати організацію, яка представлятиме українську громаду в Румунії — для культурних, економічних і соціальних цілей<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Curentul_1939_10/?query=Gavriliuc&pg=75&layout=s Autorizarea constituirii organizaţiei ucrainiene] – Curentul, 1939-10-08 / nr. 4188</ref>. «Українську національну громаду» заснували в квітні 1940 року<ref name=":6">[https://libraria.ua/issues/1293/104343/?PageNumber=154 Нарис історії права Буковини і Басарабії] // Записки наукового товариства імені Шевченка, №199, 1986</ref>.
У жовтні 1939 року разом із В. Залозецьким та Г. Алексієвичем отримав від Н. Оттеску, міністра внутрішніх справ Румунії, повноваження заснувати організацію, яка представлятиме українську громаду в Румунії — для культурних, економічних і соціальних цілей<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Curentul_1939_10/?query=Gavriliuc&pg=75&layout=s Autorizarea constituirii organizaţiei ucrainiene] – Curentul, 1939-10-08 / nr. 4188</ref>. «Українську національну громаду» заснували в квітні [[1940|1940 року]]<ref name=":6">[https://libraria.ua/issues/1293/104343/?PageNumber=154 Нарис історії права Буковини і Басарабії] // Записки наукового товариства імені Шевченка, №199, 1986</ref>.


[[Файл:Виступ Ілька Гаврилюка.jpg|міні|праворуч|300px|Виступ Ілька Гаврилюка перед королем Румунії, під час святкування Хрещення Господнього в Кишиневі, [[1940]]]]
[[Файл:Виступ Ілька Гаврилюка.jpg|міні|праворуч|300px|Виступ Ілька Гаврилюка перед королем Румунії, під час святкування Хрещення Господнього в Кишиневі, [[1940]]]]
1940 року, під час святкування Хрещення Господнього, виступав із вітальними словами перед королем Румунії в Кишиневі — як представник української громади<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/LandwirtschaftlicheBlatterFurSiebenburgen_1940/?query=Gavriliuc&pg=42&layout=s Landwirtschaftliche Blätter] // 1940-01-14 / nr. 3</ref><ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Romania_1940_01_a_Capitala/?query=%22Ilie+Gavriliuc%22&pg=122&layout=s Cuvântarea d-lui Ilie Gavriliuc, reprezentantul minorităţii ucrainiene]  —  România - Capitala, 1940-01-09 / nr. 578</ref>.
1940 року, під час святкування Хрещення Господнього, виступав із вітальними словами перед королем Румунії в Кишиневі — як представник української громади<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/LandwirtschaftlicheBlatterFurSiebenburgen_1940/?query=Gavriliuc&pg=42&layout=s Landwirtschaftliche Blätter] // 1940-01-14 / nr. 3</ref><ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Romania_1940_01_a_Capitala/?query=%22Ilie+Gavriliuc%22&pg=122&layout=s Cuvântarea d-lui Ilie Gavriliuc, reprezentantul minorităţii ucrainiene]  —  România - Capitala, 1940-01-09 / nr. 578</ref>.


У 1939—[[1940]] роках разом з іншими депутатами-українцями вів переговори з урядом Румунії, аби українці мали мінімальні права на освіту українською мовою<ref name=":2" />. Лише у квітні 1940 року українцям дозволили запровадити навчання української мови 4 години тижнево і 2 години релігії рідною мовою. Втіленню планів завадила совєтська окупація в червні 1940-го<ref name=":6" />.
У 1939—1940 роках разом з іншими депутатами-українцями вів переговори з урядом Румунії, аби українці мали мінімальні права на освіту українською мовою<ref name=":2" />. Лише у квітні 1940 року українцям дозволили запровадити навчання української мови 4 години тижнево і 2 години релігії рідною мовою. Втіленню планів завадила совєтська окупація в червні 1940-го<ref name=":6" />.


==== Часопис «Життя» ====
====Часопис «Життя»====
[[1941|1941 року]] румунська влада надала українській національній меншості деякі культурні права<ref>[https://web.archive.org/web/20211204082331/http://www.litopys.com.ua/diaspora/rumuniya/ukrayintsi-v-rumuniyi/ Українці в Румунії] — Енциколопедія історії України</ref>, і Ілько Гаврилюк у Бухаресті почав випускати «часопис українців у Румунії» під назвою «Життя» (1941—1942)<ref>[https://libraria.ua/issues/246/6663 Життя, №2 від 26.01.1942]</ref>. Перший випуск — [[12 січня]] 1941 року<ref>[https://libraria.ua/issues/220/5261/?PageNumber=3&ArticleId=359721&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З інших країн] // Голос, №3, 10.02.1941 — с. 3</ref>, до редакційної колегії входили також О. Турашко та М. Ковалевський<ref>[https://libraria.ua/issues/445/18613/?PageNumber=6&ArticleId=701851&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Український вісник, № 3, 01.02.1941, с. 6]</ref>. 1942 року почалися проблеми з виданням газети<ref>Гузун, 2013. — с. 406</ref>.
[[1941|1941 року]] румунська влада надала українській національній меншості деякі культурні права<ref>[https://web.archive.org/web/20211204082331/http://www.litopys.com.ua/diaspora/rumuniya/ukrayintsi-v-rumuniyi/ Українці в Румунії] — Енциколопедія історії України</ref>, і Ілько Гаврилюк у Бухаресті почав випускати «часопис українців у Румунії» під назвою «Життя» (1941—1942)<ref>[https://libraria.ua/issues/246/6663 Життя, №2 від 26.01.1942]</ref>. Перший випуск — [[12 січня]] 1941 року<ref>[https://libraria.ua/issues/220/5261/?PageNumber=3&ArticleId=359721&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З інших країн] // Голос, №3, 10.02.1941 — с. 3</ref>, до редакційної колегії входили також О. Турашко та М. Ковалевський<ref>[https://libraria.ua/issues/445/18613/?PageNumber=6&ArticleId=701851&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Український вісник, № 3, 01.02.1941, с. 6]</ref>. [[1942|1942 року]] почалися проблеми з виданням газети<ref>Гузун, 2013. — с. 406</ref>.


==== Останні роки ====
====Останні роки====
1941 року виступав у Бухаресті на молебні за українськими героями<ref>[https://libraria.ua/issues/246/6662/?PageNumber=4&ArticleId=583204&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Молебінь у Букарешті з нагоди заняття Києва й Полтави — Життя, № 2 від 26.01.1942]</ref>.
[[1941|1941 року]] виступав у Бухаресті на молебні за українськими героями<ref>[https://libraria.ua/issues/246/6662/?PageNumber=4&ArticleId=583204&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Молебінь у Букарешті з нагоди заняття Києва й Полтави — Життя, № 2 від 26.01.1942]</ref>.


Підтримував зв'язки з Андрієм Лівицьким — Президентом УНР в екзилі (1926—1954). Так, згідно записам спецрозвідки Румунії, на початку нового [[1943|1943 року]] Гаврилюк отримав лист від Лівицького, в якому той дякував за адресовані йому вітання з нагоди Нового року, а також передав добрі побажання українській громаді в Румунії та наголосив, що 1943 рік матиме вирішальне значення для майбутнього України<ref name=":5" />.
Підтримував зв'язки з Андрієм Лівицьким — Президентом УНР в екзилі ([[1926]]—[[1954]]). Так, згідно записам спецрозвідки Румунії, на початку нового [[1943|1943 року]] Гаврилюк отримав лист від Лівицького, в якому той дякував за адресовані йому вітання з нагоди Нового року, а також передав добрі побажання українській громаді в Румунії та наголосив, що 1943 рік матиме вирішальне значення для майбутнього України<ref name=":5" />.


Подальша доля невідома.
Румунська влада стала дивитися на Гаврилюка неприхильно, і 1943 року він перебував на засланні в Ґалацькому повіті. 1960 року востаннє з Гаврилюком бачилася Ольга Порохівська-Андрич — донька Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції<ref name=":8">Сергій Вакуленко: [https://www.academia.edu/110186775 «Буджацький письменник Ілько Гаврилюк і синтеза східного та західного варіантів української літературної мови»] — Balázs K., Herbil E. (eds.), Dialogul slaviștilor la începutul secolului al XXI-lea, Cluj-Napoca: Casa Cărții de Știință, 2019, pp. 203-211.</ref>.


== Особисте життя ==
Подальша доля, дата й місце смерті невідомі.
Був одружений на Марії Гаврилюк. 1922 року в подружжя народилася донька Інна. 1933 року Марія подала позов у суд Четатя-Албе на розлучення<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Universul_1933_11/?query=%C8%98aba+Gavriliuc&pg=86&layout=s GREFA TRIBUNALULUI CETATEA ALBA, SE. I-a EXTRACT Nr. 25919] // Universul 1933-11-08 / nr. 306</ref>.


== Творчість ==
==Особисте життя ==
Був одружений на Марії Гаврилюк. [[1922|1922 року]] в подружжя народилася донька Інна. [[1933|1933 року]] Марія подала позов у суд Четатя-Албе на розлучення<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/Universul_1933_11/?query=%C8%98aba+Gavriliuc&pg=86&layout=s GREFA TRIBUNALULUI CETATEA ALBA, SE. I-a EXTRACT Nr. 25919] // Universul 1933-11-08 / nr. 306</ref>.
 
==Творчість==
[[Файл:З днів лихоліття.jpg|міні|праворуч|200px|«З днів лихоліття», 1940, Бухарест]]
[[Файл:З днів лихоліття.jpg|міні|праворуч|200px|«З днів лихоліття», 1940, Бухарест]]
Літературну діяльність розпочав [[1910|1910 року]]<ref>{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/|назва=Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви)|автор=Ілько Гаврилюк|видавництво=Життя|місце=Бухарест|рік=1940|дата-доступу=19 січня 2024}}</ref>. У доробку Гаврилюка — реалістичні п’єси, повісті та збірки оповідань. Аматорська трупа при «Українській хаті» ставила на сцені його одноактівки, серед них — «До нового життя» та «Сліпий»<ref name=":2" />.
Літературну діяльність розпочав [[1910|1910 року]]<ref>{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/|назва=Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви)|автор=Ілько Гаврилюк|видавництво=Життя|місце=Бухарест|рік=1940|дата-доступу=19 січня 2024}}</ref>. У доробку Гаврилюка — реалістичні п’єси, повісті та збірки оповідань. Аматорська трупа при «Українській хаті» ставила на сцені його одноактівки, серед них — «До нового життя» та «Сліпий»<ref name=":2" />.


=== Оповідання ===
Окрім того, Гаврилюк написав драму «Молоді парості»<ref>[http://litopys.org.ua/encycl/euii027.htm Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II)] . — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 331-351</ref><ref>Ілько Гаврилюк: [https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=9468 Влада темного] (1933, Чернівці), с. 127</ref>. 21 листопада «Просвітянська Хата» м. Радивилів на Волині зіграла виставу за драмою в селі Бугаївці<ref name=":7">[https://libraria.ua/issues/1313/108304/?PageNumber=2&ArticleId=3648754&Search=%22%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%20%D1%81%D1%83%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B0%22 Новинки з Радивилівщини] // Наш прапор, №132 від 01.12.1937</ref>.
 
===Оповідання===  


* «Контрасти», «Малюнок життя» (Одеса, 1918)<ref name=":2" />
*«Контрасти», «Малюнок життя» (Одеса, 1918)<ref name=":2" />
* «Наболілі душі» (Чернівці, 1923)<ref name=":2" />
*«Наболілі душі» (Чернівці, 1923)<ref name=":2" />
* «З часів боротьби» (Каліш, 1931)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22840/?PageNumber=6&ArticleId=841448&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 274 від 06.12.1931, с. 6]</ref><ref name=":2" />
*[https://diasporiana.org.ua/memuari/6243-gavrilyuk-i-z-chasiv-borotbi/ «З часів боротьби»] (Каліш, 1931)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22840/?PageNumber=6&ArticleId=841448&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 274 від 06.12.1931, с. 6]</ref><ref name=":2" />
* «Влада темного» (Чернівці, 1933)<ref name=":2" />
*[https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=9468 «Влада темного»] (Чернівці, 1933)<ref name=":2" />
* «Тернистим шляхом» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22567/?PageNumber=5&ArticleId=834078&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 172 від 04.08.1929, с. 5]</ref>
*«Тернистим шляхом» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22567/?PageNumber=5&ArticleId=834078&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 172 від 04.08.1929, с. 5]</ref>
* «В темну далечінь» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22314/?PageNumber=6&ArticleId=826921&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 133, 18.06.1929, с. 6]</ref>
*«В темну далечінь» (Чернівці, 1929)<ref>[https://libraria.ua/issues/192/22314/?PageNumber=6&ArticleId=826921&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Нові книжки й журнали — Діло, № 133, 18.06.1929, с. 6]</ref>
* [https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/ «З днів лихоліття. На емігрантські мотиви»] (12 етюдів із передмовою М. Ковалевського, Бухарест, 1940)<ref name=":2" />
*[https://diasporiana.org.ua/proza/gavrylyuk-i-z-dniv-lyholittya-na-emigrantski-motyvy/ «З днів лихоліття. На емігрантські мотиви»] (12 етюдів із передмовою М. Ковалевського, Бухарест, 1940)<ref name=":2" />


=== Нариси-спогади ===
===Нариси-спогади===


* «Незабутній. Пам’яті Івана Липи» (Каліш, 1926)
*«Незабутній. Пам’яті Івана Липи» (Каліш, 1926)
* «Четвертий універсал» («ЛНВ», 1928, ч. 1)
*«Четвертий універсал» («ЛНВ», 1928, ч. 1)
* «Велетень духа. Пам’яті Симона Петлюри» (Чернівці, 1928)
*«Велетень духа. Пам’яті Симона Петлюри» (Чернівці, 1928)
* «Тернистим шляхом. Спогади з визвольних змагань» (Чернівці, 1929)
*«Тернистим шляхом. Спогади з визвольних змагань» (Чернівці, 1929)
* «З величнього минулого» // «За державність» (Каліш, 1929, вип. 1)
*«З величнього минулого» // «За державність» (Каліш, 1929, вип. 1)
* «Другий військовий з’їзд» // «Збірник пам’яти Симона Петлюри» (Прага, 1930)<ref name=":2" />
*«Другий військовий з’їзд» // «Збірник пам’яти Симона Петлюри» (Прага, 1930)<ref name=":2" />


== Див. також ==
==Див. також==


* [[Галин Мартирій Андрійович]]
*[[Галин Мартирій Андрійович]]
* [[Гетьманченко Василь Іович]]  
*[[Гетьманченко Василь Іович]]
* [[Середа Григорій Климович]]
*[[Середа Григорій Климович]]


== Примітки ==
==Примітки==
{{Примітки}}
{{Примітки}}


== Посилання ==
==Посилання==
* [https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
*''Вінцковський Тарас'': [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=elib_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21COLORTERMS=0&S21STR=0016041 Ілько Гаврилюк: одеський публіцист та політик на хвилі революційного поступу] // Південний захід. Одесика : історико-краєзнавчий науковий альманах. – Одеса : Друкарський дім, 2010. – Вип. 10. – С. 217-229. – 0,62 д. а.
* Вадим Гузун: [https://diasporiana.org.ua/ukrainica/16479-hnat-porohivski-asul-ucrainean-al-serviciului-special-de-informa-ii-publica-ii-documente-scrisori-i-fotografii/ Hnat Porohivski asul ucrainean al Serviciului Special de Informaţii publicaţii, documente, scrisori şi fotografii] — Institutul de Istorie „George Bariţiu”, Клуж-Напока, 2013. — 458 с.
*[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
* [https://libraria.ua/issues/335/221/?PageNumber=2&ArticleId=8461&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №15 від 26.10.1941, сторінка 2]
*Вадим Гузун: [https://diasporiana.org.ua/ukrainica/16479-hnat-porohivski-asul-ucrainean-al-serviciului-special-de-informa-ii-publica-ii-documente-scrisori-i-fotografii/ Hnat Porohivski asul ucrainean al Serviciului Special de Informaţii publicaţii, documente, scrisori şi fotografii] — Institutul de Istorie „George Bariţiu”, Клуж-Напока, 2013. — 458 с.
* [https://libraria.ua/issues/335/240/?PageNumber=2&ArticleId=8853&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №27 від 09.11.1941, сторінка 2]
*[https://libraria.ua/issues/335/221/?PageNumber=2&ArticleId=8461&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №15 від 26.10.1941, сторінка 2]
*[https://libraria.ua/issues/335/240/?PageNumber=2&ArticleId=8853&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA Творчість Іллі Гавриленка, Дніпропетровська газета №27 від 09.11.1941, сторінка 2]
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Українські громадські діячі]]

Поточна версія на 20:27, 17 лютого 2024

Гаврилюк Ілько Іванович.jpg
Ім'я
Ілько Іванович Гаврилюк
рум. Ilie Gavriliuc
Народився
1888[1]
село Опарипси, Волинь[1][2]
Помер
після 1960
Румунія
Національність
Діяльність
громадсько-політичний діяч, письменник

Ілько Іванович Гаврилюк (нар. 1888, с. Опарипси, Волинь — пом. після 1960, Румунія) — український письменник та громадсько-політичний діяч, просвітянин, редактор. Провідник бесарабських українців у 1920—1930-х роках.

Жив у Шабо в 1920—1930-х роках. За його сприяння в Аккермані 1936 року відкрили товариство «Просвіта». З 1932 року — посол від Бесарабії в румунському парламенті (від Націонал-цараністської партії).

Життєпис

Ранні роки

Народився 1888 року в селі Опарипси на Волині в сім'ї селян[1]. Деякі джерела помилково[3] приписують місце народження — Болград на Бесарабії[4]. Однак у власних спогадах «З днів лихоліття» (1940, Чернівці) Гаврилюк пише про рідну Волинь:

Які рідні звуки!.. Згадалося село на рідній Волині, луки за селом, і ніби бачив себе босим хлопчиком серед товаришів, коли носився на випередки з вітром...[5]

Окрім того, про Ілька Гаврилюка та його рідне село Опарипсів на Волині згадували 1937 року в львівській газеті «Наш прапор»[2]:

  • Замітка про Ілька Гаврилюка (Наш прапор, 1937).jpg

Мав брата Михайла[6].

Громадська діяльність на Півдні України

На початку XX століття жив на Півдні України, а саме в Одесі та Херсоні. Брав активну участь в українських громадських організаціях «Просвіта» та «Український клуб»[4].

«Українська хата»

Гаврилюк на відкритті «Української хати», 1913

1913 року Iлька Гаврилюка обрали на посаду Товариша голови у товаристві «Українська хата» в Одесі — цю просвітницьку інституцію створив Іван Липа після закриття одеської «Просвіти» 1912 року[7]. 1914 року Ілько став головою «Української хати»[4]. Цього ж року організація була закрита[7].

Редактор українських часописів

Обкладинка журналу «Основа», 1915

Ілько друкувався у газеті «Тавричанин» (Сімферополь). Редагував українськомовний журнал «Основа» (Одеса, 1915)[4], який заборонили видавати вже після 3-го номеру. Причиною заборони стало оповідання «Мій сон», в якому російських окупантів на Галичині називали іудами, чорними круками, насильниками тощо та загалом критикувалися їхні дії[8].

1916 року мобілізований в російську армію. Служив у гідротехнічному загоні під Катеринославом (Дніпро). 1917 року після Лютневої революції повернувся в Одесу[4].

Був залучений у роботу різних українських структур. Редагував новостворену газету «Українське слово» (Одеса), друкувався у газеті «Наше життя» (Херсон) та інших виданнях Півдня України[4].

Українські визвольні змагання

2-й Всеукраїнський військовий з’їзд

Ілько був членом одеської Української військової ради, через що його делегували на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві в червні 1917 року[4]. 5 червня 1917 року[9], у перший день з'їзду[10], Ілька обрали членом Президії Центральної Ради[11].

На з'їзді Ілько Гаврилюк виступив з ідеєю закладення підвалин українського війська для захисту майбутньої незалежної України[4].

Проголошення I Універсалу УЦР

12 червня 1917 року брав участь у проголошенні Першого Універсалу Української Центральної Ради як член Президії Центральної Ради[11].

У грудні 1917 року Ілька обрали делегатом Всеросійських установчих зборів. Проте коли він приїхав до Києва, то почав працювати в УЦР. Під час обстрілу Києва більшовиками отримав легке поранення. Пізніше перебував на кількох офіційних посадах на Херсонщині як представник українського уряду. Певний час входив до УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів). Брав участь в Антигетьманському повстанні 1918 року[4].

У Королівстві Румунія

Після того як УНР втратила незалежність, Ілько у 1920-х роках емігрував у Королівство Румунія. З 1923 року входив у об’єднавчий «Національний центр» еміграції в Румунії[12][4]. Очолював Культурно-видавничу секцію Комітету допомоги українським емігрантам у Румунії[13].

Шевченківські свята

Відвідував щорічні Шевченківські свята, які влаштовували у Бухаресті[14]. 1928 року на Шевченківському святі виступив на бандурі, на концерті в залі «Трансільванія». Ілько Гаврилюк виконав пісню «Ой кряче, кряче та чорненький ворон» (музика Миколи Лисенка), вальси «Троянди» і «Мрії» та думу «Зоре моя вечірняя» (слова Тараса Шевченка)[14].

За один місяць до Шевченківського свята у тому ж залі «Трансільванія» відбулася музична вечірка, під час якої Ілько Гаврилюк продемонстрував оригінальну бандуру, яку виготовив український емігрант Іван Усенко. Всередині бандури у мозаїчному колі був зображений великий Тризуб, внизу — портрети історичних постатей, а верх грифа був виготовлений у формі голови козака з довгими вусами та «оселедцем»[14].

В Шабо та Аккермані

У 1920—1930-х роках жив у Шабо[15]. 1929 року — один із керівників публічної бібліотеки в селі[16], організовував у Шабо театральні вистави[17][15]. 1925 року брав участь у виборах в сільськогосподарську палату Четатя-Албе від «Об'єднаної опозиції»[18]. До 1932 року був членом тимчасової комісії повіту Четатя-Албе[19].

1936 року за сприяння Ілька Гаврилюка в Аккермані створили місцеве товариство «Просвіта»[15]. Того ж 1936 року Ілько зустрічався з львівським журналістом Романом Голіяном, який згодом опублікував історію української громади Бесарабії, а зокрема Шабо та Аккермана, у серії статей «Басарабія — забута країна» — часопис «Діло», Львів[20].

Гаврилюк був примаром комуни Шабо — за інформацією від Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції. Про це Порохівський писав 1941 року в листі Міністру внутрішніх справ Румунії, коли пропонував Гаврилюка у склад комітету української еміграції[21].

Представник українців Бесарабії у парламенті

1932 року Ілька обрали послом у парламент Румунії як представника Бесарабії[22][23][24] — від Націонал-цараністської партії[25] (НЦП; з рум. Partidul Național-Țărănesc — укр. Націонал-селянська партія). НЦП підтримувала збереження демократично-конституційного режиму, в контексті зростання фашистських тоталітарних тенденцій в Румунії, та виступала за захист національних меншин[26].

Ілько став першим українським послом від Бесарабії[27].

  • Привітання Ілька Гаврилюка від часопису «Діло»
  • Привітання Ілька Гаврилюка від часопису «Діло».jpg

У 1935—1936 роках неодноразово виступав на зібраннях Націонал-цараністської партії Четатя-Албе та закликав людей об'єднуватися, аби захистити країну від диктатури: «Диктаторський режим означає повне розорення селян і повне викорінення громадянських прав»[28]. Частина програми НЦП, на якій наголошував Гаврилюк, — викладання в школах рідною для селян мовою[29].

31 травня 1936 року взяв участь у великому з'їзді НЦП Четатя-Албе[30].

1937 року став депутатом жудеця Четатя-Албе[31].

Друга світова війна

Представник українців у партії короля

1939 року, коли король Румунії заборонив усі політичні партії, окрім новоствореного «Фронту національного відродження», Гаврилюк увійшов у цю партію як представник українців[32][33][34].

У жовтні 1939 року разом із В. Залозецьким та Г. Алексієвичем отримав від Н. Оттеску, міністра внутрішніх справ Румунії, повноваження заснувати організацію, яка представлятиме українську громаду в Румунії — для культурних, економічних і соціальних цілей[35]. «Українську національну громаду» заснували в квітні 1940 року[36].

Виступ Ілька Гаврилюка перед королем Румунії, під час святкування Хрещення Господнього в Кишиневі, 1940

1940 року, під час святкування Хрещення Господнього, виступав із вітальними словами перед королем Румунії в Кишиневі — як представник української громади[37][38].

У 1939—1940 роках разом з іншими депутатами-українцями вів переговори з урядом Румунії, аби українці мали мінімальні права на освіту українською мовою[4]. Лише у квітні 1940 року українцям дозволили запровадити навчання української мови 4 години тижнево і 2 години релігії рідною мовою. Втіленню планів завадила совєтська окупація в червні 1940-го[36].

Часопис «Життя»

1941 року румунська влада надала українській національній меншості деякі культурні права[39], і Ілько Гаврилюк у Бухаресті почав випускати «часопис українців у Румунії» під назвою «Життя» (1941—1942)[40]. Перший випуск — 12 січня 1941 року[41], до редакційної колегії входили також О. Турашко та М. Ковалевський[42]. 1942 року почалися проблеми з виданням газети[43].

Останні роки

1941 року виступав у Бухаресті на молебні за українськими героями[44].

Підтримував зв'язки з Андрієм Лівицьким — Президентом УНР в екзилі (1926—1954). Так, згідно записам спецрозвідки Румунії, на початку нового 1943 року Гаврилюк отримав лист від Лівицького, в якому той дякував за адресовані йому вітання з нагоди Нового року, а також передав добрі побажання українській громаді в Румунії та наголосив, що 1943 рік матиме вирішальне значення для майбутнього України[13].

Румунська влада стала дивитися на Гаврилюка неприхильно, і 1943 року він перебував на засланні в Ґалацькому повіті. 1960 року востаннє з Гаврилюком бачилася Ольга Порохівська-Андрич — донька Гната Порохівського, видатного українця в румунській еміграції[3].

Подальша доля, дата й місце смерті невідомі.

Особисте життя

Був одружений на Марії Гаврилюк. 1922 року в подружжя народилася донька Інна. 1933 року Марія подала позов у суд Четатя-Албе на розлучення[45].

Творчість

«З днів лихоліття», 1940, Бухарест

Літературну діяльність розпочав 1910 року[46]. У доробку Гаврилюка — реалістичні п’єси, повісті та збірки оповідань. Аматорська трупа при «Українській хаті» ставила на сцені його одноактівки, серед них — «До нового життя» та «Сліпий»[4].

Окрім того, Гаврилюк написав драму «Молоді парості»[47][48]. 21 листопада «Просвітянська Хата» м. Радивилів на Волині зіграла виставу за драмою в селі Бугаївці[2].

Оповідання

Нариси-спогади

  • «Незабутній. Пам’яті Івана Липи» (Каліш, 1926)
  • «Четвертий універсал» («ЛНВ», 1928, ч. 1)
  • «Велетень духа. Пам’яті Симона Петлюри» (Чернівці, 1928)
  • «Тернистим шляхом. Спогади з визвольних змагань» (Чернівці, 1929)
  • «З величнього минулого» // «За державність» (Каліш, 1929, вип. 1)
  • «Другий військовий з’їзд» // «Збірник пам’яти Симона Петлюри» (Прага, 1930)[4]

Див. також

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 Вінцковський Тарас: Ілько Гаврилюк: одеський публіцист та політик на хвилі революційного поступу // Південний захід. Одесика : історико-краєзнавчий науковий альманах. – Одеса : Друкарський дім, 2010. – Вип. 10. – С. 217-229. – 0,62 д. а.
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 Новинки з Радивилівщини // Наш прапор, №132 від 01.12.1937
  3. ↑ 3,0 3,1 Сергій Вакуленко: «Буджацький письменник Ілько Гаврилюк і синтеза східного та західного варіантів української літературної мови» — Balázs K., Herbil E. (eds.), Dialogul slaviștilor la începutul secolului al XXI-lea, Cluj-Napoca: Casa Cărții de Știință, 2019, pp. 203-211.
  4. ↑ 4,00 4,01 4,02 4,03 4,04 4,05 4,06 4,07 4,08 4,09 4,10 4,11 4,12 4,13 4,14 4,15 4,16 4,17 Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
  5. ↑ Ілько Гаврилюк: Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви). — с. 26 — Бухарест : Життя, 1940.
  6. ↑ Теофіл Рендюк: Українська військова та політична еміграція в. Румунії у міжвоєнний період: невідомі сторінки історії діаспори — Україна дипломатична. - 2011. - Вип. 12. - c. 943
  7. ↑ 7,0 7,1 Качкан В. Посланник на ниву слова (Iван Липа в освiтленнi нових iсторичних джерел та матерiалiв). С. 182-202
  8. ↑ Одеса літературна // Металеві дні, №6. 1930
  9. ↑ Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд — Нова Рада, № 56 від 06.06.1917, с. 2
  10. ↑ Другий Всеукраїнський Військовий 3'ізд — Нова Рада, № 62 від 13.06.1917, с. 2
  11. ↑ 11,0 11,1 Оголошення Універсалу і українська маніфестація 12 червня. — Нова Рада. №63 від 14.06.1917
  12. ↑ Власенко, В. М. Перша конференція української еміграції у Румунії (до 85-річчя з дня заснування Громадсько-допомогового комітету української еміграції у Румунії) // Українознавство — 2008: Календар-щорічник / Упорядн. В. Піскун, А. Ціпко, О. Щербатюк. - К.: Укр. центр духовн. культури, 2007. - С. 172—178.
  13. ↑ 13,0 13,1 Гузун, 2013. — с. 280
  14. ↑ 14,0 14,1 14,2 Валерій Власенко: Шевченківські свята міжвоєнної української еміграції в Бухаресті — Суми, 2014
  15. ↑ 15,0 15,1 15,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
  16. ↑ Tribunalul Cetatea-Albă, secția I // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70
  17. ↑ Українці в Бесарабії — Діло, № 270 від 29.11.1936, с. 4
  18. ↑ Dizidentă in organizaţia liberală din Cetatea-Alba – Lupta, august 1925 (Anul 4, nr. 1094-1118)1925-08-21 / nr. 1108 — Arcanum
  19. ↑ Monitorul Oficial — Partea 1 // 1932-07-21, nr. 169
  20. ↑ Каруник К. Д.: Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років —Лінгвістичні дослідження, 2020
  21. ↑ Гузун, 2013. — с. 197
  22. ↑ Народня справа, № 32, 7 серпня 1932
  23. ↑ Українські парламентарі в Румунії — Діло, № 173 від 07.08.1932, с. 5
  24. ↑ З наших справ // Рада (Львів), №18, 07.08.1932 — Arcanum
  25. ↑ Після румунських виборів — Діло, № 172 від 06.08.1932, с. 1
  26. ↑ National Peasants' Party — стаття в Англійській Вікіпедії
  27. ↑ З наших справ — Рада (Львів), №18 від 07.08.1932, с. 3
  28. ↑ Congresul partidului national-tărănesc din juletul Cetatea Albă — Dreptatea, 1936-05-08 / nr. 2561 — Arcanum
  29. ↑ Marea întrunire national-taranista din oraşul Cetatea ALba — Dreptatea, noiembrie 1935 (Anul 9, nr. 2416-2439) 1935-11-17 / nr. 2429 —Arcanum
  30. ↑ Impunătorul congres al organizaţiei din Cetatea-Alba – Dreptatea, 1936-06-12 / nr. 2586 — Arcanum
  31. ↑ Nouii consilieri ai judeţului Cetatea-Albă — Curentul, august 1937 (Anul 10, nr. 3412-3442)1937-08-04 / nr. 3415
  32. ↑ România – Provincie 1939 (Anul 2, nr. 481-495) 1939-10-09 / nr. 489
  33. ↑ Az ukrán kisebbség is csatlakozott a Nemzeti Újjászületés Frontjához — Magyar Lapok, 1939-10-08 / 222. szám
  34. ↑ Incadrarea minorității ucrainene in "Frontul Renașterii Naționale" // Neamul Românesc, № 223 від 1939-10-08
  35. ↑ Autorizarea constituirii organizaţiei ucrainiene – Curentul, 1939-10-08 / nr. 4188
  36. ↑ 36,0 36,1 Нарис історії права Буковини і Басарабії // Записки наукового товариства імені Шевченка, №199, 1986
  37. ↑ Landwirtschaftliche Blätter // 1940-01-14 / nr. 3
  38. ↑ Cuvântarea d-lui Ilie Gavriliuc, reprezentantul minorităţii ucrainiene — România - Capitala, 1940-01-09 / nr. 578
  39. ↑ Українці в Румунії — Енциколопедія історії України
  40. ↑ Життя, №2 від 26.01.1942
  41. ↑ З інших країн // Голос, №3, 10.02.1941 — с. 3
  42. ↑ Український вісник, № 3, 01.02.1941, с. 6
  43. ↑ Гузун, 2013. — с. 406
  44. ↑ Молебінь у Букарешті з нагоди заняття Києва й Полтави — Життя, № 2 від 26.01.1942
  45. ↑ GREFA TRIBUNALULUI CETATEA ALBA, SE. I-a EXTRACT Nr. 25919 // Universul 1933-11-08 / nr. 306
  46. ↑ Ілько Гаврилюк: Гаврилюк І. З днів лихоліття (На емігрантські мотиви) — Бухарест : Життя, 1940., переглянуто 19 січня 2024
  47. ↑ Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II) . — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 331-351
  48. ↑ Ілько Гаврилюк: Влада темного (1933, Чернівці), с. 127
  49. ↑ Нові книжки й журнали — Діло, № 274 від 06.12.1931, с. 6
  50. ↑ Нові книжки й журнали — Діло, № 172 від 04.08.1929, с. 5
  51. ↑ Нові книжки й журнали — Діло, № 133, 18.06.1929, с. 6

Посилання

Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Гаврилюк_Ілько_Іванович&oldid=9263