Гетьманченко Василь Іович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 4: Рядок 4:
|ім'я = Василь Іович Гетьманченко
|ім'я = Василь Іович Гетьманченко
|дата народження = [[1902]]
|дата народження = [[1902]]
|місце народження = Буковина
|місце народження = [[Аккерманський повіт]]
|дата смерті = [[13 жовтня]] [[1940]]
|дата смерті = [[13 жовтня]] [[1940]]
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]
Рядок 11: Рядок 11:
}}
}}
}}
}}
'''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[1902]], Буковина — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]], зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]].
'''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[1902]], Аккерманський повіт — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]], зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]].


Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований більшовиками]] в Аккермані.
Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований більшовиками]] в Аккермані.


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Василь Гетьманченко народився [[1902|1902 року]] на Буковині<ref name=":0" />. За словами його сестри Ліди Буряк, на рідних землях він заснував товариство «Просвіта», згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків, і зробив багато інших корисних справ для української громади<ref name=":3" />.
Василь Гетьманченко народився [[1902|1902 року]] в Аккерманському повіті<ref name=":0" />. За словами його сестри Ліди Буряк, на рідних землях він заснував товариство «Просвіта», згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків, і зробив багато інших корисних справ для української громади<ref name=":3" />.


[[1922|1922 року]] перебував у Празі як уповноважений від товариства українських студентів «Зоря» в Бухаресті. Товариство мало 25 членів та складалося з українських емігрантів, в тому числі з Буковини та Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1336/112101/?PageNumber=2&ArticleId=3804119&Search=%22%D0%B2.%20%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%22 З життя студентів на еміграції] — Українське життя (Луцьк), №9 від 05.10.1922, сторінка 2</ref>.
[[1922|1922 року]] перебував у Празі як уповноважений від товариства українських студентів «Зоря» в Бухаресті. Товариство мало 25 членів та складалося з українських емігрантів, в тому числі з Буковини та Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1336/112101/?PageNumber=2&ArticleId=3804119&Search=%22%D0%B2.%20%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%22 З життя студентів на еміграції] — Українське життя (Луцьк), №9 від 05.10.1922, сторінка 2</ref>.

Версія за 21:26, 14 квітня 2024

Гетьманченко Василь Іович.jpg
Ім'я
Василь Іович Гетьманченко
Національність
Діяльність
зв’язковий ОУН на Південній Бессарабії, громадський та політичний діяч, інженер-конструктор, журналіст

Василь Іович Гетьманченко (нар. 1902, Аккерманський повіт — пом. 13 жовтня 1940, Аккерман) — український громадський та політичний діяч 1930-х років, зв’язковий ОУН на теренах Південної Бесарабії; віце-президент товариства «Просвіта» в Аккермані.

Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». Закатований більшовиками в Аккермані.

Життєпис

Василь Гетьманченко народився 1902 року в Аккерманському повіті[1]. За словами його сестри Ліди Буряк, на рідних землях він заснував товариство «Просвіта», згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків, і зробив багато інших корисних справ для української громади[2].

1922 року перебував у Празі як уповноважений від товариства українських студентів «Зоря» в Бухаресті. Товариство мало 25 членів та складалося з українських емігрантів, в тому числі з Буковини та Бесарабії[3].

Василь здобув освіту інженера-конструктора, працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом 1928—1940 років. Одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні[1].

Протягом 1930-х років брав активну участь у громадській та політичній діяльності на Південній Бесарабії[4], вступив до лав ОУН (Організації українських націоналістів) та діяв зв’язковим проводу ОУН на теренах Буджака[5][6]. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка, Мартирія Галина та Ілька Гаврилюка як «керівників українського національного відродження в Аккермані»[7].

1936 року в Аккермані заснували товариство «Просвіта» — перше на теренах Бесарабії; Василь очолив у ньому посаду віце-президента[8].

Після того як СССР захопив Бесарабію, його викрили та заарештували 30 липня 1940 року в Аккермані. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН[1]. Закатований більшовиками[6][4], не дожив до суду та помер 13 жовтня 1940 року в Аккерманській лікарні[1].

Родина

  • Гетьманченко Аделія Дмитрівна — дружина; заарештована 14 квітня 1945 року, вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років[9].
  • Оксана — донька[1].
  • Тарангул Орися Дмитрівна (нар. 1914) — сестра дружини[1]; члени НКВД заарештували її 25 березня 1941 року, звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли 27 липня 1941 року в тюрмі НКВД у Києві[1].

Реабілітація

23 листопада 1990 року КДБ Української РСР по Одеській області закрив справу Василя Гетьманченка за відсутністю складу злочину[1]. Аделію Гетьманченко реабілітували 12 січня 1995 року[9].

Сестру дружини Орисю Тарангул реабілітували 31 січня 1997 року Військовою прокуратурою Західного регіону України[1].

Пам’ять

На Руському цвинтарі в Чернівцях донька Гетьманченків Оксана встановила пам’ятник репресованим рідним Тарангул Орисі, Гетьманченку Василю та Гетьманченко Аделії[1].

1997 року в американській газеті «Свобода» вийшла стаття: «Як загинув В. Гетьманченко»[2]:

Як загинув В. Гетьманченко.png

Див. також

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
  2. ↑ 2,0 2,1 Свобода 1997, № 5
  3. ↑ З життя студентів на еміграції — Українське життя (Луцьк), №9 від 05.10.1922, сторінка 2
  4. ↑ 4,0 4,1 Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
  5. ↑ Гривул Тарас: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 260—268 — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1992., переглянуто 30 серпня 2021
  6. ↑ 6,0 6,1 Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
  7. ↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
  8. ↑ Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
  9. ↑ 9,0 9,1 Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області, Державна архівна служба України, переглянуто 21 травня 2023
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Гетьманченко_Василь_Іович&oldid=9442