Гетьманченко Василь Іович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 4: Рядок 4:
|ім'я = Василь Іович Гетьманченко
|ім'я = Василь Іович Гетьманченко
|дата народження = [[1902]]
|дата народження = [[1902]]
|місце народження = [[Аккерманський повіт]]
|місце народження = с. Дальнічень, [[Аккерманський повіт]]
|дата смерті = [[13 жовтня]] [[1940]]
|дата смерті = [[13 жовтня]] [[1940]]
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]
Рядок 11: Рядок 11:
}}
}}
}}
}}
'''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[1902]], Аккерманський повіт — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]], зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]].
'''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[22 березня]] [[1902]]<ref name=":5">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375892119142907&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 18.12.1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>, с. Дальнічень, Аккерманський повіт — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]], зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]].


Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований більшовиками]] в Аккермані.
Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований більшовиками]] в Аккермані.


== Життєпис ==
==Життєпис==
Василь Гетьманченко народився [[1902|1902 року]] в Аккерманському повіті<ref name=":0" />. За словами його сестри Ліди Буряк, на рідних землях він заснував товариство «Просвіта», згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків, і зробив багато інших корисних справ для української громади<ref name=":3" />.
Василь Гетьманченко народився [[22 березня]] [[1902|1902 року]] в Аккерманському повіті<ref name=":0" />. 1916 року вступив до вчительської семінарії в Аккермані, а 1921 року, з початком [[Румунська окупація (1918—1940)|румунської окупації]], виїхав у Бухарест<ref name=":5" />.


[[1922|1922 року]] перебував у Празі як уповноважений від товариства українських студентів «Зоря» в Бухаресті. Товариство мало 25 членів та складалося з українських емігрантів, в тому числі з Буковини та Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1336/112101/?PageNumber=2&ArticleId=3804119&Search=%22%D0%B2.%20%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%22 З життя студентів на еміграції] — Українське життя (Луцьк), №9 від 05.10.1922, сторінка 2</ref>.
У Бухаресті був членом товариства українських студентів «Зоря»<ref name=":5" />. Товариство мало 25 членів та складалося з українських емігрантів, в тому числі з Буковини та Бесарабії<ref>[https://libraria.ua/issues/1336/112101/?PageNumber=2&ArticleId=3804119&Search=%22%D0%B2.%20%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%22 З життя студентів на еміграції] — Українське життя (Луцьк), №9 від 05.10.1922, сторінка 2</ref>. Від «Зорі» Василя обрали делегатом на перший з'їзд Центрального Союзу Українського Студентства 1922 року в Празі<ref name=":5" />.
 
У січні [[1923|1923 року]] Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословакію. Станом на жовтень 1928 року — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі<ref name=":5" />.


Василь здобув освіту інженера-конструктора, працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом [[1928]]—[[1940]] років. Одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.scribd.com/presentation/517805538/Розстріли-в-Чернівцях-в-червні-липні-1941-p-final|автор=Старик Володимир|назва=Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р.|дата=29 липня 2021|видавець=Scribd|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>.
Василь здобув освіту інженера-конструктора, працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом [[1928]]—[[1940]] років. Одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.scribd.com/presentation/517805538/Розстріли-в-Чернівцях-в-червні-липні-1941-p-final|автор=Старик Володимир|назва=Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р.|дата=29 липня 2021|видавець=Scribd|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>.


Протягом [[1930-ті|1930-х років]] брав активну участь у громадській та політичній діяльності на [[Буджак|Південній Бесарабії]]<ref name=":1">{{Cite book|назва=Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378|місце=Париж — Нью-Йорк|рік=1955|видавництво=Молоде життя|дата-доступу=30 серпня 2021|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii029.htm|автор=Наукове товариство ім. Шевченка у Європі}}</ref>, вступив до лав ОУН (Організації українських націоналістів) та діяв зв’язковим проводу ОУН на теренах [[Буджак|Буджака]]<ref>{{Cite book|назва=Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 260—268|місце=Львів|рік=1992|дата-доступу=30 серпня 2021|автор=Гривул Тарас|видавництво=Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2012_22_23}}</ref><ref name=":2">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref>. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка, [[Галин Мартирій Андрійович|Мартирія Галина]] та [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілька Гаврилюка]] як «керівників українського національного відродження в Аккермані»<ref>{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>.
Протягом [[1930-ті|1930-х років]] брав активну участь у громадській та політичній діяльності на [[Буджак|Південній Бесарабії]]<ref name=":1">{{Cite book|назва=Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378|місце=Париж — Нью-Йорк|рік=1955|видавництво=Молоде життя|дата-доступу=30 серпня 2021|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii029.htm|автор=Наукове товариство ім. Шевченка у Європі}}</ref>, вступив до лав ОУН (Організації українських націоналістів) та діяв зв’язковим проводу ОУН на теренах [[Буджак|Буджака]]<ref>{{Cite book|назва=Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 260—268|місце=Львів|рік=1992|дата-доступу=30 серпня 2021|автор=Гривул Тарас|видавництво=Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2012_22_23}}</ref><ref name=":2">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref>. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка, [[Галин Мартирій Андрійович|Мартирія Галина]] та [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілька Гаврилюка]] як «керівників українського національного відродження в Аккермані»<ref>{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>.
За словами його сестри Ліди Буряк, на рідних землях він заснував товариство «Просвіта», згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків, і зробив багато інших корисних справ для української громади<ref name=":3" />.


[[1936|1936 року]] в Аккермані заснували [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]] — перше на теренах Бесарабії; Василь очолив у ньому посаду віце-президента<ref name=":32">[https://adt.arcanum.com/en/view/Viitorul_1936_12/?pg=45&layout=s Grefa Trib. Cetatea Alba S. I] — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13</ref>.
[[1936|1936 року]] в Аккермані заснували [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариство «Просвіта»]] — перше на теренах Бесарабії; Василь очолив у ньому посаду віце-президента<ref name=":32">[https://adt.arcanum.com/en/view/Viitorul_1936_12/?pg=45&layout=s Grefa Trib. Cetatea Alba S. I] — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13</ref>.
Рядок 28: Рядок 32:
Після того як СССР захопив [[Бессарабія|Бесарабію]], його викрили та заарештували [[30 липня]] [[1940|1940 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН<ref name=":0" />. [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований]] більшовиками<ref name=":2" /><ref name=":1" />, не дожив до суду та помер [[13 жовтня]] [[1940|1940 року]] в Аккерманській лікарні<ref name=":0" />.
Після того як СССР захопив [[Бессарабія|Бесарабію]], його викрили та заарештували [[30 липня]] [[1940|1940 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН<ref name=":0" />. [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований]] більшовиками<ref name=":2" /><ref name=":1" />, не дожив до суду та помер [[13 жовтня]] [[1940|1940 року]] в Аккерманській лікарні<ref name=":0" />.


== Родина ==
==Родина==


* Гетьманченко Аделія Дмитрівна — дружина; заарештована 14 квітня 1945 року, вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років<ref name=":4">{{Cite web|url=https://archives.gov.ua/um.php?p=12&a=48&id=47083|назва=Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області|видавець=Державна архівна служба України|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>.
*Гетьманченко Аделія Дмитрівна — дружина; заарештована 14 квітня 1945 року, вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років<ref name=":4">{{Cite web|url=https://archives.gov.ua/um.php?p=12&a=48&id=47083|назва=Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області|видавець=Державна архівна служба України|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>.
* Оксана — донька<ref name=":0" />.
*Оксана — донька<ref name=":0" />.
* Тарангул Орися Дмитрівна ({{Нар|1}} [[1914]]) — сестра дружини<ref name=":0" />; члени НКВД заарештували її [[25 березня]] [[1941|1941 року]], звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли [[27 липня]] [[1941|1941 року]] в тюрмі НКВД у Києві<ref name=":0" />.
*Тарангул Орися Дмитрівна ({{Нар|1}} [[1914]]) — сестра дружини<ref name=":0" />; члени НКВД заарештували її [[25 березня]] [[1941|1941 року]], звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли [[27 липня]] [[1941|1941 року]] в тюрмі НКВД у Києві<ref name=":0" />.


== Реабілітація ==
==Реабілітація==
[[23 листопада]] [[1990|1990 року]] КДБ Української РСР по [[Одеська область|Одеській області]] закрив справу Василя Гетьманченка за відсутністю складу злочину<ref name=":0" />. Аделію Гетьманченко реабілітували [[12 січня]] [[1995|1995 року]]<ref name=":4" />.
[[23 листопада]] [[1990|1990 року]] КДБ Української РСР по [[Одеська область|Одеській області]] закрив справу Василя Гетьманченка за відсутністю складу злочину<ref name=":0" />. Аделію Гетьманченко реабілітували [[12 січня]] [[1995|1995 року]]<ref name=":4" />.


Сестру дружини Орисю Тарангул реабілітували [[31 січня]] [[1997|1997 року]] Військовою прокуратурою Західного регіону України<ref name=":0" />.
Сестру дружини Орисю Тарангул реабілітували [[31 січня]] [[1997|1997 року]] Військовою прокуратурою Західного регіону України<ref name=":0" />.


== Пам’ять ==
==Пам’ять==
На Руському цвинтарі в Чернівцях донька Гетьманченків Оксана встановила пам’ятник репресованим рідним Тарангул Орисі, Гетьманченку Василю та Гетьманченко Аделії<ref name=":0" />.  
На Руському цвинтарі в Чернівцях донька Гетьманченків Оксана встановила пам’ятник репресованим рідним Тарангул Орисі, Гетьманченку Василю та Гетьманченко Аделії<ref name=":0" />.  


Рядок 49: Рядок 53:
*[[Гаврилюк Ілько Іванович]]
*[[Гаврилюк Ілько Іванович]]
*[[Галин Мартирій Андрійович]]
*[[Галин Мартирій Андрійович]]
*[[Середа Григорій Климович]]
* [[Середа Григорій Климович]]
== Примітки ==
==Примітки==
{{Примітки}}
{{Примітки}}
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Померли у Білгороді-Дністровському]]
[[Категорія:Померли у Білгороді-Дністровському]]

Версія за 07:39, 19 квітня 2024

Гетьманченко Василь Іович.jpg
Ім'я
Василь Іович Гетьманченко
Народився
Національність
Діяльність
зв’язковий ОУН на Південній Бессарабії, громадський та політичний діяч, інженер-конструктор, журналіст

Василь Іович Гетьманченко (нар. 22 березня 1902[1], с. Дальнічень, Аккерманський повіт — пом. 13 жовтня 1940, Аккерман) — український громадський та політичний діяч 1930-х років, зв’язковий ОУН на теренах Південної Бесарабії; віце-президент товариства «Просвіта» в Аккермані.

Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». Закатований більшовиками в Аккермані.

Життєпис

Василь Гетьманченко народився 22 березня 1902 року в Аккерманському повіті[2]. 1916 року вступив до вчительської семінарії в Аккермані, а 1921 року, з початком румунської окупації, виїхав у Бухарест[1].

У Бухаресті був членом товариства українських студентів «Зоря»[1]. Товариство мало 25 членів та складалося з українських емігрантів, в тому числі з Буковини та Бесарабії[3]. Від «Зорі» Василя обрали делегатом на перший з'їзд Центрального Союзу Українського Студентства 1922 року в Празі[1].

У січні 1923 року Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословакію. Станом на жовтень 1928 року — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі[1].

Василь здобув освіту інженера-конструктора, працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом 1928—1940 років. Одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні[2].

Протягом 1930-х років брав активну участь у громадській та політичній діяльності на Південній Бесарабії[4], вступив до лав ОУН (Організації українських націоналістів) та діяв зв’язковим проводу ОУН на теренах Буджака[5][6]. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка, Мартирія Галина та Ілька Гаврилюка як «керівників українського національного відродження в Аккермані»[7].

За словами його сестри Ліди Буряк, на рідних землях він заснував товариство «Просвіта», згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків, і зробив багато інших корисних справ для української громади[8].

1936 року в Аккермані заснували товариство «Просвіта» — перше на теренах Бесарабії; Василь очолив у ньому посаду віце-президента[9].

Після того як СССР захопив Бесарабію, його викрили та заарештували 30 липня 1940 року в Аккермані. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН[2]. Закатований більшовиками[6][4], не дожив до суду та помер 13 жовтня 1940 року в Аккерманській лікарні[2].

Родина

  • Гетьманченко Аделія Дмитрівна — дружина; заарештована 14 квітня 1945 року, вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років[10].
  • Оксана — донька[2].
  • Тарангул Орися Дмитрівна (нар. 1914) — сестра дружини[2]; члени НКВД заарештували її 25 березня 1941 року, звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли 27 липня 1941 року в тюрмі НКВД у Києві[2].

Реабілітація

23 листопада 1990 року КДБ Української РСР по Одеській області закрив справу Василя Гетьманченка за відсутністю складу злочину[2]. Аделію Гетьманченко реабілітували 12 січня 1995 року[10].

Сестру дружини Орисю Тарангул реабілітували 31 січня 1997 року Військовою прокуратурою Західного регіону України[2].

Пам’ять

На Руському цвинтарі в Чернівцях донька Гетьманченків Оксана встановила пам’ятник репресованим рідним Тарангул Орисі, Гетьманченку Василю та Гетьманченко Аделії[2].

1997 року в американській газеті «Свобода» вийшла стаття: «Як загинув В. Гетьманченко»[8]:

Як загинув В. Гетьманченко.png

Див. також

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 18.12.1989 — Камчик, фото Галини Скоморохової
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 2,6 2,7 2,8 2,9 Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
  3. ↑ З життя студентів на еміграції — Українське життя (Луцьк), №9 від 05.10.1922, сторінка 2
  4. ↑ 4,0 4,1 Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
  5. ↑ Гривул Тарас: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 260—268 — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1992., переглянуто 30 серпня 2021
  6. ↑ 6,0 6,1 Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
  7. ↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
  8. ↑ 8,0 8,1 Свобода 1997, № 5
  9. ↑ Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
  10. ↑ 10,0 10,1 Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області, Державна архівна служба України, переглянуто 21 травня 2023
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Гетьманченко_Василь_Іович&oldid=9444