Гетьманченко Василь Іович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Рядок 11: Рядок 11:
}}
}}
}}
}}
'''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[22 березня]] [[1902]]<ref name=":5">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375892119142907&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 28.12.1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>, с. Дальнічень, Аккерманський повіт — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]], зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]].
'''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[22 березня]] [[1902]]<ref name=":5">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375892119142907&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 28.12.1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>, с. Дальнічень, Аккерманський повіт — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]]; зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]].


Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований більшовиками]] в Аккермані.
Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований більшовиками]] в Аккермані під час першої совєтської окупації міста 1940 року.


==Життєпис==
==Життєпис==
Рядок 25: Рядок 25:
[[1922|1922 року]] — студент інженерного факультета вищої Чеської технічної школи в Празі<ref name=":5" />. Здобув освіту інженера-конструктора<ref name=":0" />.
[[1922|1922 року]] — студент інженерного факультета вищої Чеської технічної школи в Празі<ref name=":5" />. Здобув освіту інженера-конструктора<ref name=":0" />.


У січні [[1923|1923 року]] Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень [[1928|1928 року]] — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У [[1929]]—[[1930|1930-х]] роках — студент правового факультету Українського університета в Празі<ref name=":5" />. З 1931 року — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині<ref>[https://www.db.geroika.org.ua/ua/person_card.html?code=4759e1037a0cd44cba5e8d1b7e4c1d7e Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р.]</ref>.
У січні [[1923|1923 року]] Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень [[1928|1928 року]] — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У [[1929]]—[[1930|1930-х]] роках — студент правового факультету Українського університета в Празі<ref name=":5" />. З [[1931|1931 року]] — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині<ref>[https://www.db.geroika.org.ua/ua/person_card.html?code=4759e1037a0cd44cba5e8d1b7e4c1d7e Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р.]</ref>.


Василь працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом [[1928]]—[[1940]] років. Одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.scribd.com/presentation/517805538/Розстріли-в-Чернівцях-в-червні-липні-1941-p-final|автор=Старик Володимир|назва=Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р.|дата=29 липня 2021|видавець=Scribd|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>.
Василь працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом [[1928]]—[[1940]] років. Одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.scribd.com/presentation/517805538/Розстріли-в-Чернівцях-в-червні-липні-1941-p-final|автор=Старик Володимир|назва=Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р.|дата=29 липня 2021|видавець=Scribd|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>.


<gallery mode="packed" heights="200">
<gallery mode="packed" heights="200">
Гетьманченко Василь Іович (3).jpg|1920-ті
Файл:Гетьманченко Василь Іович (3).jpg|1920-ті, у Празі
Гетьманченко Василь Іович (2).jpg|1920—1930-ті
Файл:Гетьманченко Василь Іович (2).jpg|1920—1930-ті
</gallery>
</gallery>


Рядок 39: Рядок 39:
[[1936|1936 року]] — один із співзасновників [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта»]] в Аккермані, першого на теренах Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віце-президента<ref name=":32">[https://adt.arcanum.com/en/view/Viitorul_1936_12/?pg=45&layout=s Grefa Trib. Cetatea Alba S. I] — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13</ref>.
[[1936|1936 року]] — один із співзасновників [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта»]] в Аккермані, першого на теренах Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віце-президента<ref name=":32">[https://adt.arcanum.com/en/view/Viitorul_1936_12/?pg=45&layout=s Grefa Trib. Cetatea Alba S. I] — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13</ref>.


За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955), Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]<ref>[https://diasporiana.org.ua/ideologiya/3765-organizatsiya-ukrayinskih-natsionalistiv-1929-1954/ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН]. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219</ref><ref>{{Cite book|назва=Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265|місце=Львів|рік=1992|дата-доступу=30 серпня 2021|автор=Гривул Тарас|видавництво=Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2012_22_23}}</ref><ref name=":2">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref>.
За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]<ref>[https://diasporiana.org.ua/ideologiya/3765-organizatsiya-ukrayinskih-natsionalistiv-1929-1954/ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН]. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219</ref><ref name=":2">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref><ref>{{Cite book|назва=Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265|місце=Львів|рік=1992|дата-доступу=30 серпня 2021|автор=Гривул Тарас|видавництво=Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2012_22_23}}</ref>.


=== Вбивство ===
=== Вбивство ===

Версія за 10:17, 22 квітня 2024

Гетьманченко Василь Іович.jpg
Ім'я
Василь Іович Гетьманченко
Народився
Національність
Діяльність
зв’язковий ОУН на Південній Бессарабії, громадський та політичний діяч, інженер-конструктор, журналіст

Василь Іович Гетьманченко (нар. 22 березня 1902[1], с. Дальнічень, Аккерманський повіт — пом. 13 жовтня 1940, Аккерман) — український громадський та політичний діяч 1930-х років; зв’язковий ОУН на теренах Південної Бесарабії; віце-президент товариства «Просвіта» в Аккермані.

Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». Закатований більшовиками в Аккермані під час першої совєтської окупації міста 1940 року.

Життєпис

Василь Гетьманченко народився 22 березня 1902 року в селі Дальнічень на Аккерманщині[2] у багатодітній родині.

Освіта

1916 року вступив до вчительської семінарії в Аккермані, а 1921 року, з початком румунської окупації, виїхав у Бухарест[1].

У Бухаресті був членом товариства українських студентів «Зоря»[1], в яке входили 25 осіб — українських емігрантів, в тому числі з Буковини та Бесарабії[3]. Від «Зорі» Василя обрали делегатом на перший з'їзд Центрального Союзу Українського Студентства 1922 року в Празі[1].

1922 року — студент інженерного факультета вищої Чеської технічної школи в Празі[1]. Здобув освіту інженера-конструктора[2].

У січні 1923 року Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень 1928 року — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У 1929—1930-х роках — студент правового факультету Українського університета в Празі[1]. З 1931 року — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині[4].

Василь працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом 1928—1940 років. Одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні[2].

  • 1920-ті, у Празі

    1920-ті, у Празі

  • 1920—1930-ті

    1920—1930-ті

Громадська діяльність

Протягом 1930-х років брав активну участь у громадській та політичній діяльності на Південній Бесарабії[5]. Згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків[6]. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка як одного з «керівників українського національного відродження в Аккермані» — разом із Мартирієм Галиним та Ільком Гаврилюком[7].

1936 року — один із співзасновників товариства «Просвіта» в Аккермані, першого на теренах Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віце-президента[8].

За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах Південної Бесарабії[9][10][11].

Вбивство

Після того як СССР окупував Бесарабію, Василя Гетьманченка заарештували — 30 липня 1940 року в Аккермані. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН[2]. Закатований більшовиками[10][5], не дожив до суду та помер 13 жовтня 1940 року в Аккерманській лікарні[2] у віці 38 років.

Родина

  • Гетьманченко Аделія Дмитрівна — дружина; заарештована 14 квітня 1945 року, вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років[12].
  • Оксана — донька[2].
  • Тарангул Орися Дмитрівна (нар. 1914) — сестра дружини[2]; члени НКВД заарештували її 25 березня 1941 року, звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли 27 липня 1941 року в тюрмі НКВД у Києві[2].

Реабілітація

23 листопада 1990 року КДБ Української РСР по Одеській області закрив справу Василя Гетьманченка за відсутністю складу злочину[2]. Аделію Гетьманченко реабілітували 12 січня 1995 року[12].

Сестру дружини Орисю Тарангул реабілітували 31 січня 1997 року Військовою прокуратурою Західного регіону України[2].

Пам’ять

Пам'ятник на Руському кладовищі, Чернівці

На Руському кладовищі в Чернівцях донька Гетьманченків Оксана встановила пам’ятник репресованим рідним Тарангул Орисі, Гетьманченку Василю та Гетьманченко Аделії[2].

1997 року в американській газеті «Свобода» вийшла стаття: «Як загинув В. Гетьманченко»[6]:

Як загинув В. Гетьманченко.png

Див. також

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 28.12.1989 — Камчик, фото Галини Скоморохової
  2. ↑ 2,00 2,01 2,02 2,03 2,04 2,05 2,06 2,07 2,08 2,09 2,10 Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
  3. ↑ З життя студентів на еміграції — Українське життя (Луцьк), №9 від 05.10.1922, сторінка 2
  4. ↑ Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р.
  5. ↑ 5,0 5,1 Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
  6. ↑ 6,0 6,1 Свобода 1997, № 5
  7. ↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
  8. ↑ Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
  9. ↑ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219
  10. ↑ 10,0 10,1 Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
  11. ↑ Гривул Тарас: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265 — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1992., переглянуто 30 серпня 2021
  12. ↑ 12,0 12,1 Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області, Державна архівна служба України, переглянуто 21 травня 2023
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Гетьманченко_Василь_Іович&oldid=9465