Гетьманченко Василь Іович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
(Не показано 16 проміжних версій цього користувача)
Рядок 4: Рядок 4:
|ім'я = Василь Іович Гетьманченко
|ім'я = Василь Іович Гетьманченко
|дата народження = [[22 березня]] [[1902]]
|дата народження = [[22 березня]] [[1902]]
|місце народження = с. Дальнічень, [[Аккерманський повіт]]
|місце народження = с. [[Дальнічень]], [[Аккерманський повіт]]
|дата смерті = [[13 жовтня]] [[1940]]
|дата смерті = [[13 жовтня]] [[1940]]
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]
|діяльність = зв’язковий ОУН на Південній Бессарабії, громадський та політичний діяч, просвітянин, інженер-конструктор
|діяльність = зв’язковий ОУН на Південній Бесарабії, громадський та політичний діяч, просвітянин, інженер-конструктор
|національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]]
|національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]]
}}
}}
}}
}}
'''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[22 березня]] [[1902]], с. Дальнічень, Аккерманський повіт — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]]; зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]].
'''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[22 березня]] [[1902]], с. [[Дальнічень]], Аккерманський повіт — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]]; зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]].


Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований більшовиками]] в Аккермані під час першої совєтської окупації міста 1940 року.
Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований більшовиками]] в Аккермані під час першої совєтської окупації міста [[1940|1940 року]].


==Життєпис==
==Життєпис==
Василь Гетьманченко народився [[22 березня]] [[1902|1902 року]]<ref name=":5">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375892119142907&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 28.12.1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref> в селі Дальнічень на Аккерманщині<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.scribd.com/presentation/517805538/Розстріли-в-Чернівцях-в-червні-липні-1941-p-final|автор=Старик Володимир|назва=Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р.|дата=29 липня 2021|видавець=Scribd|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref> у багатодітній родині<ref name=":7">Іван Фостій: стаття «Безпідставно звинувачені, злочинно покарані», книга «Реабілітовані історією. Чернівецька область», 3-й том; с. 145—148. — Чернівці (2014)</ref>.
Василь Гетьманченко народився [[22 березня]] [[1902|1902 року]]<ref name=":5">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375892119142907&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 28.12.1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref> в селі [[Дальнічень]] на Аккерманщині<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.scribd.com/presentation/517805538/Розстріли-в-Чернівцях-в-червні-липні-1941-p-final|автор=Старик Володимир|назва=Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р.|дата=29 липня 2021|видавець=Scribd|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref> у багатодітній родині<ref name=":7">Іван Фостій: стаття «Безпідставно звинувачені, злочинно покарані», книга «Реабілітовані історією. Чернівецька область», 3-й том; с. 145—148. — Чернівці (2014)</ref>.


=== Освіта ===
=== Освіта ===
Рядок 25: Рядок 25:
[[1922|1922 року]] — студент інженерного факультета Вищої чеської технічної школи в Празі<ref name=":5" />. Здобув освіту інженера-конструктора<ref name=":0" />.
[[1922|1922 року]] — студент інженерного факультета Вищої чеської технічної школи в Празі<ref name=":5" />. Здобув освіту інженера-конструктора<ref name=":0" />.


У січні [[1923|1923 року]] Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень [[1928|1928 року]] — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У [[1929]]—[[1930|1930-х]] роках — студент правового факультету Українського університета в Празі<ref name=":5" />. З [[1931|1931 року]] — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині<ref>[https://www.db.geroika.org.ua/ua/person_card.html?code=4759e1037a0cd44cba5e8d1b7e4c1d7e Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р.]</ref>.
У січні [[1923|1923 року]] Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень [[1928|1928 року]] — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У [[1929]]—[[1930|1930-х]] роках — студент правового факультету Українського університета в Празі<ref name=":5" />.


<gallery mode="packed" heights="200">
З [[1931|1931 року]] — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині. Вже переїхавши в Аккерман, продовжував бути жертводавцем товариства ([[1936]])<ref>[https://www.db.geroika.org.ua/ua/person_card.html?code=4759e1037a0cd44cba5e8d1b7e4c1d7e Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р.]</ref>.
 
<gallery mode="packed" heights="300">
Файл:Гетьманченко Василь Іович (3).jpg|1920-ті, у Празі
Файл:Гетьманченко Василь Іович (3).jpg|1920-ті, у Празі
Файл:Гетьманченко Василь Іович (2).jpg|1920—1930-ті
Файл:Гетьманченко Василь Іович (2).jpg|1920—1930-ті
Рядок 33: Рядок 35:


=== Кар'єра ===
=== Кар'єра ===
[[Файл:Креслення Василя Гетьманченка.jpg|міні|праворуч|250px|Креслення будинку, автор — Василь Гетьманченко]]
Василь працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом [[1928]]—[[1940]] років<ref name=":0" />. В Аккермані працював інженером-підприємцем<ref>[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375888415809944&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ УКГБ УССР по Одеській області №9642 від 6 грудня 1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>: споруджував будинки, будував мости і дороги<ref name=":7" />.
Василь працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом [[1928]]—[[1940]] років<ref name=":0" />. В Аккермані працював інженером-підприємцем<ref>[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375888415809944&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ УКГБ УССР по Одеській області №9642 від 6 грудня 1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>: споруджував будинки, будував мости і дороги<ref name=":7" />.


Збереглося креслення будинку авторства Василя Гетьманченка.
Збереглося креслення будинку авторства Василя Гетьманченка.
<gallery mode="packed" heights="200">
Креслення Василя Гетьманченка.jpg|Креслення будинку, автор — Василь Гетьманченко
Підпис та печатка Василя Гетьманченка.jpg|Підпис та печатка В. Гетьманченка
</gallery>


=== Громадська діяльність ===
=== Громадська діяльність ===
Протягом [[1930-ті|1930-х років]] Василь брав активну участь у громадській та політичній діяльності на [[Буджак|Південній Бесарабії]]<ref name=":1">{{Cite book|назва=Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378|місце=Париж — Нью-Йорк|рік=1955|видавництво=Молоде життя|дата-доступу=30 серпня 2021|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii029.htm|автор=Наукове товариство ім. Шевченка у Європі}}</ref>. Він згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків<ref name=":3" />. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка як одного з «керівників українського національного відродження в Аккермані» — разом із [[Галин Мартирій Андрійович|Мартирієм Галиним]] та [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ільком Гаврилюком]]<ref>{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>.
Протягом [[1930-ті|1930-х років]] Василь брав активну участь у громадській та політичній діяльності на [[Буджак|Південній Бесарабії]]<ref name=":1">{{Cite book|назва=Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378|місце=Париж — Нью-Йорк|рік=1955|видавництво=Молоде життя|дата-доступу=30 серпня 2021|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii029.htm|автор=Наукове товариство ім. Шевченка у Європі}}</ref>. Згуртував драматичний гурток та хор із 80 співаків<ref name=":3" />. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка як одного з «керівників українського національного відродження в Аккермані» — разом із [[Галин Мартирій Андрійович|Мартирієм Галиним]] та [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ільком Гаврилюком]]<ref>{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>.
 
[[1936|1936 року]] згаданий у статті «[[Басарабія — забута країна]]» про [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українську громаду Аккермана]] (автор — Роман Голіян, часопис «Діло», Львів)<ref name=":12">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>.
 
<gallery mode="packed" heights="300">
Гетьманченко в статті «Басарабія — забута країна».jpg
</gallery>


==== Віце-президент «Просвіти» в Аккермані ====
====Віце-президент «Просвіти» в Аккермані====
[[Файл:Василь Гетьмаченко у новині про відкриття «Просвіти».jpg|міні|праворуч|250px|Василь Гетьмаченко – віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|«Просвіти»]], газета ''Viitorul'' від [[13 грудня]] [[1936]]]]
[[Файл:Василь Гетьмаченко у новині про відкриття «Просвіти».jpg|міні|праворуч|250px|Василь Гетьмаченко – віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|«Просвіти»]], газета ''Viitorul'' від [[13 грудня]] [[1936]]]]
[[1936|1936 року]] — один із співзасновників [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта»]] в Аккермані, першого на Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віце-президента<ref name=":32">[https://adt.arcanum.com/en/view/Viitorul_1936_12/?pg=45&layout=s Grefa Trib. Cetatea Alba S. I] — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13</ref>.
[[1936|1936 року]] — один із співзасновників [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта»]] в Аккермані, першого на Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віце-президента<ref name=":32">[https://adt.arcanum.com/en/view/Viitorul_1936_12/?pg=45&layout=s Grefa Trib. Cetatea Alba S. I] — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13</ref>.


==== Зв'язковий проводу ОУН на теренах Південної Бесарабії ====
====Зв'язковий проводу ОУН на теренах Південної Бесарабії====
За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]<ref>[https://diasporiana.org.ua/ideologiya/3765-organizatsiya-ukrayinskih-natsionalistiv-1929-1954/ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН]. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219</ref><ref name=":2">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref><ref>{{Cite book|назва=Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265|місце=Львів|рік=1992|дата-доступу=30 серпня 2021|автор=Гривул Тарас|видавництво=Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2012_22_23}}</ref>.
За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]<ref>[https://diasporiana.org.ua/ideologiya/3765-organizatsiya-ukrayinskih-natsionalistiv-1929-1954/ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН]. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219</ref><ref name=":2">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref><ref>{{Cite book|назва=Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265|місце=Львів|рік=1992|дата-доступу=30 серпня 2021|автор=Гривул Тарас|видавництво=Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2012_22_23}}</ref>.


=== Вбивство ===
===Вбивство===
Після того як [[Совєтська окупація|СССР окупував Бесарабію]], Василя Гетьманченка заарештували — [[30 липня]] [[1940|1940 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН<ref name=":0" />.
Після того як [[Совєтська окупація|СССР окупував Бесарабію]], Василя Гетьманченка заарештували — [[30 липня]] [[1940|1940 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН<ref name=":0" />.


Його 2-поверховий будинок за адресою [[Вулиця Олімпійська|вул. Беліковича]], 44 відібрали, а сім'ю виселили<ref name=":6">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375891935809592&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Заява комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 17 лютого 2005] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>.
Його двоповерховий будинок за адресою [[Вулиця Олімпійська|вул. Беліковича]], 44 відібрали, а сім'ю виселили<ref name=":6">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375891935809592&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Заява комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 17 лютого 2005] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>.
 
Совєти тримали Василя Гетьманченка в Аккерманській тюрмі — [[НКВД в Аккермані|катівні НКВД]]<ref name=":1" /><ref name=":2" />. Згідно з архівними документами совєтських окупантів, [[29 вересня]] [[1940|1940 року]] вони продовжили термін слідства кримінальної справи № 242, відкритої на Василя, — до 25 жовтня 1940 року<ref name=":8">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375887109143408&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Постанова про порушення справи від 21 листопада 1989 р., прокуратура, Одеса] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>.
 
[[13 жовтня]] [[1940|1940 року]] Василя Гетьманченка у віці 38 років вбили в тюрмі НКВД — згідно з відновленим у [[1990|1990 році]] свідоцтвом про смерть<ref>[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375888169143302&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ про відновлення свідоцтва про смерть від Білгород-Дністровського районного виконкому, 12 вересня 1990] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref><ref name=":1" />. Водночас у частині архівних документів вказано, що Василь помер в Аккерманській лікарні [[18 жовтня]] 1940 року<ref name=":8" /><ref name=":0" />. Архівна справа № 2820-П, що стосувалася його арешту, станом на 1990 рік була втрачена<ref>[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375888415809944&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ № 9642с УКГБ від 6 грудня 1989 року] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>.  


У [[НКВД в Аккермані|катівні НКВД]] Василя Гетьманченка закатували<ref name=":2" /><ref name=":1" />, він не дожив до суду та помер [[13 жовтня]] [[1940|1940 року]] в Аккерманській лікарні<ref name=":0" /> у віці 38 років.
Місце поховання невідоме.  


==Особисте життя==
==Особисте життя==
[[1937|1937 року]] одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні ({{Нар|так}} [[1909]]). [[1939|1939 року]] в подружжя народилася донька — Оксана<ref name=":7" />.
[[1937|1937 року]] Василь одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні ({{Нар|так}} [[1909]]). [[1939|1939 року]] в подружжя народилася донька — Оксана<ref name=":7" />.


Сім'я проживала у двоповерховому будинку за адресою [[Вулиця Олімпійська|вул. Беліковича]], 44<ref name=":6" />.
Сім'я проживала у двоповерховому будинку за адресою [[Вулиця Олімпійська|вул. Беліковича]], 44 (нині — вул. Олімпійська)<ref name=":6" />. Будинок спроєктований самим Василем Гетьмаченком<ref>Інформація від Оксани Караванович — доньки Василя Гетьманченка.</ref>. Василь мав у власності авто<ref name=":9">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375889565809829&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Свідчення Оксани Караванович — Протокол від 8 січня 1989 року]  — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>.
 
<gallery mode="packed" heights="300">
Аделія та Оксана Гетьманченко.jpg|Аделія та Оксана Гетьманченко, фото початку [[1940-ві|1940-х]]
Будинок Василя Гетьманченка.jpg|Будинок Гетьманченків, вул. Беліковича, 44 (нині — [[Вулиця Олімпійська|вул. Олімпійська]])
</gallery>


=== Родина ===
===Родина===
*Гетьманченко Аделія Дмитрівна (1909—1958) — дружина; заарештована [[14 квітня]] [[1945|1945 року]], вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років<ref name=":4">{{Cite web|url=https://archives.gov.ua/um.php?p=12&a=48&id=47083|назва=Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області|видавець=Державна архівна служба України|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>.
*Гетьманченко Аделія Дмитрівна (1909—1958) — дружина; заарештована [[14 квітня]] [[1945|1945 року]], вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років<ref name=":4">{{Cite web|url=https://archives.gov.ua/um.php?p=12&a=48&id=47083|назва=Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області|видавець=Державна архівна служба України|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>.
*Оксана ({{Нар|так}} [[1939]]) — донька<ref name=":0" />.
**Оксана Караванович ({{Нар|так}} [[1939]]) — донька<ref name=":0" />.
*Тарангул Орися Дмитрівна ({{Нар|1}} [[1914]]) — сестра дружини<ref name=":0" />; члени НКВД заарештували її [[25 березня]] [[1941|1941 року]], звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли [[27 липня]] [[1941|1941 року]] в тюрмі НКВД у Києві<ref name=":0" />.
* Гетьманченко (Бурак) Лідія — сестра<ref name=":9" />.
* Гетьманченко Максим — брат<ref name=":9" />.
* Тарангул Орися Дмитрівна ({{Нар|1}} [[1914]]) — сестра дружини<ref name=":0" />; члени НКВД заарештували її [[25 березня]] [[1941|1941 року]], звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли [[27 липня]] [[1941|1941 року]] в тюрмі НКВД у Києві<ref name=":0" />.


==Реабілітація==
==Реабілітація==
Рядок 78: Рядок 101:
[[Файл:Як загинув В. Гетьманченко.png|400px]]
[[Файл:Як загинув В. Гетьманченко.png|400px]]


== Див. також ==
==Див. також==
*[[Гаврилюк Ілько Іванович]]
*[[Гаврилюк Ілько Іванович]]
*[[Галин Мартирій Андрійович]]
*[[Галин Мартирій Андрійович]]
* [[Середа Григорій Климович]]
*[[Середа Григорій Климович]]
==Примітки==
==Примітки==
{{Примітки}}
{{Примітки}}
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Померли у Білгороді-Дністровському]]
[[Категорія:Померли у Білгороді-Дністровському]]

Версія за 19:58, 22 квітня 2024

Гетьманченко Василь Іович.jpg
Ім'я
Василь Іович Гетьманченко
Національність
Діяльність
зв’язковий ОУН на Південній Бесарабії, громадський та політичний діяч, просвітянин, інженер-конструктор

Василь Іович Гетьманченко (нар. 22 березня 1902, с. Дальнічень, Аккерманський повіт — пом. 13 жовтня 1940, Аккерман) — український громадський та політичний діяч 1930-х років; зв’язковий ОУН на теренах Південної Бесарабії; віце-президент товариства «Просвіта» в Аккермані.

Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». Закатований більшовиками в Аккермані під час першої совєтської окупації міста 1940 року.

Життєпис

Василь Гетьманченко народився 22 березня 1902 року[1] в селі Дальнічень на Аккерманщині[2] у багатодітній родині[3].

Освіта

1916 року вступив до вчительської семінарії в Аккермані, а 1921 року, з початком румунської окупації, виїхав у Бухарест[1].

У Бухаресті був членом товариства українських студентів «Зоря»[1], в яке входили 25 осіб — українських емігрантів, в тому числі з Буковини та Бесарабії[4]. Від «Зорі» Василя обрали делегатом на перший з'їзд Центрального Союзу Українського Студентства 1922 року в Празі[1].

1922 року — студент інженерного факультета Вищої чеської технічної школи в Празі[1]. Здобув освіту інженера-конструктора[2].

У січні 1923 року Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень 1928 року — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У 1929—1930-х роках — студент правового факультету Українського університета в Празі[1].

З 1931 року — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині. Вже переїхавши в Аккерман, продовжував бути жертводавцем товариства (1936)[5].

  • 1920-ті, у Празі

    1920-ті, у Празі

  • 1920—1930-ті

    1920—1930-ті

Кар'єра

Василь працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом 1928—1940 років[2]. В Аккермані працював інженером-підприємцем[6]: споруджував будинки, будував мости і дороги[3].

Збереглося креслення будинку авторства Василя Гетьманченка.

  • Креслення будинку, автор — Василь Гетьманченко

    Креслення будинку, автор — Василь Гетьманченко

  • Підпис та печатка В. Гетьманченка

    Підпис та печатка В. Гетьманченка

Громадська діяльність

Протягом 1930-х років Василь брав активну участь у громадській та політичній діяльності на Південній Бесарабії[7]. Згуртував драматичний гурток та хор із 80 співаків[8]. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка як одного з «керівників українського національного відродження в Аккермані» — разом із Мартирієм Галиним та Ільком Гаврилюком[9].

1936 року згаданий у статті «Басарабія — забута країна» про українську громаду Аккермана (автор — Роман Голіян, часопис «Діло», Львів)[10].

  • Гетьманченко в статті «Басарабія — забута країна».jpg

Віце-президент «Просвіти» в Аккермані

Файл:Василь Гетьмаченко у новині про відкриття «Просвіти».jpg
Василь Гетьмаченко – віце-президент «Просвіти», газета Viitorul від 13 грудня 1936

1936 року — один із співзасновників товариства «Просвіта» в Аккермані, першого на Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віце-президента[11].

Зв'язковий проводу ОУН на теренах Південної Бесарабії

За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах Південної Бесарабії[12][13][14].

Вбивство

Після того як СССР окупував Бесарабію, Василя Гетьманченка заарештували — 30 липня 1940 року в Аккермані. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН[2].

Його двоповерховий будинок за адресою вул. Беліковича, 44 відібрали, а сім'ю виселили[15].

Совєти тримали Василя Гетьманченка в Аккерманській тюрмі — катівні НКВД[7][13]. Згідно з архівними документами совєтських окупантів, 29 вересня 1940 року вони продовжили термін слідства кримінальної справи № 242, відкритої на Василя, — до 25 жовтня 1940 року[16].

13 жовтня 1940 року Василя Гетьманченка у віці 38 років вбили в тюрмі НКВД — згідно з відновленим у 1990 році свідоцтвом про смерть[17][7]. Водночас у частині архівних документів вказано, що Василь помер в Аккерманській лікарні 18 жовтня 1940 року[16][2]. Архівна справа № 2820-П, що стосувалася його арешту, станом на 1990 рік була втрачена[18].

Місце поховання невідоме.

Особисте життя

1937 року Василь одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні (нар. 1909). 1939 року в подружжя народилася донька — Оксана[3].

Сім'я проживала у двоповерховому будинку за адресою вул. Беліковича, 44 (нині — вул. Олімпійська)[15]. Будинок спроєктований самим Василем Гетьмаченком[19]. Василь мав у власності авто[20].

  • Аделія та Оксана Гетьманченко, фото початку 1940-х

    Аделія та Оксана Гетьманченко, фото початку 1940-х

  • Будинок Гетьманченків, вул. Беліковича, 44 (нині — вул. Олімпійська)

    Будинок Гетьманченків, вул. Беліковича, 44 (нині — вул. Олімпійська)

Родина

  • Гетьманченко Аделія Дмитрівна (1909—1958) — дружина; заарештована 14 квітня 1945 року, вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років[21].
    • Оксана Караванович (нар. 1939) — донька[2].
  • Гетьманченко (Бурак) Лідія — сестра[20].
  • Гетьманченко Максим — брат[20].
  • Тарангул Орися Дмитрівна (нар. 1914) — сестра дружини[2]; члени НКВД заарештували її 25 березня 1941 року, звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли 27 липня 1941 року в тюрмі НКВД у Києві[2].

Реабілітація

23 листопада 1990 року КГБ Української ССР по Одеській області закрив справу Василя Гетьманченка за відсутністю складу злочину[2]. Аделію Гетьманченко реабілітували 12 січня 1995 року[21].

Сестру дружини Орисю Тарангул реабілітували 31 січня 1997 року Військовою прокуратурою Західного регіону України[2].

Пам’ять

Пам'ятник на Руському кладовищі, Чернівці

На Руському кладовищі в Чернівцях донька Гетьманченків Оксана встановила пам’ятник репресованим рідним Тарангул Орисі, Гетьманченку Василю та Гетьманченко Аделії[2].

1997 року в американській газеті «Свобода» вийшла стаття: «Як загинув В. Гетьманченко»[8]:

Як загинув В. Гетьманченко.png

Див. також

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 28.12.1989 — Камчик, фото Галини Скоморохової
  2. ↑ 2,00 2,01 2,02 2,03 2,04 2,05 2,06 2,07 2,08 2,09 2,10 Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
  3. ↑ 3,0 3,1 3,2 Іван Фостій: стаття «Безпідставно звинувачені, злочинно покарані», книга «Реабілітовані історією. Чернівецька область», 3-й том; с. 145—148. — Чернівці (2014)
  4. ↑ З життя студентів на еміграції — Українське життя (Луцьк), №9 від 05.10.1922, сторінка 2
  5. ↑ Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р.
  6. ↑ Документ УКГБ УССР по Одеській області №9642 від 6 грудня 1989 — Камчик, фото Галини Скоморохової
  7. ↑ 7,0 7,1 7,2 Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
  8. ↑ 8,0 8,1 Свобода 1997, № 5
  9. ↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
  10. ↑ Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
  11. ↑ Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
  12. ↑ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219
  13. ↑ 13,0 13,1 Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
  14. ↑ Гривул Тарас: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265 — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1992., переглянуто 30 серпня 2021
  15. ↑ 15,0 15,1 Заява комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 17 лютого 2005 — Камчик, фото Галини Скоморохової
  16. ↑ 16,0 16,1 Постанова про порушення справи від 21 листопада 1989 р., прокуратура, Одеса — Камчик, фото Галини Скоморохової
  17. ↑ Документ про відновлення свідоцтва про смерть від Білгород-Дністровського районного виконкому, 12 вересня 1990 — Камчик, фото Галини Скоморохової
  18. ↑ Документ № 9642с УКГБ від 6 грудня 1989 року — Камчик, фото Галини Скоморохової
  19. ↑ Інформація від Оксани Караванович — доньки Василя Гетьманченка.
  20. ↑ 20,0 20,1 20,2 Свідчення Оксани Караванович — Протокол від 8 січня 1989 року — Камчик, фото Галини Скоморохової
  21. ↑ 21,0 21,1 Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області, Державна архівна служба України, переглянуто 21 травня 2023
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Гетьманченко_Василь_Іович&oldid=9514