Гетьманченко Василь Іович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
(Не показано 26 проміжних версій цього користувача) | |||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
|ім'я = Василь Іович Гетьманченко | |ім'я = Василь Іович Гетьманченко | ||
|дата народження = [[22 березня]] [[1902]] | |дата народження = [[22 березня]] [[1902]] | ||
|місце народження = с. Дальнічень, [[Аккерманський повіт]] | |місце народження = с. [[Дальнічень]], [[Аккерманський повіт]] | ||
|дата смерті = [[13 жовтня]] [[1940]] | |дата смерті = [[13 жовтня]] [[1940]] | ||
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]] | |місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]] | ||
|діяльність = | |діяльність = громадський та політичний діяч, інженер-конструктор, зв’язковий ОУН на Південній Бесарабії | ||
|національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]] | |національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]] | ||
}} | }} | ||
}} | }} | ||
'''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[22 березня]] [[1902]], с. Дальнічень, Аккерманський повіт — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років | '''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[22 березня]] [[1902]], с. [[Дальнічень]], [[Аккерманський повіт]] — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]]; зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]. | ||
Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований | Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований большевиками]] в Аккермані під час першої совєтської окупації міста [[1940|1940 року]]. | ||
==Життєпис== | ==Життєпис== | ||
Василь Гетьманченко народився [[22 березня]] [[1902|1902 року]]<ref name=":5">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375892119142907&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 28.12.1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref> в селі Дальнічень на Аккерманщині<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.scribd.com/presentation/517805538/Розстріли-в-Чернівцях-в-червні-липні-1941-p-final|автор=Старик Володимир|назва=Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р.|дата=29 липня 2021|видавець=Scribd|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref> у багатодітній родині<ref name=":7">Іван Фостій: стаття «Безпідставно звинувачені, злочинно покарані», книга «Реабілітовані історією. Чернівецька область», 3-й том; с. 145—148. — Чернівці (2014)</ref>. | Василь Гетьманченко народився [[22 березня]] [[1902|1902 року]]<ref name=":5">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375892119142907&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 28.12.1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref> в селі [[Дальнічень]] на Аккерманщині<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.scribd.com/presentation/517805538/Розстріли-в-Чернівцях-в-червні-липні-1941-p-final|автор=Старик Володимир|назва=Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р.|дата=29 липня 2021|видавець=Scribd|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref> у багатодітній родині<ref name=":7">Іван Фостій: стаття «Безпідставно звинувачені, злочинно покарані», книга «Реабілітовані історією. Чернівецька область», 3-й том; с. 145—148. — Чернівці (2014)</ref> селян Іови та Євгенії Гетьманченків<ref name=":10" />. | ||
=== Освіта === | === Освіта === | ||
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
[[1922|1922 року]] — студент інженерного факультета Вищої чеської технічної школи в Празі<ref name=":5" />. Здобув освіту інженера-конструктора<ref name=":0" />. | [[1922|1922 року]] — студент інженерного факультета Вищої чеської технічної школи в Празі<ref name=":5" />. Здобув освіту інженера-конструктора<ref name=":0" />. | ||
У січні [[1923|1923 року]] Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень [[1928|1928 року]] — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У [[1929]]—[[1930|1930-х]] роках — студент правового факультету Українського | У січні [[1923|1923 року]] Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень [[1928|1928 року]] — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У [[1929]]—[[1930|1930-х]] роках — студент правового факультету Українського університету в Празі<ref name=":5" />. | ||
З [[1931|1931 року]] — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині. | З [[1931|1931 року]] — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині. Після переїзду в Аккерман продовжував бути жертводавцем товариства ([[1936]])<ref>[https://www.db.geroika.org.ua/ua/person_card.html?code=4759e1037a0cd44cba5e8d1b7e4c1d7e Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р.]</ref>. | ||
<gallery mode="packed" heights="300"> | <gallery mode="packed" heights="300"> | ||
Рядок 35: | Рядок 35: | ||
=== Кар'єра === | === Кар'єра === | ||
Василь працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом [[1928]]—[[1940]] років<ref name=":0" />. В [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] працював інженером-підприємцем<ref>[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375888415809944&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ УКГБ УССР по Одеській області №9642 від 6 грудня 1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>: споруджував будинки, будував мости і дороги<ref name=":7" />. | |||
Василь працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом [[1928]]—[[1940]] років<ref name=":0" />. В Аккермані працював інженером-підприємцем<ref>[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375888415809944&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ УКГБ УССР по Одеській області №9642 від 6 грудня 1989] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>: споруджував будинки, будував мости і дороги<ref name=":7" />. | |||
Збереглося креслення будинку авторства Василя Гетьманченка. | Збереглося креслення будинку авторства Василя Гетьманченка. | ||
Рядок 46: | Рядок 45: | ||
=== Громадська діяльність === | === Громадська діяльність === | ||
Протягом [[1930-ті|1930-х років]] Василь брав активну участь у громадській та політичній діяльності на [[Буджак|Південній Бесарабії]]<ref name=":1">{{Cite book|назва=Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378|місце=Париж — Нью-Йорк|рік=1955|видавництво=Молоде життя|дата-доступу=30 серпня 2021|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii029.htm|автор=Наукове товариство ім. Шевченка у Європі}}</ref>. | Протягом [[1930-ті|1930-х років]] Василь брав активну участь у громадській та політичній діяльності на [[Буджак|Південній Бесарабії]]<ref name=":1">{{Cite book|назва=Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378|місце=Париж — Нью-Йорк|рік=1955|видавництво=Молоде життя|дата-доступу=30 серпня 2021|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii029.htm|автор=Наукове товариство ім. Шевченка у Європі}}</ref>. Згуртував драматичний гурток та хор із 80 співаків<ref name=":3" />. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка як одного з «керівників українського національного відродження в Аккермані» — разом із [[Галин Мартирій Андрійович|Мартирієм Галиним]] та [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ільком Гаврилюком]]<ref>{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>. | ||
[[1936|1936 року]] згаданий у статті «[[Басарабія — забута країна]]» про [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українську громаду Аккермана]] (автор — Роман Голіян, часопис «Діло», Львів)<ref name=":12">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>. | [[1936|1936 року]] згаданий у статті «[[Басарабія — забута країна]]» про [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українську громаду Аккермана]] (автор — Роман Голіян, часопис «Діло», Львів)<ref name=":12">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>. | ||
Рядок 60: | Рядок 59: | ||
====Зв'язковий проводу ОУН на теренах Південної Бесарабії==== | ====Зв'язковий проводу ОУН на теренах Південної Бесарабії==== | ||
За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]<ref>[https://diasporiana.org.ua/ideologiya/3765-organizatsiya-ukrayinskih-natsionalistiv-1929-1954/ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН]. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219</ref><ref name=":2">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref><ref>{{Cite book|назва=Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265|місце=Львів|рік=1992|дата-доступу=30 серпня 2021|автор=Гривул Тарас|видавництво=Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2012_22_23}}</ref>. | За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]<ref>[https://diasporiana.org.ua/ideologiya/3765-organizatsiya-ukrayinskih-natsionalistiv-1929-1954/ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН]. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219</ref><ref name=":2">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref><ref>{{Cite book|назва=Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265|місце=Львів|рік=1992|дата-доступу=30 серпня 2021|автор=Гривул Тарас|видавництво=Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2012_22_23}}</ref>. | ||
===Вбивство=== | ===Вбивство=== | ||
Після того як [[Совєтська окупація|СССР окупував Бесарабію]], Василя Гетьманченка заарештували — [[30 липня]] [[1940|1940 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН<ref name=":0" />. | Після того як [[Совєтська окупація|СССР окупував Бесарабію]], Василя Гетьманченка заарештували — [[30 липня]] [[1940|1940 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН<ref name=":0" />. | ||
Його | Його двоповерховий будинок за адресою [[Вулиця Олімпійська|вул. Беліковича]], 44 відібрали, а сім'ю виселили<ref name=":6">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375891935809592&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Заява комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 17 лютого 2005] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>. | ||
Совєти тримали Василя Гетьманченка в Аккерманській тюрмі — [[НКВД в Аккермані|катівні НКВД]]<ref name=":1" /><ref name=":2" />. Згідно з архівними документами совєтських окупантів, [[29 вересня]] [[1940|1940 року]] вони продовжили термін слідства кримінальної справи № 242, відкритої на Василя, — до 25 жовтня 1940 року<ref name=":8">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375887109143408&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Постанова про порушення справи від 21 листопада 1989 р., прокуратура, Одеса] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>. | |||
[[13 жовтня]] [[1940|1940 року]] Василя Гетьманченка у віці 38 років вбили в тюрмі НКВД — згідно з відновленим у [[1990|1990 році]] свідоцтвом про смерть<ref>[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375888169143302&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ про відновлення свідоцтва про смерть від Білгород-Дністровського районного виконкому, 12 вересня 1990] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref><ref name=":1" />. Водночас у частині архівних документів вказано, що Василь помер в Аккерманській лікарні [[18 жовтня]] 1940 року<ref name=":8" /><ref name=":0" />. Архівна справа № 2810-П, що стосувалася його арешту, станом на 1990 рік була частково втрачена<ref>[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375888415809944&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Документ № 9642с УКГБ від 6 грудня 1989 року] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>. | |||
Місце поховання невідоме. | |||
==Особисте життя== | ==Особисте життя== | ||
[[1937|1937 року]] одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні ({{Нар|так}} [[1909]]). [[1939|1939 року]] в подружжя народилася донька — Оксана<ref name=":7" />. | [[1937|1937 року]] Василь одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні ({{Нар|так}} [[1909]]). [[1939|1939 року]] в подружжя народилася донька — Оксана<ref name=":7" />. | ||
Сім'я проживала у двоповерховому будинку за адресою [[Вулиця Олімпійська|вул. Беліковича]], 44 (нині — вул. Олімпійська)<ref name=":6" />. Будинок спроєктований самим Василем Гетьманченком<ref name=":10">Інформація від Оксани Караванович — доньки Василя Гетьманченка.</ref>. Василь мав у власності авто<ref name=":9">[https://www.facebook.com/photo/?fbid=7375889565809829&set=pcb.1410882479534512&locale=uk_UA Свідчення Оксани Караванович — Протокол від 8 січня 1989 року] — Камчик, фото Галини Скоморохової</ref>. | |||
<gallery mode="packed" heights="300"> | |||
Аделія та Оксана Гетьманченко.jpg|Аделія та Оксана Гетьманченко, фото початку [[1940-ві|1940-х]] | |||
Будинок Василя Гетьманченка.jpg|Будинок Гетьманченків, вул. Беліковича, 44 (нині — [[Вулиця Олімпійська|вул. Олімпійська]]) | |||
</gallery> | |||
===Родина=== | ===Родина=== | ||
*Гетьманченко Аделія Дмитрівна (1909—1958) — дружина; заарештована [[14 квітня]] [[1945|1945 року]], вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років<ref name=":4">{{Cite web|url=https://archives.gov.ua/um.php?p=12&a=48&id=47083|назва=Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області|видавець=Державна архівна служба України|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>. | *Гетьманченко Аделія Дмитрівна (1909—1958) — дружина; заарештована [[14 квітня]] [[1945|1945 року]], вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років<ref name=":4">{{Cite web|url=https://archives.gov.ua/um.php?p=12&a=48&id=47083|назва=Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області|видавець=Державна архівна служба України|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>. | ||
*Оксана ({{Нар|так}} [[1939]]) — донька<ref name=":0" />. | **Оксана Караванович ({{Нар|так}} [[1939]]) — донька<ref name=":0" />. | ||
*Тарангул Орися Дмитрівна ({{Нар|1}} [[1914]]) — сестра дружини<ref name=":0" />; члени НКВД заарештували її [[25 березня]] [[1941|1941 року]], звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли [[27 липня]] [[1941|1941 року]] в тюрмі НКВД у Києві<ref name=":0" />. | * Гетьманченко (Бурак) Лідія — сестра<ref name=":9" />. | ||
* Гетьманченко Максим — брат<ref name=":9" />. | |||
* Гетьманченко Павло — брат<ref name=":10" />. | |||
* Гетьманченко Гнат — брат<ref name=":10" />. | |||
* Гетьманченко Лєна — сестра<ref name=":10" />. | |||
* Тарангул Орися Дмитрівна ({{Нар|1}} [[1914]]) — сестра дружини<ref name=":0" />; члени НКВД заарештували її [[25 березня]] [[1941|1941 року]], звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли [[27 липня]] [[1941|1941 року]] в тюрмі НКВД у Києві<ref name=":0" />. | |||
==Реабілітація== | ==Реабілітація== |
Версія за 11:20, 26 квітня 2024
Василь Іович Гетьманченко (нар. 22 березня 1902, с. Дальнічень, Аккерманський повіт — пом. 13 жовтня 1940, Аккерман) — український громадський та політичний діяч 1930-х років; віце-президент товариства «Просвіта» в Аккермані; зв’язковий ОУН на теренах Південної Бесарабії.
Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». Закатований большевиками в Аккермані під час першої совєтської окупації міста 1940 року.
Життєпис
Василь Гетьманченко народився 22 березня 1902 року[1] в селі Дальнічень на Аккерманщині[2] у багатодітній родині[3] селян Іови та Євгенії Гетьманченків[4].
Освіта
1916 року вступив до вчительської семінарії в Аккермані, а 1921 року, з початком румунської окупації, виїхав у Бухарест[1].
У Бухаресті був членом товариства українських студентів «Зоря»[1], в яке входили 25 осіб — українських емігрантів, в тому числі з Буковини та Бесарабії[5]. Від «Зорі» Василя обрали делегатом на перший з'їзд Центрального Союзу Українського Студентства 1922 року в Празі[1].
1922 року — студент інженерного факультета Вищої чеської технічної школи в Празі[1]. Здобув освіту інженера-конструктора[2].
У січні 1923 року Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень 1928 року — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У 1929—1930-х роках — студент правового факультету Українського університету в Празі[1].
З 1931 року — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині. Після переїзду в Аккерман продовжував бути жертводавцем товариства (1936)[6].
Кар'єра
Василь працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом 1928—1940 років[2]. В Аккермані працював інженером-підприємцем[7]: споруджував будинки, будував мости і дороги[3].
Збереглося креслення будинку авторства Василя Гетьманченка.
Громадська діяльність
Протягом 1930-х років Василь брав активну участь у громадській та політичній діяльності на Південній Бесарабії[8]. Згуртував драматичний гурток та хор із 80 співаків[9]. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка як одного з «керівників українського національного відродження в Аккермані» — разом із Мартирієм Галиним та Ільком Гаврилюком[10].
1936 року згаданий у статті «Басарабія — забута країна» про українську громаду Аккермана (автор — Роман Голіян, часопис «Діло», Львів)[11].
Віце-президент «Просвіти» в Аккермані
1936 року — один із співзасновників товариства «Просвіта» в Аккермані, першого на Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віце-президента[12].
Зв'язковий проводу ОУН на теренах Південної Бесарабії
За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах Південної Бесарабії[13][14][15].
Вбивство
Після того як СССР окупував Бесарабію, Василя Гетьманченка заарештували — 30 липня 1940 року в Аккермані. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН[2].
Його двоповерховий будинок за адресою вул. Беліковича, 44 відібрали, а сім'ю виселили[16].
Совєти тримали Василя Гетьманченка в Аккерманській тюрмі — катівні НКВД[8][14]. Згідно з архівними документами совєтських окупантів, 29 вересня 1940 року вони продовжили термін слідства кримінальної справи № 242, відкритої на Василя, — до 25 жовтня 1940 року[17].
13 жовтня 1940 року Василя Гетьманченка у віці 38 років вбили в тюрмі НКВД — згідно з відновленим у 1990 році свідоцтвом про смерть[18][8]. Водночас у частині архівних документів вказано, що Василь помер в Аккерманській лікарні 18 жовтня 1940 року[17][2]. Архівна справа № 2810-П, що стосувалася його арешту, станом на 1990 рік була частково втрачена[19].
Місце поховання невідоме.
Особисте життя
1937 року Василь одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні (нар. 1909). 1939 року в подружжя народилася донька — Оксана[3].
Сім'я проживала у двоповерховому будинку за адресою вул. Беліковича, 44 (нині — вул. Олімпійська)[16]. Будинок спроєктований самим Василем Гетьманченком[4]. Василь мав у власності авто[20].
Аделія та Оксана Гетьманченко, фото початку 1940-х
Будинок Гетьманченків, вул. Беліковича, 44 (нині — вул. Олімпійська)
Родина
- Гетьманченко Аделія Дмитрівна (1909—1958) — дружина; заарештована 14 квітня 1945 року, вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років[21].
- Гетьманченко (Бурак) Лідія — сестра[20].
- Гетьманченко Максим — брат[20].
- Гетьманченко Павло — брат[4].
- Гетьманченко Гнат — брат[4].
- Гетьманченко Лєна — сестра[4].
- Тарангул Орися Дмитрівна (нар. 1914) — сестра дружини[2]; члени НКВД заарештували її 25 березня 1941 року, звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли 27 липня 1941 року в тюрмі НКВД у Києві[2].
Реабілітація
23 листопада 1990 року КГБ Української ССР по Одеській області закрив справу Василя Гетьманченка за відсутністю складу злочину[2]. Аделію Гетьманченко реабілітували 12 січня 1995 року[21].
Сестру дружини Орисю Тарангул реабілітували 31 січня 1997 року Військовою прокуратурою Західного регіону України[2].
Пам’ять
На Руському кладовищі в Чернівцях донька Гетьманченків Оксана встановила пам’ятник репресованим рідним Тарангул Орисі, Гетьманченку Василю та Гетьманченко Аделії[2].
1997 року в американській газеті «Свобода» вийшла стаття: «Як загинув В. Гетьманченко»[9]:
Див. також
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 28.12.1989 — Камчик, фото Галини Скоморохової
- ↑ 2,00 2,01 2,02 2,03 2,04 2,05 2,06 2,07 2,08 2,09 2,10 Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 3,0 3,1 3,2 Іван Фостій: стаття «Безпідставно звинувачені, злочинно покарані», книга «Реабілітовані історією. Чернівецька область», 3-й том; с. 145—148. — Чернівці (2014)
- ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 Інформація від Оксани Караванович — доньки Василя Гетьманченка.
- ↑ З життя студентів на еміграції — Українське життя (Луцьк), №9 від 05.10.1922, сторінка 2
- ↑ Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р.
- ↑ Документ УКГБ УССР по Одеській області №9642 від 6 грудня 1989 — Камчик, фото Галини Скоморохової
- ↑ 8,0 8,1 8,2 Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 9,0 9,1 Свобода 1997, № 5
- ↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
- ↑ Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
- ↑ Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
- ↑ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219
- ↑ 14,0 14,1 Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Гривул Тарас: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265 — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1992., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 16,0 16,1 Заява комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 17 лютого 2005 — Камчик, фото Галини Скоморохової
- ↑ 17,0 17,1 Постанова про порушення справи від 21 листопада 1989 р., прокуратура, Одеса — Камчик, фото Галини Скоморохової
- ↑ Документ про відновлення свідоцтва про смерть від Білгород-Дністровського районного виконкому, 12 вересня 1990 — Камчик, фото Галини Скоморохової
- ↑ Документ № 9642с УКГБ від 6 грудня 1989 року — Камчик, фото Галини Скоморохової
- ↑ 20,0 20,1 20,2 Свідчення Оксани Караванович — Протокол від 8 січня 1989 року — Камчик, фото Галини Скоморохової
- ↑ 21,0 21,1 Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області, Державна архівна служба України, переглянуто 21 травня 2023