Гетьманченко Василь Іович: відмінності між версіями
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
'''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[22 березня]] [[1902]], с. Дальнічень, Аккерманський повіт — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]]; зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]]. | '''Василь Іович Гетьманченко''' ({{нар}} [[22 березня]] [[1902]], с. Дальнічень, Аккерманський повіт — {{Пом}} [[13 жовтня]] [[1940]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — український громадський та політичний діяч [[1930-ті|1930-х років]]; зв’язковий ОУН на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]; віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта» в Аккермані]]. | ||
Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований більшовиками]] в Аккермані під час першої совєтської окупації міста 1940 року. | Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». [[Злочини СРСР в Аккермані|Закатований більшовиками]] в Аккермані під час першої совєтської окупації міста [[1940|1940 року]]. | ||
==Життєпис== | ==Життєпис== | ||
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
[[1922|1922 року]] — студент інженерного факультета Вищої чеської технічної школи в Празі<ref name=":5" />. Здобув освіту інженера-конструктора<ref name=":0" />. | [[1922|1922 року]] — студент інженерного факультета Вищої чеської технічної школи в Празі<ref name=":5" />. Здобув освіту інженера-конструктора<ref name=":0" />. | ||
У січні [[1923|1923 року]] Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень [[1928|1928 року]] — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У [[1929]]—[[1930|1930-х]] роках — студент правового факультету Українського університета в Празі<ref name=":5" / | У січні [[1923|1923 року]] Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень [[1928|1928 року]] — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У [[1929]]—[[1930|1930-х]] роках — студент правового факультету Українського університета в Празі<ref name=":5" />. | ||
<gallery mode="packed" heights=" | З [[1931|1931 року]] — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині. Вже переїхавши в Аккерман, продовжував бути жертводавцем товариства ([[1936]])<ref>[https://www.db.geroika.org.ua/ua/person_card.html?code=4759e1037a0cd44cba5e8d1b7e4c1d7e Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р.]</ref>. | ||
<gallery mode="packed" heights="300"> | |||
Файл:Гетьманченко Василь Іович (3).jpg|1920-ті, у Празі | Файл:Гетьманченко Василь Іович (3).jpg|1920-ті, у Празі | ||
Файл:Гетьманченко Василь Іович (2).jpg|1920—1930-ті | Файл:Гетьманченко Василь Іович (2).jpg|1920—1930-ті | ||
Рядок 41: | Рядок 43: | ||
Протягом [[1930-ті|1930-х років]] Василь брав активну участь у громадській та політичній діяльності на [[Буджак|Південній Бесарабії]]<ref name=":1">{{Cite book|назва=Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378|місце=Париж — Нью-Йорк|рік=1955|видавництво=Молоде життя|дата-доступу=30 серпня 2021|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii029.htm|автор=Наукове товариство ім. Шевченка у Європі}}</ref>. Він згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків<ref name=":3" />. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка як одного з «керівників українського національного відродження в Аккермані» — разом із [[Галин Мартирій Андрійович|Мартирієм Галиним]] та [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ільком Гаврилюком]]<ref>{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>. | Протягом [[1930-ті|1930-х років]] Василь брав активну участь у громадській та політичній діяльності на [[Буджак|Південній Бесарабії]]<ref name=":1">{{Cite book|назва=Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378|місце=Париж — Нью-Йорк|рік=1955|видавництво=Молоде життя|дата-доступу=30 серпня 2021|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii029.htm|автор=Наукове товариство ім. Шевченка у Європі}}</ref>. Він згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків<ref name=":3" />. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка як одного з «керівників українського національного відродження в Аккермані» — разом із [[Галин Мартирій Андрійович|Мартирієм Галиним]] та [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ільком Гаврилюком]]<ref>{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>. | ||
==== Віце-президент «Просвіти» в Аккермані ==== | [[1936|1936 року]] згаданий у статті «[[Басарабія — забута країна]]» про [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українську громаду Аккермана]] (автор — Роман Голіян, часопис «Діло», Львів)<ref name=":12">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>. | ||
<gallery mode="packed" heights="300"> | |||
Гетьманченко в статті «Басарабія — забута країна».jpg | |||
</gallery> | |||
====Віце-президент «Просвіти» в Аккермані==== | |||
[[Файл:Василь Гетьмаченко у новині про відкриття «Просвіти».jpg|міні|праворуч|250px|Василь Гетьмаченко – віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|«Просвіти»]], газета ''Viitorul'' від [[13 грудня]] [[1936]]]] | [[Файл:Василь Гетьмаченко у новині про відкриття «Просвіти».jpg|міні|праворуч|250px|Василь Гетьмаченко – віце-президент [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|«Просвіти»]], газета ''Viitorul'' від [[13 грудня]] [[1936]]]] | ||
[[1936|1936 року]] — один із співзасновників [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта»]] в Аккермані, першого на Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віце-президента<ref name=":32">[https://adt.arcanum.com/en/view/Viitorul_1936_12/?pg=45&layout=s Grefa Trib. Cetatea Alba S. I] — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13</ref>. | [[1936|1936 року]] — один із співзасновників [[Товариство «Просвіта» в Аккермані|товариства «Просвіта»]] в Аккермані, першого на Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віце-президента<ref name=":32">[https://adt.arcanum.com/en/view/Viitorul_1936_12/?pg=45&layout=s Grefa Trib. Cetatea Alba S. I] — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13</ref>. | ||
==== Зв'язковий проводу ОУН на теренах Південної Бесарабії ==== | ====Зв'язковий проводу ОУН на теренах Південної Бесарабії==== | ||
За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]<ref>[https://diasporiana.org.ua/ideologiya/3765-organizatsiya-ukrayinskih-natsionalistiv-1929-1954/ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН]. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219</ref><ref name=":2">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref><ref>{{Cite book|назва=Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265|місце=Львів|рік=1992|дата-доступу=30 серпня 2021|автор=Гривул Тарас|видавництво=Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2012_22_23}}</ref>. | За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах [[Буджак|Південної Бесарабії]]<ref>[https://diasporiana.org.ua/ideologiya/3765-organizatsiya-ukrayinskih-natsionalistiv-1929-1954/ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН]. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219</ref><ref name=":2">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref><ref>{{Cite book|назва=Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265|місце=Львів|рік=1992|дата-доступу=30 серпня 2021|автор=Гривул Тарас|видавництво=Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України|url=http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2012_22_23}}</ref>. | ||
=== Вбивство === | |||
===Вбивство=== | |||
Після того як [[Совєтська окупація|СССР окупував Бесарабію]], Василя Гетьманченка заарештували — [[30 липня]] [[1940|1940 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН<ref name=":0" />. | Після того як [[Совєтська окупація|СССР окупував Бесарабію]], Василя Гетьманченка заарештували — [[30 липня]] [[1940|1940 року]] в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]]. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН<ref name=":0" />. | ||
Рядок 60: | Рядок 69: | ||
Сім'я проживала у двоповерховому будинку за адресою [[Вулиця Олімпійська|вул. Беліковича]], 44<ref name=":6" />. | Сім'я проживала у двоповерховому будинку за адресою [[Вулиця Олімпійська|вул. Беліковича]], 44<ref name=":6" />. | ||
=== Родина === | ===Родина=== | ||
*Гетьманченко Аделія Дмитрівна (1909—1958) — дружина; заарештована [[14 квітня]] [[1945|1945 року]], вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років<ref name=":4">{{Cite web|url=https://archives.gov.ua/um.php?p=12&a=48&id=47083|назва=Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області|видавець=Державна архівна служба України|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>. | *Гетьманченко Аделія Дмитрівна (1909—1958) — дружина; заарештована [[14 квітня]] [[1945|1945 року]], вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років<ref name=":4">{{Cite web|url=https://archives.gov.ua/um.php?p=12&a=48&id=47083|назва=Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області|видавець=Державна архівна служба України|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>. | ||
*Оксана ({{Нар|так}} [[1939]]) — донька<ref name=":0" />. | *Оксана ({{Нар|так}} [[1939]]) — донька<ref name=":0" />. | ||
Рядок 78: | Рядок 87: | ||
[[Файл:Як загинув В. Гетьманченко.png|400px]] | [[Файл:Як загинув В. Гетьманченко.png|400px]] | ||
== Див. також == | ==Див. також== | ||
*[[Гаврилюк Ілько Іванович]] | *[[Гаврилюк Ілько Іванович]] | ||
*[[Галин Мартирій Андрійович]] | *[[Галин Мартирій Андрійович]] | ||
* [[Середа Григорій Климович]] | *[[Середа Григорій Климович]] | ||
==Примітки== | ==Примітки== | ||
{{Примітки}} | {{Примітки}} | ||
[[Категорія:Українські громадські діячі]] | [[Категорія:Українські громадські діячі]] | ||
[[Категорія:Померли у Білгороді-Дністровському]] | [[Категорія:Померли у Білгороді-Дністровському]] |
Версія за 14:29, 22 квітня 2024
Василь Іович Гетьманченко (нар. 22 березня 1902, с. Дальнічень, Аккерманський повіт — пом. 13 жовтня 1940, Аккерман) — український громадський та політичний діяч 1930-х років; зв’язковий ОУН на теренах Південної Бесарабії; віце-президент товариства «Просвіта» в Аккермані.
Інженер-конструктор, журналіст буковинської газети «Час». Закатований більшовиками в Аккермані під час першої совєтської окупації міста 1940 року.
Життєпис
Василь Гетьманченко народився 22 березня 1902 року[1] в селі Дальнічень на Аккерманщині[2] у багатодітній родині[3].
Освіта
1916 року вступив до вчительської семінарії в Аккермані, а 1921 року, з початком румунської окупації, виїхав у Бухарест[1].
У Бухаресті був членом товариства українських студентів «Зоря»[1], в яке входили 25 осіб — українських емігрантів, в тому числі з Буковини та Бесарабії[4]. Від «Зорі» Василя обрали делегатом на перший з'їзд Центрального Союзу Українського Студентства 1922 року в Празі[1].
1922 року — студент інженерного факультета Вищої чеської технічної школи в Празі[1]. Здобув освіту інженера-конструктора[2].
У січні 1923 року Український громадський комітет у Празі зареєстрував Гетьманченка як емігранта в Чехословаччину. Станом на жовтень 1928 року — студент Українського педагогічного інститута ім. Драгоманова в Празі. У 1929—1930-х роках — студент правового факультету Українського університета в Празі[1].
З 1931 року — член Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах у Чехословаччині. Вже переїхавши в Аккерман, продовжував бути жертводавцем товариства (1936)[5].
Кар'єра
Василь працював журналістом у буковинській газеті «Час», яку випускали протягом 1928—1940 років[2]. В Аккермані працював інженером-підприємцем[6]: споруджував будинки, будував мости і дороги[3].
Збереглося креслення будинку авторства Василя Гетьманченка.
Громадська діяльність
Протягом 1930-х років Василь брав активну участь у громадській та політичній діяльності на Південній Бесарабії[7]. Він згуртував драматичний гурток, в тому числі хор із 80 співаків[8]. Енциклопедія сучасної України відзначає Василя Гетьманченка як одного з «керівників українського національного відродження в Аккермані» — разом із Мартирієм Галиним та Ільком Гаврилюком[9].
1936 року згаданий у статті «Басарабія — забута країна» про українську громаду Аккермана (автор — Роман Голіян, часопис «Діло», Львів)[10].
Віце-президент «Просвіти» в Аккермані
1936 року — один із співзасновників товариства «Просвіта» в Аккермані, першого на Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віце-президента[11].
Зв'язковий проводу ОУН на теренах Південної Бесарабії
За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955) Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах Південної Бесарабії[12][13][14].
Вбивство
Після того як СССР окупував Бесарабію, Василя Гетьманченка заарештували — 30 липня 1940 року в Аккермані. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН[2].
Його 2-поверховий будинок за адресою вул. Беліковича, 44 відібрали, а сім'ю виселили[15].
У катівні НКВД Василя Гетьманченка закатували[13][7], він не дожив до суду та помер 13 жовтня 1940 року в Аккерманській лікарні[2] у віці 38 років.
Особисте життя
1937 року одружився на Тарангул Аделії Дмитрівні (нар. 1909). 1939 року в подружжя народилася донька — Оксана[3].
Сім'я проживала у двоповерховому будинку за адресою вул. Беліковича, 44[15].
Родина
- Гетьманченко Аделія Дмитрівна (1909—1958) — дружина; заарештована 14 квітня 1945 року, вирок — ув'язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 7 років[16].
- Оксана (нар. 1939) — донька[2].
- Тарангул Орися Дмитрівна (нар. 1914) — сестра дружини[2]; члени НКВД заарештували її 25 березня 1941 року, звинуватили у «зраді батьківщині» та розстріляли 27 липня 1941 року в тюрмі НКВД у Києві[2].
Реабілітація
23 листопада 1990 року КГБ Української ССР по Одеській області закрив справу Василя Гетьманченка за відсутністю складу злочину[2]. Аделію Гетьманченко реабілітували 12 січня 1995 року[16].
Сестру дружини Орисю Тарангул реабілітували 31 січня 1997 року Військовою прокуратурою Західного регіону України[2].
Пам’ять
На Руському кладовищі в Чернівцях донька Гетьманченків Оксана встановила пам’ятник репресованим рідним Тарангул Орисі, Гетьманченку Василю та Гетьманченко Аделії[2].
1997 року в американській газеті «Свобода» вийшла стаття: «Як загинув В. Гетьманченко»[8]:
Див. також
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Документ з архіву УССР щодо Василя Гетьманченка від 28.12.1989 — Камчик, фото Галини Скоморохової
- ↑ 2,00 2,01 2,02 2,03 2,04 2,05 2,06 2,07 2,08 2,09 2,10 Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 3,0 3,1 3,2 Іван Фостій: стаття «Безпідставно звинувачені, злочинно покарані», книга «Реабілітовані історією. Чернівецька область», 3-й том; с. 145—148. — Чернівці (2014)
- ↑ З життя студентів на еміграції — Українське життя (Луцьк), №9 від 05.10.1922, сторінка 2
- ↑ Жертводавці Товариства для допомоги Українській господарській академії в Подєбрадах, ЧСР. 1936 р.
- ↑ Документ УКГБ УССР по Одеській області №9642 від 6 грудня 1989 — Камчик, фото Галини Скоморохової
- ↑ 7,0 7,1 Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 8,0 8,1 Свобода 1997, № 5
- ↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
- ↑ Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
- ↑ Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
- ↑ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219
- ↑ 13,0 13,1 Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Гривул Тарас: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265 — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1992., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 15,0 15,1 Заява комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 17 лютого 2005 — Камчик, фото Галини Скоморохової
- ↑ 16,0 16,1 Гетьманченко-Таранчук Аделя Дмитрівна – Український мартиролог ХХ cт. Документи ДА Чернівецької області, Державна архівна служба України, переглянуто 21 травня 2023