Товариство «Просвіта» в Аккермані: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Під час румунської окупації управління [[Бессарабія|Бессарабією]] характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення<ref name=":0">{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>. | Під час румунської окупації управління [[Бессарабія|Бессарабією]] характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення<ref name=":0">{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>. | ||
В [[Аккерман|Аккермані]] керівниками українського національного відродження були [[Мартирій Галин]], [[Ілько Гаврилюк]] та [[Гетьманченко Василь Іович|Василь Гетьманченко]]<ref name=":0" />. До заснування аккерманської «Просвіти» значно | В [[Аккерман|Аккермані]] керівниками українського національного відродження були [[Мартирій Галин]], [[Ілько Гаврилюк]] та [[Гетьманченко Василь Іович|Василь Гетьманченко]]<ref name=":0" />. До заснування аккерманської «Просвіти» значно доклався Ілько Гаврилюк<ref name=":1" /> — перший український представник від Бессарабії в румунському парламенті (з [[1932]])<ref>[https://libraria.ua/issues/1311/107741/?PageNumber=3&ArticleId=3631427&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З наших справ — Рада (Львів), №18 від 07.08.1932, с. 3]</ref>, який виборював ширші права для української національної спільноти<ref name=":2">[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006</ref>. | ||
У жовтні 1936 року вже діяла Рада «Просвіти», яка затвердила статут товариства<ref name=":1">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>; і вже наприкінці року організація розпочала свою діяльність та відкрила в місті читальню та бібліотеку. Про це [[1937|1937 року]] повідомляла львівська газета «Діло»<ref>{{Cite web|url=https://libraria.ua/issues/192/20939/|назва=Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4|дата=28 січня 1937|видавець=Діло|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>:<gallery mode="packed" heights="160" caption=""> | |||
Новина про «Просвіту» (1937).jpg | Новина про «Просвіту» (1937).jpg | ||
</gallery> | </gallery> |
Версія за 11:21, 18 січня 2024
Товариство «Просвіта» в Аккермані — громадська організація, що діяла в місті в кінці 1930-х років. Перша «Просвіта» на Бессарабії. При ній працювала читальня та бібліотека.
Створена за сприяння Ілька Гаврилюка — українського письменника та громадсько-політичного діяча Півдня України.
Історія
Товариство «Просвіта» — це громадська організація, створена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу[1].
Під час румунської окупації управління Бессарабією характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення[2].
В Аккермані керівниками українського національного відродження були Мартирій Галин, Ілько Гаврилюк та Василь Гетьманченко[2]. До заснування аккерманської «Просвіти» значно доклався Ілько Гаврилюк[3] — перший український представник від Бессарабії в румунському парламенті (з 1932)[4], який виборював ширші права для української національної спільноти[5].
У жовтні 1936 року вже діяла Рада «Просвіти», яка затвердила статут товариства[3]; і вже наприкінці року організація розпочала свою діяльність та відкрила в місті читальню та бібліотеку. Про це 1937 року повідомляла львівська газета «Діло»[6]:
Окрім того, в жовтні 1936 року в статті «Басарабія — забута країна» газети «Діло» повідомлялося, що товариство «Просвіта» в Аккермані планувало видавати часопис для бессарабських українців[3].
Одним із членів аккерманської «Просвіти» був Галин Мартирій Андрійович — також співзасновник Українського наукового товариства, автор перших наукових хірургічних праць, опублікованих українською мовою, та перших українських словників медичної термінології[7].
Імовірно, 1940 року, після першої окупації СССР, товариство «Просвіта» було заборонене і ліквідоване — як і в усій окупованій Україні.
1994 року відроджене як «Білгород-Дністровське міське товариство „Просвіта“»[8].
Примітки
- ↑ Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії
- ↑ 2,0 2,1 А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
- ↑ 3,0 3,1 3,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
- ↑ З наших справ — Рада (Львів), №18 від 07.08.1932, с. 3
- ↑ Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
- ↑ Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023
- ↑ Марія Джура: Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники — Луцьк : Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2015., переглянуто 22 травня 2023
- ↑ Перелік громадських об’єднань в міста Білгорода-Дністровського, Білгород-Дністровська міська рада