Товариство «Просвіта» в Аккермані: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показано 38 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Інфобокс|
{{Інфобокс|
[[Файл:Просвіта (лого).jpg|міні|Один із логотипів «Просвіти»]]
[[Файл:Просвіта (лого).png|міні|Один із логотипів «Просвіти»]]
}}
}}
'''Товариство «Просвіта» в Аккермані''' — громадська організація, що діяла в [[Білгород-Дністровський|місті]] в [[1930-ті|1930-х роках]]. Перша «Просвіта» в [[Бессарабія|Бессарабії]]. При ній працювала читальня та бібліотека.
'''Товариство «Просвіта» в Аккермані''' — громадська організація, заснована в [[Білгород-Дністровський|місті]] [[1930-ті|1936 року]]. Перша «Просвіта» на [[Бессарабія|Бесарабії]]. При ній працювала читальня та бібліотека.
 
Створена за сприяння [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілька Гаврилюка]] — українського письменника та громадсько-політичного діяча Півдня України.


==Історія==
==Історія==
Товариство «Просвіта» — це громадська організація, утворена [[1868|1868 року]] у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу<ref>[https://uk.wikipedia.org/wiki/Товариство_«Просвіта»_(1868—1939) Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії]</ref>.


Під час румунської окупації управління [[Бессарабія|Бессарабією]] характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення<ref name=":0">{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>.
===Передумови===
Товариство «Просвіта» — це громадська організація, створена [[1868|1868 року]] у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу<ref>[https://uk.wikipedia.org/wiki/Товариство_«Просвіта»_(1868—1939) Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії]</ref>. Організація поширила свою діяльність на всі українські землі, і на Бесарабії першу «Просвіту» заснували саме в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]].


В [[Аккерман|Аккермані]], де керівниками українського національного відродження були [[Мартирій Галин]], І. Гаврилюк та [[Гетьманченко Василь Іович|Василь Гетьманченко]]<ref name=":0" />, «Просвіту» відкрили 1936 року. Про це [[1937|1937 року]] повідомляла львівська газета «Діло»<ref>{{Cite web|url=https://libraria.ua/issues/192/20939/|назва=Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані|дата=28 січня 1937|видавець=Діло|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>:<gallery mode="packed" heights="160" caption="">
Під час [[Румунська окупація (1918—1940)|румунської окупації]] управління [[Бессарабія|Бесарабією]] характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення<ref name=":0">{{Cite web|url=https://esu.com.ua/article-39555|назва=Бессарабія|видавець=Енциклопедія сучасної України|автор=А. І. Жуковський|дата=2003}}</ref>.
 
Незважаючи на це, тоді в румунському парламенті представником від Бесарабії був українець [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілько Гаврилюк]], який жив у [[Шабо]] та виборював ширші права для української національної спільноти<ref name=":2">[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006</ref>. Власне він і доклався значною мірою до створення «Просвіти» в Аккермані<ref name=":1" />.
 
===Заснування===
[[16 березня]] [[1936|1936 року]] суд Четатя-Албе зареєстрував товариство «Просвіта» як юридичну особу (рішення № 183). Міністерство внутрішніх справ Румунії подало апеляцію на це рішення, однак її відхилили<ref name=":3" />. До складу «Просвіти» увійшли [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілько Гаврилюк]] (президент), [[Гетьманченко Василь Іович|Василь Гетьманченко]] (віце-президент), Н. Никлієвич (віце-президент), професор [[Ребюк Корнелій|Корнелій Ребюк]] (секретар) та Леонід Бєлкін (бібліотекар)<ref name=":3" />.
 
<gallery mode="packed" heights="300">
Гаврилюк Ілько Іванович.jpg|[[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілько Гаврилюк]], один із засновників «Просвіти» в Аккермані
Новина про заснування аккерманської «Просвіти».jpg|Новина про заснування «Просвіти», газета ''Viitorul'' від [[13 грудня]] [[1936]]
</gallery>
 
<blockquote>'''Канцелярія суду Четатя-Албе, секція 1'''
Рішенням цього Суду № 183 від 16 березня 1936 р., яке стало остаточним після відхилення апеляції Міністерства внутрішніх справ, товариство Будинок Культури «Просвіта» в Четатя-Албе було визнано юридичною особою з метою поширення та публікації досвіду в галузі сільського господарства, промисловості й торгівлі та розвитку культури в Четатя-Албе та сусідніх громадах державною та українською мовами.
 
Президент — [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілля Гаврилюк]]; віце-президент — інж. Н. Никлієвич; віце-президент — інж. [[Гетьманченко Василь Іович|В. Гетьманченко]]; секретар — проф. [[Ребюк Корнелій|К. Ребюк]]; бібліотекар — [[Бєлкін Леонід|Л. Бєлкін-Кайср]].
 
Патримоніум — сплачений засновниками капітал у розмірі 2500 леїв та внески<ref name=":3" />.</blockquote>
 
У жовтні 1936 року в Аккермані вже діяла Рада «Просвіти», яка затвердила статут товариства<ref name=":1">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>. Наприкінці 1936 року організація розпочала свою діяльність та відкрила в місті читальню та бібліотеку. Про це [[1937|1937 року]] повідомляла львівська газета «Діло»<ref>{{Cite web|url=https://libraria.ua/issues/192/20939/|назва=Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4|дата=28 січня 1937|видавець=Діло|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>:<gallery mode="packed" heights="160" caption="">
Новина про «Просвіту» (1937).jpg
Новина про «Просвіту» (1937).jpg
</gallery>
</gallery>
Окрім того, в жовтні 1936 року в статті «[[Басарабія — забута країна]]» газети «Діло» повідомлялося, що товариство «Просвіта» в Аккермані планувало видавати часопис для бесарабських українців<ref name=":1" />.
=== Заборона і ліквідація ===
Імовірно, [[1940|1940 року]], після першої окупації СССР, товариство «Просвіта» було заборонене і ліквідоване — як і в усій окупованій Україні. [[Гетьманченко Василь Іович|Василя Гетьманченка]] — віце-президента організації — заарештували [[30 липня]] [[1940|1940 року]] та закатували в [[НКВД в Аккермані]]<ref name=":22">{{Cite book|назва=Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49|автор=Верига Василь|видавництво=Новий Шлях|місце=Торонто|рік=1991|дата-доступу=30 серпня 2021|url=https://diasporiana.org.ua/istoriya/2332-veriga-v-vtrati-oun-v-chasi-drugoyi-svitovoyi-viyni/}}</ref><ref name=":12">{{Cite book|назва=Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378|місце=Париж — Нью-Йорк|рік=1955|видавництво=Молоде життя|дата-доступу=30 серпня 2021|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii029.htm|автор=Наукове товариство ім. Шевченка у Європі}}</ref>: він не дожив до суду та помер [[13 жовтня]] [[1940|1940 року]] в Аккерманській лікарні<ref name=":02">{{Cite web|url=https://www.scribd.com/presentation/517805538/Розстріли-в-Чернівцях-в-червні-липні-1941-p-final|автор=Старик Володимир|назва=Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р.|дата=29 липня 2021|видавець=Scribd|дата-доступу=30 серпня 2021}}</ref>.
[[1994|1994 року]] організація відроджена як «Білгород-Дністровське міське товариство „Просвіта“»<ref>{{Cite web|url=https://bilgorod-d.gov.ua/files?id=23030&name=1486645685802.pdf|назва=Перелік громадських об’єднань в міста Білгорода-Дністровського|видавець=[[Білгород-Дністровська міська рада]]}}</ref>.
==Склад==
*[[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілько Гаврилюк]] — президент
*інж. [[Гетьманченко Василь Іович|Василь Гетьманченко]] — віце-президент
*інж. Н. Никлієвич — віце-президент
*проф. [[Ребюк Корнелій|Корнелій Ребюк]] — секретар
*[[Леонід Бєлкін]] — бібліотекар<ref name=":3">[https://adt.arcanum.com/en/view/Viitorul_1936_12/?pg=45&layout=s Grefa Trib. Cetatea Alba S. I] — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13</ref>


Одним із членів аккерманської «Просвіти» був [[Галин Мартирій Андрійович]] — також співзасновник Українського наукового товариства, автор перших наукових хірургічних праць, опублікованих українською мовою, та перших українських словників медичної термінології<ref>{{Cite book|url=https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/7732/1/52.pdf|назва=Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники|місце=Луцьк|автор=Марія Джура|дата-доступу=22 травня 2023|видавництво=Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки|рік=2015}}</ref>.
Одним із членів аккерманської «Просвіти» був [[Галин Мартирій Андрійович]] — також співзасновник Українського наукового товариства, автор перших наукових хірургічних праць, опублікованих українською мовою, та перших українських словників медичної термінології<ref>{{Cite book|url=https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/7732/1/52.pdf|назва=Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники|місце=Луцьк|автор=Марія Джура|дата-доступу=22 травня 2023|видавництво=Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки|рік=2015}}</ref>.


Імовірно, [[1940|1940 року]], після першої окупації СССР, товариство «Просвіта» було заборонене і ліквідоване — як і в усій окупованій Україні.
<gallery mode="packed" heights="200" caption="">
 
Гетьманченко Василь Іович.jpg|[[Гетьманченко Василь Іович|Василь Гетьманченко]] — віце-президент «Просвіти»
[[1994|1994 року]] відроджене як «Білгород-Дністровське міське товариство „Просвіта“»<ref>{{Cite web|url=https://bilgorod-d.gov.ua/files?id=23030&name=1486645685802.pdf|назва=Перелік громадських об’єднань в міста Білгорода-Дністровського|видавець=[[Білгород-Дністровська міська рада]]}}</ref>.
Галин Мартирій Андрійович.gif|[[Галин Мартирій Андрійович|Мартирій Галин]] – член «Просвіти»
Сім'я Бєлкіних.jpg|Сім'я [[Бєлкін Леонід|Леоніда Бєлкіна]] — бібліотекаря «Просвіти»
</gallery>


==Примітки==
==Примітки==
{{Примітки}}
{{Примітки}}
[[Категорія:Українська громада Білгорода-Дністровського]]
[[Категорія:Українська громада Білгорода-Дністровського]]
 
[[Категорія:Товариства]]
<references />

Поточна версія на 14:37, 22 квітня 2024

Один із логотипів «Просвіти»

Товариство «Просвіта» в Аккермані — громадська організація, заснована в місті 1936 року. Перша «Просвіта» на Бесарабії. При ній працювала читальня та бібліотека.

Створена за сприяння Ілька Гаврилюка — українського письменника та громадсько-політичного діяча Півдня України.

Історія

Передумови

Товариство «Просвіта» — це громадська організація, створена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу[1]. Організація поширила свою діяльність на всі українські землі, і на Бесарабії першу «Просвіту» заснували саме в Аккермані.

Під час румунської окупації управління Бесарабією характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення[2].

Незважаючи на це, тоді в румунському парламенті представником від Бесарабії був українець Ілько Гаврилюк, який жив у Шабо та виборював ширші права для української національної спільноти[3]. Власне він і доклався значною мірою до створення «Просвіти» в Аккермані[4].

Заснування

16 березня 1936 року суд Четатя-Албе зареєстрував товариство «Просвіта» як юридичну особу (рішення № 183). Міністерство внутрішніх справ Румунії подало апеляцію на це рішення, однак її відхилили[5]. До складу «Просвіти» увійшли Ілько Гаврилюк (президент), Василь Гетьманченко (віце-президент), Н. Никлієвич (віце-президент), професор Корнелій Ребюк (секретар) та Леонід Бєлкін (бібліотекар)[5].

Канцелярія суду Четатя-Албе, секція 1

Рішенням цього Суду № 183 від 16 березня 1936 р., яке стало остаточним після відхилення апеляції Міністерства внутрішніх справ, товариство Будинок Культури «Просвіта» в Четатя-Албе було визнано юридичною особою з метою поширення та публікації досвіду в галузі сільського господарства, промисловості й торгівлі та розвитку культури в Четатя-Албе та сусідніх громадах державною та українською мовами.

Президент — Ілля Гаврилюк; віце-президент — інж. Н. Никлієвич; віце-президент — інж. В. Гетьманченко; секретар — проф. К. Ребюк; бібліотекар — Л. Бєлкін-Кайср.

Патримоніум — сплачений засновниками капітал у розмірі 2500 леїв та внески[5].

У жовтні 1936 року в Аккермані вже діяла Рада «Просвіти», яка затвердила статут товариства[4]. Наприкінці 1936 року організація розпочала свою діяльність та відкрила в місті читальню та бібліотеку. Про це 1937 року повідомляла львівська газета «Діло»[6]:

  • Новина про «Просвіту» (1937).jpg

Окрім того, в жовтні 1936 року в статті «Басарабія — забута країна» газети «Діло» повідомлялося, що товариство «Просвіта» в Аккермані планувало видавати часопис для бесарабських українців[4].

Заборона і ліквідація

Імовірно, 1940 року, після першої окупації СССР, товариство «Просвіта» було заборонене і ліквідоване — як і в усій окупованій Україні. Василя Гетьманченка — віце-президента організації — заарештували 30 липня 1940 року та закатували в НКВД в Аккермані[7][8]: він не дожив до суду та помер 13 жовтня 1940 року в Аккерманській лікарні[9].

1994 року організація відроджена як «Білгород-Дністровське міське товариство „Просвіта“»[10].

Склад

Одним із членів аккерманської «Просвіти» був Галин Мартирій Андрійович — також співзасновник Українського наукового товариства, автор перших наукових хірургічних праць, опублікованих українською мовою, та перших українських словників медичної термінології[11].

Примітки

  1. ↑ Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії
  2. ↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
  3. ↑ Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
  4. ↑ 4,0 4,1 4,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
  5. ↑ 5,0 5,1 5,2 5,3 Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
  6. ↑ Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023
  7. ↑ Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
  8. ↑ Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
  9. ↑ Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
  10. ↑ Перелік громадських об’єднань в міста Білгорода-Дністровського, Білгород-Дністровська міська рада
  11. ↑ Марія Джура: Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники — Луцьк : Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2015., переглянуто 22 травня 2023
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Товариство_«Просвіта»_в_Аккермані&oldid=9485