Товариство «Просвіта» в Аккермані: відмінності між версіями

Версія за 16:45, 16 березня 2024

Один із логотипів «Просвіти»

Товариство «Просвіта» в Аккермані — громадська організація, заснована в місті 1936 року. Перша «Просвіта» на Бесарабії. При ній працювала читальня та бібліотека.

Створена за сприяння Ілька Гаврилюка — українського письменника та громадсько-політичного діяча Півдня України.

Історія

Передумови

Товариство «Просвіта» — це громадська організація, створена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу^[1].

Під час румунської окупації управління Бесарабією характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення^[2].

Заснування

Ілько Гаврилюк, один із засновників «Просвіти» в Аккермані

В Аккермані керівниками українського національного відродження були Ілько Гаврилюк, Василь Гетьманченко та Мартирій Галин^[2]. 1932 року Гаврилюк став першим українським представником від Бесарабії в румунському парламенті^[3], він виборював ширші права для української національної спільноти^[4]. Власне він і доклався значною мірою до створення «Просвіти» в Аккермані^[5].

16 березня 1936 року суд Четатя-Албе зареєстрував товариство «Просвіта» як юридичну особу (рішення № 183). Міністерство внутрішніх справ Румунії подало апеляцію на це рішення, однак її відхилили^[6]. До складу «Просвіти» увійшли Ілько Гаврилюк (президент), Василь Гетьманченко (віце-президент), Н. Никлієвич (віце-президент), професор Корнелій Ребюк (секретар) та Леонід Бєлкін (бібліотекар)^[6].

У жовтні 1936 року в Аккермані вже діяла Рада «Просвіти», яка затвердила статут товариства^[5]. Наприкінці 1936 року організація розпочала свою діяльність та відкрила в місті читальню та бібліотеку. Про це 1937 року повідомляла львівська газета «Діло»^[7]:

Окрім того, в жовтні 1936 року в статті «Басарабія — забута країна» газети «Діло» повідомлялося, що товариство «Просвіта» в Аккермані планувало видавати часопис для бесарабських українців^[5].

Імовірно, 1940 року, після першої окупації СССР, товариство «Просвіта» було заборонене і ліквідоване — як і в усій окупованій Україні.

1994 року відроджене як «Білгород-Дністровське міське товариство „Просвіта“»^[8].

Склад

Ілько Гаврилюк — президент
інж. Василь Гетьманченко — віце-президент
інж. Н. Никлієвич — віце-президент
проф. Корнелій Ребюк — секретар
Леонід Бєлкін — бібліотекар^[6]

Мартирій Галин – член аккерманської «Просвіти»

Одним із членів аккерманської «Просвіти» був Галин Мартирій Андрійович — також співзасновник Українського наукового товариства, автор перших наукових хірургічних праць, опублікованих українською мовою, та перших українських словників медичної термінології^[9].

Примітки

↑ Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії
↑ ^2,0 ^2,1 А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
↑ З наших справ — Рада (Львів), №18 від 07.08.1932, с. 3
↑ Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
↑ ^5,0 ^5,1 ^5,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
↑ ^6,0 ^6,1 ^6,2 Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
↑ Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023
↑ Перелік громадських об’єднань в міста Білгорода-Дністровського, Білгород-Дністровська міська рада
↑ Марія Джура: Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники — Луцьк : Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2015., переглянуто 22 травня 2023

[1] Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії

[:0-2] 2,0 ^2,1 А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003

[3] З наших справ — Рада (Львів), №18 від 07.08.1932, с. 3

[:2-4] Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006

[:1-5] 5,0 ^5,1 ^5,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів

[:3-6] 6,0 ^6,1 ^6,2 Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13

[7] Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023

[8] Перелік громадських об’єднань в міста Білгорода-Дністровського, Білгород-Дністровська міська рада

[9] Марія Джура: Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники — Луцьк : Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2015., переглянуто 22 травня 2023

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 В [[Аккерман|Аккермані]] керівниками українського національного відродження були [[Ілько Гаврилюк]], [[Гетьманченко Василь Іович|Василь Гетьманченко]] та [[Мартирій Галин]]<ref name=":0" />. 1932 року Гаврилюк став першим українським представником від Бесарабії в румунському парламенті<ref>[https://libraria.ua/issues/1311/107741/?PageNumber=3&ArticleId=3631427&Search=%D0%B3%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%8E%D0%BA З наших справ — Рада (Львів), №18 від 07.08.1932, с. 3]</ref>, він виборював ширші права для української національної спільноти<ref name=":2">[https://esu.com.ua/article-28035 Гаврилюк Ілько Іванович] / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006</ref>. Власне він і доклався значною мірою до створення «Просвіти» в Аккермані<ref name=":1" />.
-[[16 березня]] [[1936|1936 року]] суд Четатя-Албе зареєстрував товариство «Просвіта» як юридичну особу (рішення № 183). Міністерство внутрішніх справ Румунії подало апеляцію на це рішення, однак її відхилили<ref name=":3" />. До складу «Просвіти» увійшли Ілько Гаврилюк (президент), [[Гетьманченко Василь Іович|Василь Гетьманченко]] (віце-президент), Н. Никлевич (віце-президент), професор [[Ребюк Корнелій|Корнелій Ребюк]] (секретар) та Леонід Бєлкін (бібліотекар)<ref name=":3" />.
+[[16 березня]] [[1936|1936 року]] суд Четатя-Албе зареєстрував товариство «Просвіта» як юридичну особу (рішення № 183). Міністерство внутрішніх справ Румунії подало апеляцію на це рішення, однак її відхилили<ref name=":3" />. До складу «Просвіти» увійшли Ілько Гаврилюк (президент), [[Гетьманченко Василь Іович|Василь Гетьманченко]] (віце-президент), Н. Никлієвич (віце-президент), професор [[Ребюк Корнелій|Корнелій Ребюк]] (секретар) та Леонід Бєлкін (бібліотекар)<ref name=":3" />.
 У жовтні 1936 року в Аккермані вже діяла Рада «Просвіти», яка затвердила статут товариства<ref name=":1">[https://libraria.ua/issues/192/20646/?PageNumber=2 ''Роман Голіян'' «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів]</ref>. Наприкінці 1936 року організація розпочала свою діяльність та відкрила в місті читальню та бібліотеку. Про це [[1937|1937 року]] повідомляла львівська газета «Діло»<ref>{{Cite web|url=https://libraria.ua/issues/192/20939/|назва=Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4|дата=28 січня 1937|видавець=Діло|дата-доступу=21 травня 2023}}</ref>:<gallery mode="packed" heights="160" caption="">
@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 *[[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілько Гаврилюк]] — президент
 *інж. [[Гетьманченко Василь Іович|Василь Гетьманченко]] — віце-президент
-*інж. Н. Никлевич — віце-президент
+*інж. Н. Никлієвич — віце-президент
 *проф. [[Ребюк Корнелій|Корнелій Ребюк]] — секретар
 *[[Леонід Бєлкін]] — бібліотекар<ref name=":3">[https://adt.arcanum.com/en/view/Viitorul_1936_12/?pg=45&layout=s Grefa Trib. Cetatea Alba S. I] — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13</ref>